07 серпня 2023 року справа №320/7833/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (далі - позивач та/або приватний нотаріус) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач та/або Мін'юст) та просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №923/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6» від 09.03.2023.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що Міністерством юстиції України порушено порядок проведення камеральної перевірки, що у свою чергу вплинуло на об'єктивність та правомірність її результатів. При цьому, представник позивача наполягає на тому, що приватним нотаріусом під час здійснення реєстраційних дій встановлено, як факт проведення технічної інвентаризації будинків, тобто, що будинки існують в натурі, мають певні характеристики (рік побудови, площа тощо), так і факт, що останні побудовані до серпня 1992 року. Окрім цього, представник позивача вказує, що пункти 77-79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, не містить обов'язку державного реєстратора отримувати підтвердження року побудови будинку саме (або ж виключно) із ЄДЕССБ. Водночас, представник позивача звертав увагу суду на те, що приватним нотаріусом було зроблено запити до КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та отримано інформацію щодо відсутності обставин реєстрації права власності на об'єкти. Також, представник позивача стверджує, що надані заявником довідки про технічну інвентаризацію та підтвердження поштової адреси, у взаємозв'язку із Витягами з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є належними та достатніми доказами на підтвердження наявності адреси у об'єктів. До того ж, представник позивача наголосив, що відомості технічної інвентаризації свідчать про те, що житлові будинки було побудовано до 05.08.1992. З урахуванням наведеного, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін.
01.05.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшов від представника відповідача відзив на позовну заяву з додатками, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 124-185). Представник Міністерства юстиції України наполягає на тому, що приватним нотаріусом порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 12, 40, 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: без отримання відомостей з ЄДССБ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; за відсутності документів, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992; без направлення запиту до органів влади, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав для отримання інформації про реєстрацію до 01.01.2013 права власності на об'єкт нерухомого майна. При цьому, представник відповідача зазначив, що камеральна перевірка позивача проведена в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, без наявності обставин порушення права останньої на подання письмових пояснень. З урахуванням наведеного просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
04.05.2023 до суду від представника позивача надійшли матеріали по справі (т. 1, а.с. 187-207).
04.05.2023 представником Міністерства юстиції України подано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву (т. 1, а.с. 208-211), де ним фактично наводяться аналогічні доводи, що і у відзиві на позовну заяву. Додатково представник відповідача вказує, що інформація в частині не реєстрації права власності на об'єкти отримана приватним нотаріусом поза межами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). При цьому, представник відповідача стверджує, що документи, які наявні в матеріалах реєстраційної справи, не підтверджують обставин присвоєння об'єктам поштової адреси.
У свою чергу, 04.05.2023 представником приватного нотаріуса подано до суду додаткові пояснення (т. 1, а.с. 213-215), де він наполягає на хибності тверджень представника Міністерства юстиції України та наголошує, що відомості щодо будинків, у тому числі і щодо адреси, вже містились у ЄДЕССБ, а тому витребування документів щодо адреси від органів державної влади, органів місцевого самоврядування не вимагається. Також представник позивача зазначив, що запити до КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» були здійснені в межах розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно із частиною 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
04.05.2023 сторонами подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 1, а.с. 219-220).
Враховуючи подані сторонами клопотання, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.05.2001 Міністерством юстиції України видано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №3993 на ім'я ОСОБА_1 . Вказане свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності, про що зазначено у свідоцтві №3993 (т.1, а.с.17).
На адресу Міністерства юстиції України листом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.11.2022 №10200/СВ/125/50-2022 (вх. №СК-3699-22 від 15.12.2022) направлено скаргу на державного реєстратора ОСОБА_6, призначену в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040002366 від 11.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 190, частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (т. 1, а.с. 134-152).
Також на адресу відповідача надійшов лист Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.11.2022 №10201/СВ/125/50-2022 (вх. СК-3700-22 від 15.12.2022), яким направлено скаргу на державного реєстратора ОСОБА_6, призначену в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040002366 від 11.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 190, частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (т. 1, а.с. 153-162).
Окрім цього, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено на адресу Міністерства юстиції України скаргу на державного реєстратора ОСОБА_6, призначену в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100040002366 від 11.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 15, частиною 4 статті 190, частинами 3, 4 статті 358 Кримінального кодексу України (вх. №156742-76-22 від 19.12.2022) (т. 1, а.с. 163-172) (тут і надалі - скарги).
