Справа № 560/9423/23
іменем України
08 серпня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем протиправно не проведено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідачем 20.06.2023 подано відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує та просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності 10 років саме календарної служби, тоді як в позивача така служба становить 07 років 06 місяців, 29 днів, а тому у відповідача немає підстав на здійснення даної виплати.
Ухвалою від 30.05.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Суд встановив такі обставини справи.
Згідно з наказом командира військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.11.2022 №313 ОСОБА_1 звільнено відповідно до підпункту "г" пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" наказом начальника Західного територіального управління Національної Гвардії України від 15.11.2022 №102о/с, у запас (через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 21.11.2022 №313, вислуга років станом на 21.11.2022 складає: календарна військова 07 років 06 місяців 29 днів; пільгова 03 роки 09 місяців 14 днів.
ОСОБА_1 не отримала одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На звернення позивача щодо проведення такої виплати від 24.04.2023, відповідач листом від 10.05.2023 №288/11 повідомив, що вислуга позивача станом на 21.11.2022 (на день звільнення) становила 07 років, 06 місяців, 29 днів в календарному обчисленні, тобто менше 10 років, як це встановлено ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому позивач не набула права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вважаючи, що відповідач при звільненні позивача з військової служби протиправно не виплатив одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Підстави для звільнення з військової служби визначено статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України №2232-ХІІ з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України 15.03.2018 за № 200 (далі - Інструкція).
Пунктом 2 розділу І Інструкції, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За пунктом 3 розділу І Інструкції, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби.
Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу XXXI Інструкції, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується:
1) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2-4 цього розділу).
З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXXII Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з абзацем другим пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Так, судом встановлено, що позивач звільнений з військової служби з 21.11.2022 відповідно до підпункту "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно витягу із наказу від 21.11.2022 №313 встановлено, що вислуга років позивача становить станом на 21.11.2022 становила в календарному обчисленні - 07 років 06 місяців 29 днів; в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 09 місяців 14 днів.
Суд зазначає, що підстави і порядок звільнення військовослужбовця з військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а соціальні гарантії закріплено в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким, зокрема, і встановлено випадки, коли військовослужбовець набуває право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Стаття 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не визначає підстав для звільнення та не містить приписів щодо того, що для отримання одноразової грошової допомоги причина звільнення визначається рішенням Кабінету Міністрів України, як про те зазначає відповідач.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням нормативного аналізу та матеріалів справи, суд дійшов висновку що оскільки звільнення позивача з військової служби відбулось саме у зв'язку з тим, що позивач - один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, має вислугу більше 10 років, що в свою чергу відповідає приписам абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ для надання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому бездіяльність відповідача є протиправною, а позов є таким, що підлягає задоволенню.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, враховуючи задоволення позовних вимог та приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути 1073,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов