07 серпня 2023 року Чернігів Справа № 620/7172/23
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення, щомісячної премії та одноразової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2023 року; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу безпідставно не виплачені йому грошове забезпечення, щомісячну премію та одноразову винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2023 року; стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача моральну шкоду, яка виразилася у приниженні його честі та гідності, ділової репутації, а також пов'язану з душевними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку командування вказаної військової частини, у розмірі 100000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за фактом самовільного залишення військової частини повинно бути проведено службове розслідування, та лише у разі підтвердження вини військовослужбовця у скоєнні вказаного правопорушення на підставі висновків даного службового розслідуванняж, командиром військової частини виноситься наказ про його результати, та цим наказом військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а також позбавлений грошового забезпечення, премії та додаткових виплат.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за фактом самовільного залишення частини позивачем було встановлено, що в період часу з 04 по 07.02.2023 позивач перебував на лікуванні в медичній роті частини, під час лікування 07.02.2023 позивачем було отримано направлення № 317 на огляд військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби, яке не містить чітко визначеної дати вибуття позивача за межі частини для проходження огляду. Зазначає, що позивачем було подано рапорт щодо надання дозволу для від'їзду, однак такий дозвіл надано не було. Вказує, що 13.02.2023 було виявлено відсутність позивача на території частини. Зазначає, що премія та додаткова винагорода не виплачується за не вихід на службу без поважних причин за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій вказав, що вважав, що отримання направлення від 07.02.2023 № 317 за підписом командира військової частини є дозволом на виїзд до шпиталю.
Відповідачем було подано заперечення, в яких, серед іншого вказав, що направлення на проходження військово-лікарської комісії не є тим документом, який надає військовослужбовцю право виїзду за межі частини.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 03.07.2023 було повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 завірені належним чином матеріали службового розслідування відносно позивача, зокрема, але не виключно копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 про призначення/про продовження службового розслідування, копії доповідей з повідомленнями про самовільне залишення військової частини позивачем та про його повернення; копій актів за результатами службового розслідування; довідку про грошове забезпечення позивача за лютий 2023 року з відображенням усіх складових грошового забезпечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 20.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 № 81 був виключений зі списків особового складу військової частини, направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 (а.с. 37, 104).
Згідно розрахунку грошового забезпечення та інших видів виплат позивачу було нараховано грошове забезпечення за лютий 2023 в розмірі 11830,50 грн, премія та щомісячна додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн та 100000,00 грн, передбачена Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», не виплачувались (а.с. 108).
Разом з тим судом також встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2023 № 42 позивач прибув та приступив до виконання службових обов'язків зі шпиталю з 08.02.2023 (а.с. 56).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 № 45 позивач вважається таким, що вибув, знятий з грошового забезпечення з 13.02.2023 (а.с. 57).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 56 позивач вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов'язків після самовільного залишення частини, зарахований на грошове забезпечення з 24.02.2023 (а.с. 55).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 № 1692 за самовільне залишення військової частини, неналежне виконання службових обов'язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність»(а.с. 58).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Насамперед суд зазначає, що предметом судового розгляду в межах даної справи є нарахування та виплати позивачу за лютий 2023 року грошового забезпечення, щомісячної премії та додаткової винагороди військовослужбовця відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, виходячи з розрахунку 100000,00 грн.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
В силу вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В силу статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України”, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Так, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 17 розділу I Порядку № 260 передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно з вимогами пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Згідно пунктів 1, 3 розділу ХVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 4 розділу ХVI Порядку № 260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).
Згідно з вимогами пункту 5 розділу XVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також, згідно пункту 14 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, серед іншого, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Так, судом було встановлено, що позивач самовільно залишав військову частину з 13.02.2023 по 23.02.2023 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 № 1692 за самовільне залишення військової частини, неналежне виконання службових обов'язків та наказів командирів, що призвело до порушення військової дисципліни, на позивача накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність» (а.с. 58).
Позивачем не надано жодних доказів оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 № 45, від 25.02.2022 № 56, від 29.03.2022 № 1692, а також вказані накази не є предметом судового оскарження в межах даної справи.
Суд наголошує, що судом в межах розгляду даної справи не здійснюється надання оцінки процедури погодження рапорту, діям відповідача під час проведення службового розслідування, враховуючи завлений предмет позовних вимог.
Таким чином, у відповідача були підстави для позбавлення позивача грошового забезпечення з 13.02.2023 по 23.02.2023, а також премії та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2023 року за порушення позивачем дисципліни, зокрема самовільне залишення частини під час виконання обов'язків військової служби.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до вимог пункту 15 розділу І Порядку № 260 позивачу було припинено виплату грошового забезпечення лише на строк самовільного залишення військової частини, виплата грошового забезпечення за інші дні лютого 2023 року було проведено відповідачем, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 108).
Щодо виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, до 100000,00 грн, то суд також зазначає наступне.
З 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Разом з тим, докази безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в інші періоди військової служби позивач суду не надав, про обставини такої участі у позовній заяві не зазначив, відповідач їх також не підтверджує.
Таке право має бути підтверджено відповідною довідкою, а нарахування і виплата здійснюватися на підставі чітко визначеного переліку документів (бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий журнал), рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) тощо).
Відтак, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення, щомісячної премії та одноразової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2023 року; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу безпідставно не виплачені йому грошове забезпечення, щомісячну премію та одноразову винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2023 року.
Щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача моральної шкоди, яка виразилася у приниженні його честі та гідності, ділової репутації, а також пов'язаної з душевними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку командування вказаної військової частини, у розмірі 100000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити насамперед: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Наявність кожної із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування шкоди.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача моральної шкоди, яка виразилася у приниженні його честі та гідності, ділової репутації, а також пов'язаної з душевними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку командування вказаної військової частини, у розмірі 100000 грн є похідними від вимоги про визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення, щомісячної премії та одноразової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2023 року; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу безпідставно не виплачені йому грошове забезпечення, щомісячну премію та одноразову винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2023 року, в задоволенні яких судом було відмовлено, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.08.2023.
Суддя Н.М. Баргаміна