На підставі зазначених скарг, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підпункту 4 пункту 4 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2006 №990, відповідачем видано наказ від 17.02.2023 460/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6», яким наказано, зокрема, провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№50129585, 48971795, 48978898, 50126286 (далі - Наказ №460/7) (т. 1, а.с. 181).
17.02.2023 листом відповідача №19226/СК-3699-22/19.1.1 повідомлено позивача про проведення камеральної перевірки та роз'яснено право на подання Мін'юсту своїх пояснення та додаткової інформації, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (т. 1, а.с. 180).
28.02.2023 позивачем направлено відповідачу клопотання про надсилання матеріалів скарги, на підставі яких було призначено камеральну перевірку, за наслідком розгляду якого Мін'юст надав приватному нотаріусу копії скарг, поданих Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, що вбачається із копії супровідного листа № 28253/СК-756-23/19.1.3 від 08.03.2023 (т. 1, а.с. 21).
За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Міністерством юстиції України складено акт №б/н від 09.03.2023 (далі - акт камеральної перевірки) (т. 1, а.с. 174-178).
В акті камеральної перевірки зазначено про наступне:
«За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності від 24.12.2021 № 50129585, поданою ОСОБА_2 , приватним нотаріусом ОСОБА_6. 30.12.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62692105, на підставі якого відкрито розділ у Державному реєстрі прав № 2550045780000 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 46024615).
Згідно з відомостями Державного реєстру прав до Заяви було додано:
- довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси від 20.05.2021 № 31-21, видану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - Довідка № 31-21);
- інформаційну довідку від 28.12.2021 № 2445, видану комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - Довідка № 2445);
- отримано відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 24.12.2021 №ТІ01:4340:9397-6499-1028 (далі - інформація з ЄДЕССБ) щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
З Довідки № 31-21, поданої для проведення державної реєстрації прав, встановлено, що Об'єкт було побудовано у 1991 році. Однак, згідно інформації з ЄДЕССБ, відсутні відомості про рік побудови Об'єкта.
Таким чином, подані документи не дають змоги встановити, що Об'єкт було побудовано до 05.08.1992 року.
Також приватним нотаріусом ОСОБА_6 перед проведенням реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на Об'єкт не було отримано інформації з ЄДЕССБ про присвоєння адреси Об'єкту.
Крім того, приватним нотаріусом ОСОБА_6 не направлено відповідний запит до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.
За результатом розгляду заяв №№ 48971795, 48971795, 48978898, 50126286 приватним нотаріусом ОСОБА_6. прийнято відповідні рішення, відкрито розділи та проведено державну реєстрацію права власності.
До заяв були подані ідентичні пакети документів для державної реєстрації права власності щодо житлових будинків, у зв'язку з чим приватним нотаріусом ОСОБА_6. допущені аналогічні порушення вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12, 40, 77 Порядку № 1127.».
Враховуючи фактичні обставини справи, у висновках акту камеральної перевірки Мін'юст дійшов до висновку про порушення приватним нотаріусом вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40, 77 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав: без отримання відомостей з ЄДССБ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; за відсутності документів, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992; без направлення запиту до органів влади, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав для отримання інформації про реєстрацію до 01.01.2013 права власності на об'єкт нерухомого майна.
За наслідком вказаного, члени комісії Мін'юсту рекомендували анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 26).
На підставі висновків акту камеральної перевірки Міністерством юстиції України видано наказ від 09.03.2023 №923/5 «Про результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6», яким у відповідності до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 (зі змінами) наказано:
1. Анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Виконання цього наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні технології» (тут і надалі - спірне та/або оскаржуване рішення, наказ (т. 1, а.с 23).
Не погоджуючись із спірним наказом, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Згідно із пунктами 1, 10 частини 1 статті 1 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.
Частиною 1 статті 3 Закону № 1952-IV регламентовано, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення (ч. 2 ст. 3 Закону № 1952-IV).
В силу вимог пунктів 6, 7 частини 1 статті 8 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 37-1 Закону № 1952-IV врегульовано порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації.
Так, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Порядок №990), який визначає процедуру здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.
Згідно із пунктом 3 Порядку №990 основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень; запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів; визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора; аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз'яснень.
У відповідності до пунктів 9-11 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту (далі - комісія).
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
За правилами пунктів 12-16 Порядку №990 Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб'єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін'юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.
У разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Відповідно до пункту 20 Порядку №990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін'юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін'юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.
Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
У разі прийняття Мін'юстом рішення, передбаченого пунктами 1 і 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пунктами 1 і 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", один примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу не пізніше двох робочих днів з дня його прийняття надсилається технічному адміністратору реєстрів.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.
По-перше, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом проведення камеральних перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав на підставі прийнятого рішення про проведення камеральної перевірки, яке не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття надсилається, серед іншого нотаріусу в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації та протягом двох робочих днів також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
По-друге, Порядком №990 закріплено право державного реєстратора подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
По-третє, результати камеральної перевірки, у разі наявності порушень, викладаються у формі акта, який підписується усіма членами комісії та має містити, серед іншого відомості про встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах. При цьому, строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
В четверте, за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності, зокрема шляхом анулювання доступу до Державного реєстру речових прав.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що наказ про проведення камеральної перевірки №460/7 позивача прийнято 17.02.2023.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 17.02.2023 №19225/19.1.1/11-23 останнє просило Державне підприємство «Національній інформаційні системи» розмістити наказ №460/7 на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України у рубриці «Моніторинг реєстраційних дій та камеральні перевірки» - розділі «Накази Міністерства юстиції України про проведення камеральних перевірок» (т. 1, а.с. 184).
При цьому, згідно відомостей з електронної пошти від 20.02.2023 наказ №460/7 направлений нотаріусу (позивачу) на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації (т. 1, а.с. 179).
Листом від 28.02.2023 приватним нотаріусом направлено до Міністерства юстиції України клопотання вих. №13/01-16 про надсилання матеріалів скарги, на підставі яких було призначено камеральну перевірку, яке було отримано останнім 07.03.2023 (т. 1, а.с. 172) та задоволене Міністерством юстиції України 08.03.2023, що підтверджується копією супровідного листа № 28253/СК-756-23/19.1.3 від 08.03.2023 (т. 1, а.с. 21).
В подальшому, із дотриманням строків проведення камеральної перевірки, які визначені пунктом 11 Порядку №990, відповідачем складено акт камеральної перевірки від 09.03.2023.
Твердження позивача про те, що остання фактично була позбавлена можливості реалізувати своє право, передбачене пунктом 13 Порядку №990, внаслідок отримання матеріалів, які стали підставою для проведення камеральної перевірки за один день до складання акту камеральної перевірки, суд вважає безпідставними, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_6. звернулась до Міністерства юстиції України із відповідним клопотанням, шляхом його направлення засобами електронної пошти лише 07.03.2023 о 19:05 год., що безпосередньо підтверджується матеріалами справи (т. 1, а.с. 172). Зазначене прохання позивача було задоволено Міністерством юстиції України на наступний робочий день - 08.03.2023.
Отже, стверджувати про порушення відповідачем права позивача на подання пояснень в межах камеральної перевірки не вбачається за можливе.
Резюмуючи вище викладене суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України при проведенні камеральної перевірки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 діяв у порядку, способом та на підставі наданих йому повноважень.
Отже, суд переходить до дослідження обставин наявності/відсутності підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 1952-IV (тут і надалі, у редакції, чинній станом на момент вчинення приватним нотаріусом реєстраційних дій) загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Згідно із частиною 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.
На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону.
Частиною 1 статті 10 Закону № 1952-IV унормовано, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
За правилами частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
При цьому, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV).
Між тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно із пунктами 6, 7 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Положеннями пункту 12 Порядку №1127 регламентовано, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком (п. 40 Порядку №1127).
Згідно із пунктом 77 Порядку №1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об'єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об'єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У разі коли закінчений будівництвом об'єкт у результаті нового будівництва є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об'єкта в експлуатацію є самостійним об'єктом нерухомого майна, відомості про прийняття в експлуатації та про присвоєння адреси отримуються щодо будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об'єкт, а щодо відповідної складової частини будинку, будівлі, споруди - відомості про присвоєння адреси такій частині.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті реконструкції проводиться також за наявності відомостей про державну реєстрацію права власності на такий об'єкт відповідно до законодавства до проведення його реконструкції.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.
Аналіз зазначеного дає суду підстави сформувати наступні висновки.
По-перше, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної державної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та Порядком №1127.
По-друге, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
По-третє, підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 Порядку №1127.
