08 серпня 2023 року Справа № 280/2617/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1) в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо незарахування стажу роботи позивача у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров'я з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022 у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
2) зобов'язати відповідача 1 зарахувати періоди роботи позивача у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров'я з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022 до його загального стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим перерахувати та виплатити йому пенсію за віком з 06.03.2023 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1120695 від 12.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 06.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зі змісту розрахунку стажу в електронній пенсійній справі позивач дізнався, що при обчисленні розміру його пенсії пенсійним органом не взято до уваги положення статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме періоди його роботи зараховано не у подвійному розмірі. Звернувшись до відповідача 1, позивач отримав роз'яснення про те, що у зв'язку з набранням законної сили Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 01.01.2004 стаж не подвоюється. Позивач не погоджується з бездіяльністю пенсійного органу щодо незарахування до його стажу періодів роботи у подвійному розмірі, у зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 04.05.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21014), в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зауважує, що заява позивача про перехід на пенсію за віком в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Представник відповідача 1 підкреслює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Крім того, зазначає, що з 01.01.2004 в подвійному розмірі зараховується лише стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладене, на думку представника відповідача 1, відсутні підстави для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 31.12.2022, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також наголошує на виключних повноваженнях Пенсійного фонду України щодо призначення, перерахунку і виплаті пенсій. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою від 05.06.2023 суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2); розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
04.07.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№27987), аналогічний за змістом відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Враховуючи те, що відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/23/32 від 07.08.2023 суддя Мінаєва К.В. у період з 01.07.2023 по 07.08.2023 перебувала у відпустці, рішення по справі ухвалюється у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-6).
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 (дата заповнення 15.07.1992) на ім'я позивача у спірні періоди він:
03.01.2003 - прийнятий у зв'язку з переведенням на посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії Комунального закладу «Запорізький обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни» (наказ № 2-л від 03.01.2003);
29.06.2005 - звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 29-л від 21.06.2005);
01.07.2005 - прийнятий на посаду лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Комунального закладу «Пологівський будинок № 4» м.Запоріжжя (наказ № 56/о від 01.07.2005);
14.04.2010 - звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років (ст.38 КЗпП України) (наказ № 27-о від 14.04.2010);
17.04.2010 - прийнятий на посаду лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Комунального закладу «Пологівський будинок № 4» м.Запоріжжя (наказ № 29-о від 16.04.2010);
11.04.2013 - звільнений за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) (наказ № 26-к/тр від 11.04.2013);
22.04.2013 - зарахований на посаду лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Київського міського пологового будинку № 2 (наказ від 22.04.2013 № 193/к);
17.07.2020 - звільнений з посади за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (наказ від 17.07.2020 № 476/к);
01.08.2020 - прийнятий на посаду лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Центру стаціонарної терапії у Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» (наказ № 471-к від 27.07.2020) (а.с.14-17).
06.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою встановленого зразка та необхідними документами про перерахунок пенсії, а саме перехід на інший вид пенсії (за віком УБД). За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та на підставі звернення № 2875 від 06.03.2023 прийнято рішення про перерахунок пенсії № 923030180602 від 13.03.2023. За вказаним рішенням страховий стаж становить 46 років 5 місяців 28 днів (до 01.01.2004 - 27 років 7 місяців 28 днів, після 01.01.2004 - 18 років 10 місяців) (а.с.7-8).
До рішення наданий розрахунок періодів за формою РС-право, згідно з яким період роботи позивача з 03.01.2003 по 31.12.2022 зарахований до страхового стажу з урахуванням кратності в одинарному розмірі (а.с.8 зворотній бік).
На адвокатський запит представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 листом Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 17.04.2023 № 0800-0205-8/22405 повідомлено, що підстав для зарахування стажу роботи позивача в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 31.12.2022 немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Окреме рішення про відмову у зарахуванні в подвійному розмірі стажу роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 31.12.2022 не приймалося (а.с.9).
Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу щодо не зарахування періодів роботи з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022 у подвійному розмірі, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
За приписами статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
З трудової книжки позивача судом встановлено, що у період з 03.01.2003 по 29.06.2005 позивач працював на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії Комунального закладу «Запорізький обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни»
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08.10.1997 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З урахуванням наведеного, судом з'ясовано, що до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону № 1788-ХІІ зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 тощо.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, до страхового стажу в подвійному розмірі не враховано періоди роботи з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022. При цьому, суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. Відповідач не заперечував правильність наявних записів про трудову діяльність позивача у наданій ним для призначення пенсії трудовій книжки.
Щодо зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі періодів роботи, які не враховані відповідачем з огляду на відсутність підстав такого зарахування після 01.01.2004 року, суд зазначає наступне.
Абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє дію її приписів.
З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі № 310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі № 485/103/17, від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17.
Враховуючи все вищенаведене, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що пенсійний орган безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 в подвійному розмірі стажу роботи за періоди роботи на посаді лікаря-анастезіолога в різних закладах охорони здоров'я з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022 (день, по який пенсійним органом розраховано страховий стаж позивача відповідно до форми РС-право).
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що рішення про перерахунок пенсії № 923030180602 від 13.03.2023, за яким позивачу призначено пенсію за віком з 06.03.2023 було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Однак у прохальній частині позивачем зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Отже, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не розраховувався стаж позивача та відповідно не приймалось рішення про призначення йому пенсії за віком, відповідно права позивача відповідачем 1 не порушені, відтак у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача та з метою подальшого недопущення порушення відповідачем права позивача на пенсію, ефективним та належним способом захисту, з врахуванням заявленого позивачем змісту позовних вимог, є визнання протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо незарахування стажу роботи позивача з 03.01.2003 по 29.06.2005 на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії Комунального закладу «Запорізький обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни», з 01.07.2005 по 14.04.2010 на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Комунального закладу «Пологівський будинок № 4» м.Запоріжжя, з 17.04.2010 по 11.04.2013 на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Комунального закладу «Пологівський будинок № 4» м.Запоріжжя, з 22.04.2013 по 17.07.2020 на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Київського міського пологового будинку № 2, з 01.08.2020 на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії Центру стаціонарної терапії у Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» в подвійному розмірі та зобов'язання відповідача 2 зарахувати вказані періоди роботи позивача у реанімаційному відділенні закладів охорони здоров'я до його стажу у подвійному розмірі, у зв'язку із чим перерахувати та виплатити йому пенсію за віком, починаючи з дати звернення - 06.03.2023, із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Ухвалюючи дане рішення суд керується, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11(2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відтак, суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Квитанцією від 26.04.2023 № 97810 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 858,88 грн (а.с.11). За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 858,88 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування стажу роботи ОСОБА_1 з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022 на посаді лікаря-анестезіолога в подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.01.2003 по 29.06.2005, з 01.07.2005 по 14.04.2010, з 17.04.2010 по 11.04.2013, з 22.04.2013 по 17.07.2020, з 01.08.2020 по 31.12.2022 на посаді лікаря-анестезіолога у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та провести перерахунок і виплату призначеної пенсії з 06.03.2023, із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, місцезнаходження: пл.Народна, буд.4, м.Ужгород, 88000; код ЄДРПОУ 20453063.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.08.2023.
Суддя К.В.Мінаєва