Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
07 серпня 2023 р. № 520/20439/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2017 року по 01 липня 2023 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2017 року по 01 липня 2023 року включно у розмірі грошового забезпечення за шість місяців;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати, на підставі Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати, а саме за період з 30 вересня 2017 року по 01 липня 2023 року.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Згідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року № 2710-IX року установлено з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 2684,00 грн.
Зі змісту адміністративного позову та позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо нарахування і виплати йому середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні та нарахування і виплати, на підставі Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати.
При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем разом із позовною заявою до суду не надано документ про сплату судового збору, але із посиланням на положення п.12 та п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" вказано, що він звільнений від сплати судового збору.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.
Приписами п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно із положеннями п. 12 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Суддя наголошує на обставинах того, що матеріали позовної заяви не містять доказів того, що станом на час звернення до суду позивач є військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування у даному випадку приписів п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" до позивача.
Також, суддя зазначає, що відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є видом виплат, нарахування та виплата якої врегульована Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
З урахуванням вищевикладеного, суддя зазначає, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», а отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, оскільки є спеціальним видом відповідальності роботодавця.
Відтак, на зазначену частину позовних вимог позивача не розповсюджуються положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16.
Також, суддя зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2017 року по 01 липня 2023 року включно та про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2017 року по 01 липня 2023 року включно у розмірі грошового забезпечення за шість місяців, не вказав конкретного розміру такої виплати, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановлення та визначення розміру судового збору, згідно норм діючого законодавства.
Відтак, позивачу необхідно конкретизувати позовні вимоги в цій частині та конкретизувати, який розмір середньомісячного заробітку він просить стягнути з відповідача та відповідно до даного розміру сплатити судовий збір.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати, на підставі Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати, а саме за період з 30 вересня 2017 року по 01 липня 2023 року суд зазначає наступне.
Приписами ст.1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Положення ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначають, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Відтак, на зазначену частину позовних вимог позивача не розповсюджуються положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Вказана позовна вимога позивача є вимогою немайнового характеру і підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" відсутні.
Отже, з огляду на норми Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за звернення до суду з даною частиною позовних вимог становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а саме 1073,60 грн.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно конкретизувати позовні вимоги в частині, що стосується нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та конкретизувати, який розмір середньомісячного заробітку він просить стягнути, з урахуванням чого надати до суду оригінал документу про сплату судового збору у розмірі визначеному законодавством за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, а також надати до суду оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за наступними реквізитами: ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача: 899998, рахунок UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд".
Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом конкретизації позовних вимог в частині, що стосується нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та конкретизації того, який розмір середньомісячного заробітку підлягає стягненню, з урахуванням чого надати до суду оригінал документу про сплату судового збору у розмірі визначеному законодавством за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, а також надати до суду оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Мельников Р.В.