08 серпня 2023 року Справа № 280/3367/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Плужника Максима Валерійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
25.05.2023 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Плужника Максима Валерійовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Одеській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 01.05.2023 №083850010793 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу;
зобов'язати відповідача 2 здійснити призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу із зарахуванням до стажу роботи за Списком №2 періоду роботи з 16.11.2005 по 18.08.2012, починаючи з 24.04.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, ГУ ПФУ в Одеській області було прийнято рішення від 01.05.2023 №083850010793 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вказує на те, що до стажу його роботи за Списком №2 відповідачем 1 протиправно не було враховано період з 16.11.2005 по 20.08.2012 на ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна». Проте, посада, на якій працював позивач у період з 16.11.2005 по 20.08.2012, відноситься до Списку №2, а відсутність атестації робочого місця не може бути підставою для відмови в зарахуванні даного періоду роботи до спеціального стажу та на цій підставі для відмови у призначенні пенсії за Списком №2. Вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 30.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа призначена до розгляду без виклику сторін. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позовну заяву.
14.06.2023, через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ГУ ПФУ в Одеській області заперечило проти позовних вимог та на обґрунтування заперечень зазначило, що пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 7 років 03 місяці 06 днів. Тобто, у позивача був відсутній необхідний для призначення пенсії пільговий стаж у розмірі 12 років 6 місяців. Згідно із пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці. Позивачем не було надано до ГУ ПФУ в Одеській області виписок із наказу про проведення атестації на відповідних робочих місцях за період з 16.11.2005 по 20.08.2012. З урахуванням вищевикладеного вважає, що ГУ ПФУ в Одеській області правомірно прийняло рішенням №083850010793 від 01 травня 2023 року, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 12 років 6 місяців. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Станом на час розгляду справи по суті, відзив від відповідача 2 до суду не надходив, ухвала судді про відкриття провадження у даній справі отримана відповідачем 2 засобами системи «Електронний суд» 30.05.2023 об 11:44.
Частиною 6 ст.162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вимог КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.
24.04.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
01.05.2023 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення № 083850010793 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зазначеного рішення відповідача 1, вік позивача становить 56 років 07 місяців. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 30 років, страховий стаж позивача становить 36 років 08 місяців 06 днів. Необхідний пільговий стаж за Списком №2 становить 12 років 06 місяців, пільговий стаж позивача становить 07 років 03 місяці 06 днів.
Зазначено, що право на пенсійну виплату позивач набуде 26.08.2024.
До оскаржуваного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідачем 1 додано розрахунок стажу для визначення права на пенсію за віком. Згідно наданого розрахунку, до стажу роботи позивача за Списком № 2 зараховано наступні періоди:
·- з 14.04.2015 по 06.12.2015;
·- з 17.01.2016 по 31.12.2016;
·- з 14.01.2017 по 31.12.2017;
·- з 14.01.2018 по 31.12.2018;
·- з 01.02.2019 по 31.12.2021;
·- з 10.03.2022 по 31.12.2022.
Водночас, до стажу роботи позивача за Списком №2 відповідачем 1 не було зараховано період:
·- з 16.11.2005 по 20.08.2012.
Суд зазначає, що спірне рішення не містить підстав не зарахування вказаного періоду до спеціального стажу за Списком №2.
Разом з тим у відзиві відповідач 1 стверджує, що період роботи ОСОБА_1 не було зараховано до спеціального стажу за Списком №2 тому, що позивачем не було надано до Пенсійного органу виписок із наказу про проведення атестації на відповідних робочих місцях за період з 16.11.2005 по 20.08.2012
Не погоджуючись з відмовою відповідача 1 у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV)на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначений порядок звернення за призначенням пенсії. Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 05.11.2020 у справі №607/6457/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку №637.
Як вже зазначалось вище, пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №678/65/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.
Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно записів №№ 25-26 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.03.1984, позивач в період з 16.11.2005 по 20.08.2012 працював на посаді електромонтера по ремонту і обслуговуванню електроустаткування на шлакових відвалах сталеплавильного виробництва по шостому розряду в ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна». Посада, на якій працював Позивач у період з 16.11.2005 по 20.08.2012, відноситься до Списку №2, відповідно до підпункту 3.1а (електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування) пункту 1 (доменне виробництво) розділу ІІІ «Чорна металургія» постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Період роботи позивача з 16.11.2005 по 20.08.2012 також підтверджується наступними документами: довідкою ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» від 31.01.2022 № 125/107; запискою про прийом від 16.11.2005 року №760; особистою заявою від 10.11.2005; запискою про переведення від 20.11.2006 року №1194; особистою заявою від 17.11.2006; запискою про переведення від 29.10.2009 року №1709; особистою заявою від 22.10.2009; розпорядженням директора про звільнення за скороченням штату від 20.08.2012 року №4110-к; картою умов праці; індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Посилання відповідача 1 на необхідність надання ОСОБА_1 довідок про атестацію робочого місця, суд вважає безпідставними з огляду на наявність відповідних записів у трудовій книжці позивача, яка в свою чергу є основним доказом на підтвердження відповідного трудового стажу працівника при вирішенні питання призначення пільгової пенсії за віком, уточнюючі довідки та документи про атестацію робочого місця є допоміжними доказами, які варто пропонувати надати особі виключно в випадках передбачених пенсійним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 червня 2021 року у справі №758/15648/15-а (адміністративне провадження №К/9901/18253/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме:
« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем 1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
Таким чином, рішення відповідача 1 від 01.05.2023 №083850010793 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно зобов'язання відповідача 2 призначити та виплачувати пенсію, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Таким чином, належним способом захисту буде зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Отже, саме відповідач 1, у цьому спорі, є органом, що призначає пенсію, в зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідача 2 призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, є безпідставною.
Щодо інших доводів сторін, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).
Інші доводи сторін не впливають на суть спору, а отже не потребують детальних відповідей.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн., який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення, тобто - ГУ ПФУ в Одеській області.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Плужника Максима Валерійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.05.2023 №083850010793 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано «08» серпня2023 року.
Суддя Р.В. Кисіль