З вказаного слідує, що абзац 2 пункту 77 Порядку №1127 передбачає загальний перелік документів (відомостей), необхідних для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт, відсутність одного із яких є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на такий об'єкт, за виключенням випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 Порядку №1127.
У свою чергу, абзацом 1 пункту 78 Порядку №1127 регламентовано, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об'єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу 3 пункту 78 Порядку №1127 документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Аналізуючи наведені положення пункту 78 Порядку №1127 суд вказує, що за загальним правилом державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об'єкта, крім випадку, передбаченого абзацом 2 пункту 78 Порядку.
Разом з цим, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Отже, документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року не вимагається, що вказує на те, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться з урахуванням положень абзацу 2 пункту 77 Порядку №1127, у взаємозв'язку із положеннями абзацу 3 пункту 78 Порядку №1127 за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію та відомостей про присвоєння такому об'єкту адреси.
Як вбачається з матеріалів справи для державної реєстрації прав об'єктів нерухомості:
1) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 41,3 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , замовником ОСОБА_2 було надано позивачу як державному реєстратору:
- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №73-21-03 від 14.04.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_2 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 , за №73-21-03 від 14.04.2021 (т. 1, а.с. 49);
- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:9971 -0452-9676-8857 від 14.04.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна 1967 рік (т. 1, а.с. 50-51);
- також позивачем отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:9971-0452-9676-8857 від 04.11.2021 (т. 1, а.с. 52-54);
2) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , замовником ОСОБА_4 було надано позивачу як державному реєстратору:
- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №73-21-02 від 14.04.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_2 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 за №73-21-02 від 14.04.2021 (т. 1, а.с. 42);
- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна 1991 рік (т. 1, а.с. 43-44);
- також позивачем отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021 (т. 1, а.с. 45-47).
3) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 41,5 кв.м., житловою площею 19,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , замовником ОСОБА_2 було надано позивачу як державному реєстратору:
- на підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №31-21 від 20.05.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_1 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 , за №31-21 від 20.05.2021 (т. 1, а.с. 35).
- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:4340-9397-6499-1028 від 20.05.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна 1991 рік (т. 1, а.с. 36-37);
- також позивачем отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:4340-9397-6499-1028 від 20.05.2021 (т. 1, а.с. 38-40);
4) Житловий будинок літ. «А» загальною площею 45,0 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2 , заявником ОСОБА_2 було надано позивачу як державному реєстратору: - На підтвердження присвоєння будинку адреси - довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №31-20 від 20.05.2021, в якій вказано, що житловий будинок побудований господарчим способом у 1991 році, та має наступну адресу: АДРЕСА_2 . Довідка видана ФОП ОСОБА_3 , за №31-20 від 20.05.2021 (т. 1, а.с. 28);
- на підтвердження технічної інвентаризації - за допомогою ЄДЕССБ отримано доступ до: технічного паспорту ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021, в експлікації якого міститься інформація, що рік забудови нерухомого майна - 1991 рік (т. 1, а.с. 32-33);
- також позивачем отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021 (т. 1, а.с. 29-31).
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що вчиняючи реєстраційні дії щодо вказаних вище об'єктів приватним нотаріусом, як державним реєстратором було отримано документи про проведення технічної інвентаризації, які містили дані щодо технічних характеристик об'єктів нерухомості, їх площу, рік побудови тощо.
Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що приватним нотаріусом вчинено дії з метою отримання відомостей про технічну інвентаризацію шляхом отримання Витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ.
Отже, твердження відповідача про те, що державна реєстрація прав на перелічені вище об'єкти нерухомо майна була проведена позивачем, як державним реєстратором за відсутності документів, які дають змогу встановити, що житлові будинки було побудовано до 05.08.1992, суд вважає помилковими, адже відомості технічної інвентаризації свідчать про те, що вказані житлові будинки було побудовані до 05.08.1992.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що довідки про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №73-21-03, 73-21-02 від 14.04.2021, №31-21, №31-20 від 20.05.2021 не дають змоги встановити, що об'єкти побудовані до 05.08.1992, оскільки з експлікації технічних паспортів №№ ТІ01:9971 -0452-9676-8857, ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021, №№ ТІ01:4340-9397-6499-1028, ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021 чітко вбачається рік побудови об'єктів нерухомого майна.
Водночас, посилання Міністерства юстиції України на те, що експлікації технічних паспортів №№ ТІ01:9971 -0452-9676-8857, ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021, №№ ТІ01:4340-9397-6499-1028, ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021 не відображені в Єдиному реєстрі речових прав не є та не можуть бути підставою для висновку про їх відсутність як таких.
З приводу висновків Міністерства юстиції України щодо проведення приватним нотаріусом державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна без отримання відомостей з ЄДССБ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 79 Порядку №1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Аналіз вказаного пункту Порядку №1127 дає суду підстави дійти до наступних висновків.
По-перше, у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси.
По-друге, такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Отже, суд зазначає, що у разі відсутності адреси об'єкту в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт, заявник має зазначити у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реквізити та відомості про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, за наслідком чого, документ, що підтверджує адресу об'єкта отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 №681 затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Порядок №681), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронна система).
Згідно із підпунктом 9 пункту 59 Порядку №681 Реєстр будівельної діяльності електронної системи є компонентом електронної системи, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік інформації про об'єкти будівництва та закінчені будівництвом об'єкти, у тому числі: відомостей про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів будівництва та закінченим будівництвом об'єктів.
Суд вказує, що витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:9971-0452-9676-8857 від 04.11.2021, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:9974-4863-2893-5861 від 14.04.2021, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:4340-9397-6499-1028 від 20.05.2021, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, реєстраційний номер: ТІ01:4315-3415-4180-3934 від 20.05.2021 містять в собі відомості щодо адреси об'єктів нерухомості, щодо яких приватним нотаріусом проведено реєстраційні дії.
Більше того, довідки про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №73-21-03, 73-21-02 від 14.04.2021, №31-21, №31-20 від 20.05.2021 фактично підтверджують наявність адреси на будинки, технічну інвентаризацію яких було проведено ФОП ОСОБА_3 , сертифікованим інженером ОСОБА_5 .
Аналізуючи зазначені обставини суд приходить до висновку, що при здійсненні позивачем реєстраційних дій адреси об'єктів нерухомості були відображені в Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДЕССБ, що не потребувало від приватного нотаріуса виконання пункту 79 Порядку №1127.
Суд відмічає, що відповідач, стверджуючи про зворотне, ані у відзиві на позовну заяву, ані під час розгляду справи у відкритих судових засіданнях не навів жодних доводів, із посиланням на чинне законодавство, що спростовувало б наведене.
Крім цього, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що адреси об'єктам нерухомості, державну реєстрацію прав на які проведено позивачем, як державним реєстратором, не присвоєна.
Натомість, суд акцентує увагу на тому, що 31.07.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.
Так, представником позивача надано до суду копію рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 10.09.1992 №551 «Про присвоєння поштової адреси та дозволу на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 », у відповідності до якого присвоєно житловому будинку, загальною площею 41,5 кв.м. поштової адреси на АДРЕСА_3 та присвоєно житловому будинку, загальною площею 41,3 кв.м. поштової адреси на АДРЕСА_3 .
Також представником позивача надано до суду рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 25.08.1992 №535 «Про присвоєння поштової адреси та дозволу на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 », у відповідності до якого присвоєно житловому будинку, загальною площею 41,5 кв.м. поштову адресу по АДРЕСА_1 та рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 25.08.1992 №535/1 «Про присвоєння поштової адреси та дозволу на будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1 », у відповідності до якого присвоєно житловому будинку, загальною площею 45,0 кв.м., поштової адреси Любомирська, 25б у місті Києві.
Отже, аналіз вказаного в сукупності свідчить про те, що спірним об'єктам, державну реєстрацію права власності щодо яких було проведено приватним нотаріусом, присвоєні поштові адреси.
Суд враховує, що вказані рішення відсутні в матеріалах, які враховувались Міністерством юстиції України при прийнятті спірного рішення, проте зазначає, що таке рішення фактично прийнято останнім не пропорційно, без дотримання між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
При цьому, послання відповідача на положення пункту 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, суд сприймає критично, оскільки системний аналіз вказаної норми Закону № 1952-IV дає суду підстави дійти до висновку, що обов'язок державного реєстратора щодо запиту від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної інформації виникає виключно у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Додатково суд вказує, що частина 3 статті 10 Закону № 1952-IV не визначає, що державний реєстратор наділений повноваженнями щодо перевірки достовірності вказаної заявниками у заявах про державну реєстрацію прав та їх обтяжень інформації.
Також, державний реєстратор не є тим суб'єктом, який встановлює та/або перевіряє достовірність поданих документів заявниками.
До того ж, за правилами частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, проте, зазначені дії не є тотожними діям щодо перевірки їх достовірності.
Отже, на переконання суду, вказані обставини свідчать про те, що приватним нотаріусом, як державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав із отриманням відомостей з ЄДССБ про присвоєння об'єктам нерухомого майна адреси.
Що ж стосується тверджень Міністерства юстиції України в частині проведення позивачем державної реєстрації без направлення запиту до органів влади, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав для отримання інформації про реєстрацію до 01.01.2013 права власності на об'єкт нерухомого майна суд вказує про наступне.
Так, як свідчать матеріали справи приватним нотаріусом отримано Інформаційні довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації (КП КМР «КМ БТІ») №ПБ-2021 №2444 від 24.12.2021 (т.1, а.с.34), №ПБ-2021 №2445 від 28.12.2021 (т. 1, а.с. 41), №ПБ-2021 №2173 від 17.11.2021 (т. 1, а.с. 48), №ПБ-2021 №2174 від 17.11.2021 (т. 1, а.с. 55), у відповідності до яких житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок АДРЕСА_3 , житловий будинок АДРЕСА_3 на праві власності не зареєстровані.
Суд вказує, що в акті камеральної перевірки зафіксовані обставини, що дані Інформаційні довідки наявні в реєстрі Державного реєстру прав.
Враховуючи наведене, стверджувати про те, що державна реєстрація на об'єкти нерухомості проведена приватним нотаріусом без направлення запиту до органів влади, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав для отримання інформації про реєстрацію до 01.01.2013 права власності на об'єкт нерухомого майна є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами камеральної перевірки.
Разом з цим, доводи Міністерства юстиції України, які викладені у додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву (т. 1, а.с. 208-212), що відповідні запити були зроблені до моменту прийняття заяв про державну реєстрацію права власності, що є порушенням норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав суд відхиляє із наступних мотивів.
По-перше, такі твердження відповідача не були покладені в основу акту камеральної перевірки.
А по-друге, Міністерством юстиції України не було враховано тих обставин, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт житловий будинок АДРЕСА_3 була подана заявником 04.11.2021 (т. 1, а.с. 192), а рішенням від 10.11.2021, індексний номер №61478459 зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У свою чергу, інформаційна довідка №ПБ-2021 №2173 отримана приватним нотаріусом - 17.11.2022, тобто в процесі розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкти від 04.11.2021.
Аналогічні обставини мають місце і щодо заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт житловий будинок АДРЕСА_3 від 09.11.2021 (т. 1, а.с. 196) - рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.11.2021, індексний номер №61480390 (т. 1, а.с. 197), інформаційна довідка №ПБ-2021 №2174 отримана приватним нотаріусом - 17.11.2022, тобто в межах розгляду відповідної заяви.
У той же час, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт житловий будинок АДРЕСА_1 подана заявником 24.12.2021 (т.1, а.с. 201), інформаційна довідка №ПБ-2021 №2445 отримана позивачем 28.12.2021, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №62692105 прийнято 30.12.2021 (т. 1, а.с. 202), що беззаперечно свідчить про отримання приватним нотаріусом таких відомостей під час розгляду відповідної заяви.
Таким чином, доводи відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Системно проаналізувавши вищевикладене суд вважає, що в ході розгляду справи не підтверджено належними та достатніми доказами обставини порушення приватним нотаріусом вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону № 1952-IV та пунктів 12, 40, 77 Порядку №1127.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 384,00 грн. (квитанція про сплату судового збору від 21.03.2023 №ПН1253247 (т. 1, а.с. 14), та на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2023 у розмірі 2 300,00 грн. (квитанція №40758955 від 31.03.2023).
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.
Позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 1073,60 грн. (0,4 х 2684,00 грн.).
У той же час приватним нотаріусом сплачено судовий збір на загальну суму 2684,00 грн. (384+2300).
Звідси слідує, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж визначено законом. Тобто, сума сплаченого приватним нотаріусом судового збору у розмірі 1610,40 грн. (2684-1073,60) є переплатою.
Суд роз'яснює позивачу, що за правилами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене, при розподілі судових витрат в межах даної адміністративної справи в порядку статті 143 КАС України сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 становить 1073,60 грн.
Питання щодо розподілу судових витрат, понесених на правову допомогу позивачем у позовній заяві не порушувалось.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №923/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6» від 09.03.2023.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, ю. 31-а, оф. 5, РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.