08 серпня 2023 року Справа № 280/2937/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача, які полягають у відмові підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області необхідні документи для призначення пенсії позивачу, старшому інспектору Олександрівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1;
2) зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області необхідні документи для призначення пенсії позивачу, старшому інспектору Олександрівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
Крім того, просить судові витрати стягнути з відповідача.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Амельченком М.Д., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1111446 від 05.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Після звільнення 21.02.2023 вона звернулась до відповідача із заявою з проханням підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи для призначення пенсії за вислугу років, проте отримала відмову з огляду на відсутність достатньої календарної вислуги років. Посилаючись на відповідні законодавчі норми та висновки Верховного Суду, представник позивача вважає, що для призначення пенсії за вислугу років календарна вислуга років може бути зарахована і на пільгових умовах. За таких обставин вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити.
Ухвалою від 11.05.2023 суд відкрив провадження у справі, призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
19.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20518), в якому представник відповідача зазначає, що на день звільнення вислуга років позивача становила у календарному обчисленні - 22 роки 06 місяців 00 днів. Зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Центр пробації є державною установою, яка у разі наявності права особи, оформляє і подає до органів, що призначають пенсію документи, а органи Пенсійного фонду приймають рішення щодо призначення чи відмови в призначенні пенсії. Водночас, всупереч діючим нормам законодавства позивач прагне зобов'язати Центр пробації підготувати та направити документи для призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на підставі пільгової вислуги років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Зважаючи на те, що Закон № 2262-ХІІ не передбачає можливості призначення пенсії за вислугу років особам при наявності 22 календарних років вислуги, обчисленої на пільгових умовах, то й така можливість не встановлена Постановою № 393, яка є підзаконним нормативно-правовим актом. З огляду на викладене, а також те, що станом на день звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила 22 роки 06 місяців 00 днів, на думку представника відповідача, права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ вона не має, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи те, що відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/23/32 від 07.08.2023 суддя Мінаєва К.В. у період з 01.07.2023 по 07.08.2023 перебувала у відпустці, рішення по справі ухвалюється у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Наказом від 21.02.2023 № 184/к майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Олександрівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації в Запорізькій області» з 28.02.2023 звільнено з органів кримінально-виконавчої служби за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) (а.с.16).
Відповідно до зазначеного наказу вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 22 роки 06 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні - 27 років 10 місяців 13 днів.
10.03.2023 позивач підготувала та направила заяву, в якій просила підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області необхідні документи для призначення їй пенсії за вислугу років (а.с.17-18).
Листом від 04.05.2023 № 80/82-ЗПІ/10/Ян-23 відповідач повідомив, що пенсія особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України призначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова). Відповідно до пункту а) статті 12 Закону, пенсія за вислугу років, у тому числі особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, призначається незалежно від віку, якщо ці особи звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться відповідно до пункту 21 Постанови. Наказом Державної установи «Центр пробації» від 21.02.2023 № 184/К позивача звільнено зі служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів 28.02.2023, вислуга років на день звільнення складала в календарному обчисленні 22 роки 06 місяців 00 днів. Оскільки календарна вислуга років позивача менша ніж передбачено Законом, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області документів для призначення пенсії за вислугу років немає. Призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пільгової вислуги років Законом та Постановою не передбачено (а.с.19-20)
Не погоджуючись з відмовою підготувати та направити до пенсійного органу необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, вона звернулась з цим позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «а» статті 12 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
У справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в неї наявний відповідний пільговий стаж - 22 роки 06 місяців 00, що підтверджується витягом з наказу Державної установи «Центр пробації» від 21.02.2023 № 184/к «Про особовий склад».
У відповідності до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто Законом передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок № 393).
За пунктом 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Суд зазначає, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних років і більше.
У свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та підпунктом «в» пункту 3 Постанови №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови №393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-XII у взаємозв'язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Таким чином, передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Суд звертає увагу, що передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Як встановлено судом, на момент звільнення вислуга років позивача складала у пільговому обчисленні 27 років 10 місяців 13 днів, з урахуванням норм Порядку № 393, що не заперечується відповідачем.
Отже, відповідач при розгляді заяви позивача з поданими документами про призначення йому пенсії за вислугу років повинен був врахувати календарну вислугу років позивача, виходячи з пільгового стажу у розмірі 27 років 10 місяців 13 днів.
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, позивач має право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ, оскільки на день звільнення він мав вислугу більше 25 років.
Суд зазначає, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 2262-ХІІ. На відповідача, у випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії відповідно до вказаного Закону, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Так, пунктом 2 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Постанова № 3-1), передбачено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії. (пункт 1 розділу ІІІ Постанови № 3-1).
Таким чином, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови позивачу у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, у справі №802/1827/17-а від 18.06.2020).
Таким чином, з метою повного захисту прав позивача суд вважає достатніми підстави зобов'язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи позивача, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Квитанцією від 08.05.2023 № 08/05/20231601527565 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 073,60 грн (а.с.26). За таких обставин, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Державну установу «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документи, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Державна установа «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ», місцезнаходження: вул.Юрія Іллєнка, буд.81, м.Київ, 04050; код ЄДРПОУ 41847154.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.08.2023.
Суддя К.В.Мінаєва