20 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвів режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 20.06.2023 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_8 та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 22.07.2023 року включно, з утримуванням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю та покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до
22.07.2023 року, та звільнити з-під варти підозрюваного в залі судового
засідання.
Справа № 759/11110/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4158/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначала, що обґрунтовуючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення посилається на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 за інкримінований йому злочин, не наводячи жодних інших доводів наявності ризиків.
Стороною захисту під час розгляду клопотання було надано ряд документів, які характеризують ОСОБА_7 виключно з позитивної сторони, як особу, яка має міцні соціальні зв'язки, є добровольцем територіальної оборони ДФТГ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", є волонтером БО «БФ «Перший гуманітарний банк», здійснює правозахисну діяльність, є
членом ГО «Вільний таксист», офіційно працевлаштований та працює на посаді директора з безпеки бізнесу у ТОВ «Автомобіль для кожного», має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивної сторони, як особа, яка приймає безпосередню участь у житті та благоустрою за вказаним місцем проживання.
Відтак, на переконання захисника, з огляду на дані про особу ОСОБА_7 , ризик втечі є малоймовірним.
Доводи сторони обвинувачення, на обгрунтування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, про те, що на даний час не встановлено всіх обставин, що мають значення для справи, є безпідставними, оскільки таке обгрунтування може мати місце на початковому етапі досудового розслідування.
Крім того, ні матеріали кримінального провадження, ні доводи клопотання не містять жодної конкретизації, про які речі та
документи йде мова.
Сторонам кримінального провадження достовірно відомо про те, що ОСОБА_7 не буде здійснювати вплив на свідків. Зазначене, зокрема, підтверджується тим, що за наявності у ОСОБА_7 біографічних даних свідків, ним не було здійснено жодних спроб для здійснення такого впливу.
Крім того, версія сторони обвинувачення спростовується іншими доказами, які сторона обвинувачення додає до свого клопотання, зокрема, протоколом огляду від 11.04.2023 року (а. с.95-117), де чітко зазначається про прямування двох осіб, які прямують в напрямку будинку потерпілого, серед яких ОСОБА_7 відсутній.
Відтак, на думку захисника, доводи сторони обвинувачення про те, що нібито ОСОБА_7 здійснював тиск на потерпілого шляхом застосування до нього насильства та погроз насильства - не відповідають дійсності.
Посилання слідчого на те, що ОСОБА_7 не має постійного джерела доходу, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, зокрема, документами, які підтверджують офіційне працевлаштування ОСОБА_7 на посаді директора з питань бізнесу у ТО В «Автомобіль для кожного», про що достовірно відомо стороні обвинувачення.
На переконання захисника, запобігти ризикам, що зазначені у клопотанні сторони обвинувачення, можливо без застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу - у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник зазначала, що доводи сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, з огляду на додані до клопотання матеріали, не можуть переконатиоб'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 вчинив вказаний злочин, та спростовуются даними наявного у справі відеозапису.
Крім того, сторона захисту неодноразово зазначала про те, що гранату РГД-5, яку нібито було знайдено у ОСОБА_7 , було вкладено працівниками правоохоронних органів під час затримання ОСОБА_7 йому в руки, у зв'язку з чим ОСОБА_7 звернувся із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронних органів до Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання жодним чином не досліджував питання щодо визначення застави, що на думку сторони захисту є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також, захисник посилалась на порушення прав ОСОБА_7 , як під час його затримання, шляхом підкидання предметів, обіг яких обмежено, так і у невиконанні ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва в частинні тримання ОСОБА_7 в ДУ «Київський слідчий ізолятор», оскільки, сторона обвинувачення утримувала ОСОБА_7 в Ізоляторі тимчасового тримання №7 ГУ НП в Київській області, який не призначений для тривалого тримання осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040000525 від 04.04.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 проникли до житла за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснили напад на ОСОБА_13 , висловлювали погрози життю та здоров'ю потерпілого та в бік його родини, нанесли 4?5 ударів в обличчя потерпілому ОСОБА_13 , та продовжили наносити удари ногами потерпілому ОСОБА_13 , спричинивши останньому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та заволоділи наступним майном потерпілого, а саме: мобільним телефоном IPhone 6S ІМЕІ: НОМЕР_1
Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальною зброєю і боєприпасами, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в один із днів не пізніше 14 год. 53 хв. 23.04.2023, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, без передбаченого законом дозволу придбав бойові припаси - дві гранати РГД-5 з маркуванням «159-77 Т» та ««192-78 Т» з двома УЗРГМ з маркуванням «УЗРГМ 290 74 583» та «УЗРГМ-2 144-78 583», які він у подальшому умисно, без передбаченого законом дозволу зберігав та носив при собі, до 14 год. 53 хв. 23.04.2023, коли він був затриманий працівниками поліції на перехресті вул. Незалежності та вул. Копачівської у м. Волочиськ Хмельницької області.
Згідно долучених до клопотання матеріалів, зокрема даних протоколу затримання від 23.04.2023, цього ж дня о 16 год. 50 хв. затримано ОСОБА_7 згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
24.04.2023 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 187 КК України; та у носінні, зберіганні та придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25.04.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21.06.2023 включно.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_14 від 16.06.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023111040000525 до трьох місяців, тобто до 22.07.2023.
16.06.2023 слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_15 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 20.06.2023 задоволено клопотання слідчого та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 22.07.2023 року включно, з утримуванням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою станом на день розгляду клопотання слідчого, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без яких завершити досудове розслідування не можливо.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, знищити або сховати будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, даними про конкретні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, та особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Доводи захисника про те, що під час затримання ОСОБА_7 було підкинуто предмети, обіг яких обмежено, що стало підставою для його звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про кримінальне правопорушення, а також посилання на невиконання органом досудового розслідування ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва в частинні тримання ОСОБА_7 в ДУ «Київський слідчий ізолятор», оскільки, сторона обвинувачення утримувала ОСОБА_7 в Ізоляторі тимчасового тримання №7 ГУ НП в Київській області, не впливають на правильність висновків слідчого судді та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вищенаведені обставини не є предметом даного апеляційного розгляду.
Посилання захисника на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, конкретні обставини інкримінованих йому злочинів та рівень їх суспільної небезпеки, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та потерпілих у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених злочинів, та потерпілим, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , зокрема можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного, зокрема те, що він має міцні соціальні зв'язки, є добровольцем територіальної оборони ДФТГ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", є волонтером БО «БФ «Перший гуманітарний банк», здійснює правозахисну діяльність, є членом ГО «Вільний таксист», офіційно працевлаштований та працює на посаді директора з безпеки бізнесу у ТОВ «Автомобіль для кожного», не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3