Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
08 серпня 2023 р. справа № 520/12006/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області ДМС України в особі Харківського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вичинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про: 1) визнання протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області ДМС України в особі Харківського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; 2) зобов'язання Харківський відділ Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що релігійні переконання спонукають до одержання паспорта громадянина України у вигляді паперового носія без присвоєння фізичній особі-громадянину будь-якого цифрового позначення, але адміністративним органом вчинена з даного питання протиправна відмова.
Відповідач, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, міграційний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що новий паспорт у формі книжечки може бути виданий лише за наявності відповідного рішення суду.
Також, позивачем надано відповідь на відзив, у якій підтримав власну позицію висловлену у позові.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
27.04.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ДМС України з приводу видачі паспорта громадянина України у порядку Положення про паспорт громадянина України (затверджено постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ; далі за текстом - Положення №2503-ХІІ).
Звернення було подано у довільній формі, але додатками до звернення указані заповнена заявником заява, згідно додатку 1, до Наказу МВС України, оригінал та копія непридатного паспорта громадянина України, дві фотокартки розміром 3,5*4,5см, Копія Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом од Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками розгляду цього звернення адміністративним органом була вчинена відмова, яка втілена у листі від 27.04.2023 р. №С-3/6/6351-23.
Причиною відмови послугувало судження адміністративного органу про те, що наразі паспорт у формі книжечки може бути виданий лише за наявності позитивного рішення суду з цього питання, як те вимагається постановою КМУ від 03.04.2019р. №398 та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України (затверджено наказом МВС України від 06.06.2019р. №456, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019р. за №620/33591; далі за текстом - Тимчасовий порядок №456).
Будь-яких інших мотивів (як-то: неповнота матеріалів звернення чи неприбуття на особистий прийом тощо) у тексті відмови адміністративним органом не наведено.
Не погодившись із правомірністю вчиненої адміністративним органом відмови, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застереження з приводу збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, включено законодавцем до тексту ч.2 ст.32 Конституції України.
Відтак, таке застереження повинно дотримуватись органами державної влади при реалізації владних повноважень.
За змістом ч.ч.1 і 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частинами 1 і 2 ст. 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
У силу приписів ч.1 ст.4 цього ж закону громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з ч.ч. 2 і 10 ст.5 № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
Як указано у ч. 1 ст. 92 Основного Закону України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
На розвиток ст. 5 цього закону Верховною радою України було прийнято Положення про паспорт громадянина України (затверджене постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503-ХІІ; далі за текстом - Положення №2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 названого Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, законодавством, чинним на момент звернення заявника, було передбачено дві форми паспорта громадянина України: як у вигляді книжечки, так і у вигляді картки.
Поряд із згаданими вище актами права, суспільні відносини з приводу видачі особі паспорта громадянина України на момент виникнення спору одночасно унормовувались і приписами Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Так, згідно зі ст. 13 означеного закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст.14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним законом також не виключена можливість видачі особі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки передбачена також і п. 3 постанови КМУ від 25.03.2015р. №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України".
За приписами ч.7 ст.16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Таким чином, перелік підстав для вчинення владним суб'єктом відмови у видачі приватній особі документа є вичерпним.
Перелік документів, які подаються із заявою про видачу паспорту, визначено Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (затверджений постановою КМУ №302 від 25.03.2015р.; далі за текстом - Порядок №302).
Так, відповідно до пунктів 13 і 35 Порядку №302 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) до переліку документів, які подаються для оформлення паспорту, зокрема, належать: свідоцтво про народження, 2 фотокартки розміром 35*45мм, оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України).
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 13 глави ІІ "Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним" Положення №2503-ХІІ, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Суд також відмічає, що 03.04.2019р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019р. №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591; далі за текстом - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз.5 п.3 постанови КМУ від 25.03.2015р. №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови КМУ від 03.04.2019р. №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-XII (у редакції постанови Верховної Ради України від 23.02.2007р. №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Отже, вказаним Тимчасовим порядком визначений порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Приєднаними до справи документами засвідчені ті обставини, що звернення заявника не містило дефектів у складі та достовірності документів.
Відмова адміністративного органу мотивована виключно відсутністю відповідного рішення суду. Будь-яких інших юридичних та фактичних мотивів в основу оскарженої відмови адміністративним органом не покладено.
Доказів того, що інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вимагають документування заявника виключно паспортом громадянина України у формі картки матеріали справи не містять.
У справі відсутні також докази об'єктивної здатності завдання шкоди переліченим інтересам самим лише фактом документування заявника паспортом громадянина України у порядку Положення №2503-ХІІ.
На виконання ч.5 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 05.09.2018р. по справі №826/9727/16 з приводу застосування п.4 ч.2 ст.245 КАС України, де указано, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18).
Суд вважає, що з урахуванням тексту оскарженої відмови між учасниками справи відсутній спір з приводу будь-яких юридично значущих факторів, окрім відсутності рішення суду про право громадянина на отримання паспорта у порядку Положення №2503-ХІІ.
Отже, беручи до уваги не спростовані у ході розгляду справи обставини існування у заявника релігійних переконань, які перешкоджають документуванню паспортом у формі картки, а також обставини належності, достовірності та достатності поданих заявником документів саме лише обставина відсутності рішення суду з огляду на норми Положення №2503-ХІІ та Тимчасового порядку №456, суд вважає належним способом захисту прав особи скасування оскаржуваної відмови та обтяження владного суб'єкта обов'язком видати паспорт громадянина України за зразком згідно з Положенням №2503-ХІІ.
Правильність такого судження підтверджується змістом правового висновку постанови Верховного Суду від 09.07.2019р. по справі №610/3417/19 (адміністративне провадження №К/9901/12352/19) та постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. по зразковій справі №806/3265/17.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Обов'язок доведення відповідності рішення (діяння) переліченим вище критеріям покладено на владного суб'єкта приписами ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно, норму права визначив неналежну, положення цієї норми права витлумачив невірно.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах допущені владним суб'єктом недоліки у реалізації владної управлінської функції спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині визнання протиправною відмову та зобов'язання відповідача оформити та видати дитині паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру задоволенню не підлягають, оскільки при видачі паспорта у формі згідно з Положенням №2503-ХІІ взагалі не передбачено внесення будь-яких даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення, оформлене листом від 27.04.2023 р. №С-3/6/6351-23, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області ДМС України в особі Харківського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, про відмову оформити та видати ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області ДМС України в особі Харківського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (адреса: вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 37764460) оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області ДМС України в особі Харківського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (адреса: вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 37764460) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева