08 серпня 2023 року Справа № 280/3632/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 31.03.2023 № 050650006167 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
2) зобов'язати відповідача 2 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.03.2023 із зарахуванням до загального стажу роботи періоду з 02.10.1993 по 31.12.1998.
Крім того, просить стягнути з відповідача 1 на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 1073,60 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Плужником М.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1125857 від 31.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та після початку повномасштабного вторгнення збройних формувань Російської Федерації на територію України його трудова книжка була втрачена. У березні 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області йому було відмовлено у призначенні такої у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому представник позивача зауважує, що пенсійним органом не було зараховано період роботи позивача з 02.10.1993 по 31.12.1998 відповідно до наданого дублікату трудової книжки. Дії відповідача щодо незарахування відповідного періоду роботи представник позивача вважає протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на належне соціальне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 22.06.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
29.06.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву (вх.27339), в якому представник вказує, що за наданими позивачем документами не зараховано дублікат трудової книжки від 12.10.2022 у зв'язку з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, посилаючись на пункт 2.2 Інструкції № 162 представник відповідача 2 зазначає, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідач 1 про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме ухвали про відкриття провадження у цій справі, від 22.06.2023. Оскільки заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/23/32 від 07.08.2023 суддя Мінаєва К.В. у період з 01.07.2023 по 07.08.2023 перебувала у відпустці, рішення по справі ухвалюється у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).
Згідно з довідкою від 20.04.2022 № 2302-5001234650 ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання зазначено АДРЕСА_2 (а.с.8). Згідно з записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 (дата заповнення 12.10.2022) на ім'я позивача у спірний період він:
02.10.1993 - прийнятий провідником пасажирських вагонів резерву провідників у Вагонне депо Донецьк Донецької залізниці (наказ №957 від 01.10.1993);
02.06.2000 - укладений контракт (наказ № 271 від 02.06.2000);
12.07.2011 - переведений провідником пасажирських вагонів резерву провідників учасника 1 гр. (наказ № 862/ос від 12.07.2011);
18.04.2016 - звільнений у зв'язку з переведенням до СП «Маріупольське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ Українська залізниця, п.5 ст.36 КЗпП України (наказ № 278/ос від 18.04.2016).
24.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою встановленого зразка та необхідними документами про призначення йому пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.03.2023 № 2000-0302-9/41507. Зазначено, що необхідний страховий стаж становить не менше 29 років, а страховий стаж заявника становить 25 років 8 місяців 11 днів. За результатами розгляду наданих позивачем документів, доданих до заяви, пенсійним органом не зараховано дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.2022, оскільки порушено вимоги інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Відтак прийнято рішення про відмову у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України (а.с.12). До рішення наданий розрахунок періодів за формою РС-право, згідно з яким до стажу не зараховано період роботи позивача з 05.10.1991 по 31.12.1998 (а.с.13).
Не погодившись з діями відповідача 1 щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Стаття 1 Закону № 1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачений Порядком № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У відповідності до пункту 2.2. Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення, згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
За пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд акцентує увагу, що єдиною підставою для неприйняття дубліката трудової книжки позивача у спірному рішенні відповідача зазначено порушення вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників без конкретизації такого порушення.
Розділом 5 Інструкції № 58 визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.
Відповідно до приписів пункту 5.1 Інструкції № 58 передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Так, згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки. Досліджуючи матеріали справи, на думку суду, записи в дублікаті трудової книжки викладені з достатньою повнотою та чіткістю, з покликанням на номери та дати кадрових наказів, у дублікаті трудової книжки проставлена печатка підприємства (пункт 5.5 Інструкції № 58).
Побідні за змістом норми викладені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, в тому числі видачі її дублікату.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 № 683/737/17.
Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.09.2022 у справі № 291/1321/17, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зауважує, що надання дублікату трудової книжки не може бути окремою підставою для відмови у зарахування періодів роботи.
Крім того, суд наголошує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, судом встановлено, що виданий позивачу дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.2022 містить напис «Дублікат» у правому верхньому куті, титульна сторінка скріплена печаткою Виробничого підрозділу «МАРІУПОЛЬСЬКЕ ВАГОННЕ ДЕПО» філії «ПАСАЖИРСЬКА КОМПАНІЯ» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Дублікат містить повну інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, а також відділ і посаду, на яку позивача було прийнято, крім того, зазначено, на підставі яких наказів приймався на роботу та звільнявся. Вказані записи зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей.
Так, відповідно до оскаржуваного рішення позивачу при обчисленні загального трудового стажу позивачу не зараховано наданий дублікат трудової книжки, зокрема в частині періоду його період роботи у Вагонному депо Донецької залізниці з 02.10.1993 по 31.12.1998, вказавши причиною порушення вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Натомість суд встановив, що дублікат трудової книжки позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача, починаючи з 02.10.1193 по 26.08.2022, в тому числі й у Вагонному депо Донецької залізниці з 02.10.1993 по 31.12.1998, що є належним та допустимим доказом підтвердження факту роботи позивача.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до записів дублікату трудової книжки у Вагонному депо Донецької залізниці позивач працював у період з 02.10.1993 по 18.04.2016, з вказаного періоду роботи відповідно до розрахунку періодів за формою РС-право пенсійний орган зарахував лише період з 01.01.1999 по 31.12.2015.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи. Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Водночас суд приймає до уваги те, що відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів дублікату трудової книжки позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії від 31.03.2023 № 2000-0302-9/41507, у зв'язку з чим для належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача останнє підлягає скасуванню. При цьому суд зауважує, що позивачем помилково зазначено невірний номер спірного рішення, натомість вказано номер його пенсійної справи.
При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд виходить з наступного.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
За приписами статті 45 Закону №1058-ІV яких пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, пенсія позивачу має бути призначена, з дня звернення ним за пенсією - 24.03.2023.
З приводу визначення пенсійного органу, який має здійснювати призначення пенсії, суд вказує наступне.
Згідно пункту 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення від 31.03.2023 № 2000-0302-9/41507.
Отже, саме відповідач 1 у цьому спорі є органом, що призначає пенсію, у зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідача 2 призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Також, суд зауважує, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
В даному випадку позивачу ще не призначена пенсія, на виконання даного рішення суду, а тому вимога про зобов'язання відповідача 2 виплачувати позивачу пенсію за віком є передчасною та не підлягає задоволенню.
У відповідності до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відповідно до спірного рішення страховий стаж позивача становить 25 років 8 місяців 11 днів, а період роботи з 02.10.1993 по 31.12.1998 (5 років 3 місяці 0 днів) протиправно не зарахований пенсійним органом, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у вказаній частині позовних вимог є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.10.1993 по 31.12.1998 згідно з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.2022, починаючи з дати звернення - 24.03.2023.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Квитанцією від 31.05.2023 № 9307-2590-2837-8264 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1073,60 грн. (а.с.20). За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, суб'єктом прийняття оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.03.2023 № 2000-0302-9/41507 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.10.1993 по 31.12.1998 згідно з дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.2022, починаючи з дати звернення - 24.03.2023.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактичне місце прживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: Держпром, 3 під., 2 пов., майдан Свободи 5, м.Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.08.2023.
Суддя К.В.Мінаєва