08 серпня 2023 року м. Чернівці Справа № 717/704/23
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування рішення.
Позивач просить суд:
- скасувати та визнати нечинним рішення старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог вказано, що 27 лютого 2023 року позивач з метою перетину державного кордону на виїзд з України прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Порубне». Враховуючи, що ОСОБА_1 є докторантом Технічного університету Фрайберзька гірнича академія (м. Фрайберг, Німеччина) денної форми навчання, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №566 від 27.12.2022 року має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зважаючи на відсутність заперечень у вказаній довідці щодо виїзду за кордон, на думку позивача, він мав право на перетин державного кордону. Крім цього, для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України було надано наведені документи. Однак за наслідком розгляду наданих позивачем документів для здійснення перетину кордону уповноваженою особою відповідача прийнято рішення від 27.02.2023 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , з посиланням на відсутність підстав на право перетинання Державного кордону України під час воєнного стану. Позивач обґрунтовує свою позицію також посилаючись на лист Голови Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих. На думку позивача, йому було безпідставно відмовлено в перетині Державного кордону, таке рішення прийняте не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є нечинним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 25 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваного рішення, оскільки альтернативних дій у заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - старшого лейтенанта ОСОБА_2 по відношенню до подальшого перетинання державного кордону на виїзд з України позивачем не було, окрім як видати оскаржуване рішення. При цьому відповідач звертав увагу на те, що оскільки до Правил перетинання державного кордону громадянами України (пункт 2-6) були внесені ряд змін, якими обмежено виїзд з України під час воєнного стану здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, дії заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - старшого лейтенанта ОСОБА_2 по складанню рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16 - річного віку, від 27.02.2023 року - правомірні. Окрім цього, відповідач зазначив, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не варто ототожнювати з наявністю права на виїзд за межі України, оскільки відповідно до вказаної норми Правил перетинання державного кордону громадянами України право на перетинання Державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову під час мобілізації, є обмеженим на період дії воєнного стану. Також зазначив, що за рішенням Голови Державної прикордонної служби України від 30.09.2022 року №23-31046/0/6-22 «Щодо виїзду за кордон України деяких категорій осіб», а саме пунктом 5 визначено, що розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби викладені в листах, зокрема, від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих, не застосовуються. Просив у задоволенні позову відмовити.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
Поряд з цим представником позивача було подано до суду клопотання, в якому останній просив визнати відзив НОМЕР_1 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 13.06.2023 року таким, що наданий з порушенням встановленого судом п'ятнадцятиденного строку без поважних причин для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 08 серпня 2023 року вказане клопотання повернуто заявнику без розгляду.
Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання до суду не надходило.
За таких обставин розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі її обставини, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України.
27.02.2023 року з метою перетину державного кордону з Румунією він прибув до міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Порубне».
Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України позивачем було надано:
- паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 , виданий 12.10.2015 року;
- перекладені документи на підтвердження того, що він є докторантом Технічного університету Фрайберзька гірнича академія денної форми навчання (посвідчення студента 67603, лист про намір отримати докторський ступінь у Технічному університеті Фрайберзька гірнича академія від 24.02.2020 року, лист про прийом на зимовий семестр 2022/2023 від 28.06.2022 року, підтвердження аспіранта ОСОБА_3 на зарахування в якості дуального докторанта від 29.08.2022 року, умовне зарахування від 29 вересня 2022 року, довідка про зарахування, лист підтвердження про сплату семестрового внеску);
- посвідчення про приписку до призовної дільниці №142/29К-97/22;
- довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти №566 від 27 грудня 2022 року, видану начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_4 . В ній зазначено про те, що ОСОБА_1 відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строку військову службу). Також вказано, що заперечень щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має, а довідка дійсна протягом 6 (шести) місяців з дати її видачі.
Рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, від 27.02.2023 року, виданого заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв'язку із відсутністю підстав на право перетинання Державного кордону під час воєнного стану.
Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710-VI у редакції на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль-державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно частини третьої статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, у ньому міститься посилання саме на частину першу статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль», водночас зазначено, що причиною відмови у перетинанні позивачем державного кордону на виїзд з України є відсутність у позивача права на перетинання Державного кордону під час воєнного стану з посиланням, зокрема, на пункти 2, 2-6 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону України».
У зв'язку з цим варто зазначити наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 воєнний стан в Україні продовжується з 05:30 год 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (тобто до 25 травня).
Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX продовжується строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно Указу від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Так, згідно статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII у редакції на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (у редакції на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Водночас згідно статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року №3857-XII (у редакції на час виникнення спірних відносин) перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Відповідно до вимог статті 3 вказаного Закону №3857-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 року №57.
Так, згідно пункту 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (тут і далі - Правила №57 у редакції, на час виникнення спірних відносин) ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Пунктом 2 Правил №57 передбачено, зокрема, те, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно пункту 2-6 Правил №57 (на який і міститься посилання в оскаржуваному рішенні) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Так, варто зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Водночас статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що станом на час виникнення спірних у цій справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишання території України обмежувалось законодавством. Водночас законом передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається військовозобов'язаним. Зокрема, така надається здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Втім, згідно умов пункту 2-6 Правил №57 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №399 від 01.04.2022) таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону№3543-XII, тобто на здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Поряд з цим суд зауважує, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану та право на перетин державного кордону під час мобілізації у період воєнного стану є різними за своєю правовою природою й законодавчими нормами, якими такі регулюються, та органами, які визначають наявність таких прав. Тому, відповідно, наявність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у період воєнного стану не гарантує такій особі беззаперечного права на перетин державного кордону під час введення правового режиму воєнного стану.
Враховуючи викладене у своїй сукупності та зважаючи на те, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки належить до категорії осіб, визначених в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-ХІІ, водночас на яких в силу пункту 2-6 Правил №57 не поширюється право на перетин державного кордону під час воєнного стану, то суд приходить до висновку про правомірність рішення відповідача про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку - ОСОБА_1 .
Суд погоджується із висновком відповідача про те, що правом перетину Державного кордону України під час дії воєнного стану позивач не наділений.
Посилання ж позивача на довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти №566 від 27.12.2022 року, видану начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_4 , судом відхиляються, оскільки названим документом позивачу не надано безумовне право на виїзд за кордон. Натомість зазначено лише про можливість такого виїзду «у встановленому порядку». Втім, в силу приписів пункту 2-6 Правил №57 позивач станом на 27.02.2023 року не мав права на перетин Державного кордону.
Суд зауважує, що оскільки відповідач входить у систему органів Державної прикордонної служби України, то саме на нього покладено повноваження ухвалювати за наявності підстав рішення про відмову у перетині громадянами України Державного кордону. Незважаючи на те, що у довідці №566 від 27.12.2022 року вказано про її оформлення "для виїзду за кордон", цей документ не створює додаткових підстав для перетину позивачем Державного кордону, адже питання про коло осіб, яким дозволено перетин кордону в умовах воєнного стану, чітко врегульоване актами чинного законодавства, зокрема Правилами №57.
Щодо посилань позивача на лист Голови Державної прикордонної служби від 17.03.2022 року №23-6855/0/6-22-Вих, в якому зазначено, що обмеження щодо заборони на період дії воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статті віком від 18-60 років не застосовуються до здобувачів фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти, то такі суд оцінює критично, оскільки листом Адміністрації Державної прикордонної служби від 15 вересня 2022 року №23-28653/0/6-22-Вих вирішено здійснювати пропуск здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчають за денною або дуальною формами здобуття освіти за кордоном відповідно до вимог Правил.
Окрім цього, листом Адміністрації Державної прикордонної служби від 15 вересня 2022 року №23-31046/06-22 від 30 вересня 2022 року визначено не застосовувати розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби, викладені у листах від 25.02.2022 №23 6081/0/6-22-Вих, від 01.03.2022 №23-6195/0/6-22-Вих та від 09.03.2022 №23-6443/0/6-22-Вих, від 17.03.2022 №23-6855/0/6-22-Вих, від 28.03.2022 №23-7507/0/6-22-Вих, від 03.04.2022 №23-7913/0/6-22-Вих, від 15.09.2022 №23-28653/0/6-22-Вих.
Відтак станом на дату перетину державного кордону позивачем, розпорядження адміністрації Державної прикордонної служби від 17.03.2022 року №23-6855/0/6-22-Вих, на яке посилається представник позивача у позові, не застосовувалося, а пропуск здобувачів фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти здійснювався в порядку визначеними Правилами №57, про положення яких станом на 27.02.2023 року указано вище.
Тому, оцінюючи доводи позову, суд також зазначає, що здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, хоча і віднесено законом до числа військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, проте цій категорії осіб не надано право на перетин Державного кордону України згідно прямого застереження, наведеного у пункті 2-6 Правил №57 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №399 від 01.04.2022).
Суд наголошує, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не варто ототожнювати з наявністю права на виїзд за межі України, оскільки відповідно до вказаних норм право на перетин Державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, є обмеженим на період дії воєнного стану.
Таким чином, наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що він є здобувачем освіти в навчальному закладі денної форми навчання (на чому наголошено у позовній заяві), не є підставою для виїзду за межі України під час воєнного стану.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи оскаржуване у цій справі рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України, враховуючи дію воєнного стану в Україні.
На переконання суду, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач довів законність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 прикордонного загону імені генерала-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України про визнання нечинним та скасування рішення відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 серпня 2023 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 прикордонний загін імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича Державної прикордонної служби України (вул. Герцена, 2-А, м. Чернівці, ЄДРПОУ 14321682).
Суддя О.П. Лелюк