Унікальний номер справи № 758/2387/21
Апеляційне провадження № 33/824/107/2022
28 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді Білич І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив скасувати постанову суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначаючи, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказуючи, що він рухався у своїй полосі для руху, раптової об'єктивної зміни у напрямку руху не вчиняв, дотримувався встановленого швидкісного режиму. При цьому, мала місце максимально допустима дія, зокрема, екстрене гальмування без зміни напрямку руху та з дотриманням коридору безпечного руху у власній полосі. Вказані обставини зазначені у поясненнях та відображені на схемі дорожньо-транспортної пригоди, що містяться в матеріалах справи. При цьому зазначає, що дії водія транспортного засобу «Тойота», а саме виїзд на зустрічну смугу руху є причиною даної дорожньо-транспортної пригоди.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вислухавши пояснення осіб, що з'явилися, суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 7 КУпАП, вбачається, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі ДТП, письмових поясненнях ОСОБА_2 .
В той же час доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №005271, від 12 лютого 2021 року, 12 лютого 2021 року о 16 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві на Подільському Узвозі, 62 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п.2.3Б, 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він рухав зверху вниз по Подільському узвозу, на повороті назустріч їхав автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_1 рухався зі швидкістю менше 30 км/год. Він відчував, що машина їде по траєкторії на зіткнення з зустрічним автомобілем та обережно загальмував, але дорожнє покриття було дуже слизьким та покрите снігом, машина майже не зупинилася при гальмуванні. Однак, він рухався у своїй смузі руху і не виїзжав за неї. Сталося зіткнення з заднім крилом транспортного засобу «Тойота» переднім лівим крилом. Просив суд врахувати надані фотографії, які на його думку повністю узгоджуються з поясненнями. Безпечна швидкість руху ним була дотримана, а відтак саме виїзд водія автомобіля «Тойота» на зустрічну смугу руху і є причиною дорожньо-транспортної пригоди. Суд першої інстанції не надав оцінку зазначеним ним фактам, та безпідставно переклав на нього факт порушення водієм «Тойота» правил дорожнього руху. Можливі перешкоди на шляху руху водія «Тойота», зокрема наявність сніжних брил, не надавала йому права виїзду на зустрічну полосу руху.
У той же час слід зазначити, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне порушення на час ДТП в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», зазначив: «погодні умови та стан не почищеної дороги не дозволяли уникнути зіткнення та рухався по своїй полосі руху».
Із пояснень іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що ОСОБА_2 рухався по Подільському узвозу на підйом в сторону вул. Овруцька у своїй правій полосі на транспортному засобі «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 . Побачив, що на нього рухається автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 у його зустрічній полосі, який наніс удар в ліву частину, пошкоджено ліве дзеркало, задні ліві двері, ліве крило та бампера.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.
Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;
г) під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;
ґ) не забруднювати проїзну частину та смугу відведення автомобільних доріг;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
е) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або уповноваженим підрозділам Національної поліції про виявлені факти створення перешкод для дорожнього руху;
є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Так, у п. 2.3 ПДР України закріплені зобов'язання водія для забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п 2.3(Б) Правил дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Для повного з'ясування обставин справи апеляційним судом був запрошений експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Вивчивши матеріали справи, надані фотокартки, беручи до уваги здійснення судом першої інстанції мір щодо усунення неповноти адміністративного матеріалу (направлення справи для дооформлення), пояснення учасників пригоди, обсягу пошкоджень на транспортних засобах, експерт вказував на те, що водій ОСОБА_1 не виконавши вимоги п.п.2.3Б, 12.1 ПДР України, не був уважним, при під'їзді до автомобіля який рухався у зустрічному напрямку не відреагував на зміну дорожньої обстановки та не дотримався бокового інтервалу, що спричинило зіткнення транспортних засобів. З технічної точки зору саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 зазначеним вище ПДР перебуває у причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Проаналізувавши пояснення водія ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції так і надані ним пояснення відразу після події дорожньо-транспортної пригоди, пояснення експерта, вивчивши матеріали справи, додатково надані фотокартки, апеляційний суд приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою і вказують на те, що за зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №005271, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п.п.2.3Б, 12.1 ПДР України
Не заслуговують на увагу та не впливають на законність ухваленого судом рішення доводи апеляційної скарги щодо не повного з'ясування всіх обставин справи, оскільки як вбачається з наявних у справі доказів, суд першої інстанції враховуючи зауваження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин ДТП відображених в адміністративному матеріалі який надійшов на розгляд до суду першої інстанції повертав їх на до оформлення. Після доопрацювання, судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку про незаконність постанови суду першої інстанції та, як наслідок, задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. В той же час враховуючи що на час розгляду адміністративного матеріалу минуло більше як три місяці, тобто закінчився строк визначений положеннями ст. 38 КУпАП в межах якого може бути накладено адміністративне стягнення, то суд правомірно прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя: