07 серпня 2023 року Справа № 280/1758/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 179,00грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00грн.
Ухвалою суду від 24.03.2023 відкрито провадження у справі №280/1758/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 21.04.2023 провадження у справі №280/1758/23 зупинене до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №560/8064/22.
Ухвалою суду від 27.06.2023 поновлено провадження у справі №280/1758/23.
Оскільки відповідно до наказу голови суду №113 від 30.06.2023 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В. у період з 08.07.2023 по 06.08.2023 перебував у відпустці, рішення по справі приймається у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 22.03.2022 (вх.№11793 від 23.09.2023). З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018(3393/18) позивач вказує, що виплата у 2022 році разової грошової допомоги у сумі 1491,00 грн. є протиправною, оскільки не відповідає приписам частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон України №3551-ХІІ) в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV (далі - Закон України №367-XIV) та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. Водночас зазначено, що позивач звертався до відповідача з заявою щодо здійснення перерахунку та виплати недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги, однак листом відповідача від 04.03.2023 №2830-1726/З-02/8-0800/23 у задоволенні вказаної заяви йому було відмовлено. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти позовної заяви викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№12498 від 29.03.2023) у якому зокрема зазначено, що виплату позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2022 рік здійснено на підставі чинних норм Закону України №3551-ХІІ, в межах бюджетних призначень встановлених законом про Державний бюджет України та у розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а саме - 1 491,00 грн. Водночас з посиланням на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 по справі №580/2869/22 наголошено, що гарантоване статтею 46 Конституції України право на соціальний захист, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку із чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік. Разом з тим зауважено, що посилання позивача на рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 є безпідставними, оскільки після прийняття вказаного рішення змінились обставини щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Разом з тим зазначено, що вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю даної справи, а отже такі витрати не підлягають стягненню. Враховуючи вищевказане, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 та отримує щорічну разову грошову допомогу як учасник бойових дій до 5 травня (а.с.9).
У 2022 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 1491,00грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 07.05.2022 № 540 (далі - Постанова №540).
Не погоджуючись із розміром виплаченої грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.01.2023 про перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (а.с.10).
Листом від 04.03.2023 №2830-1726/З-02/8-0800/23 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав, зокрема, для виплати останньому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у збільшеному розмірі, оскільки виплату здійснено відповідно до вимог чинного законодавства в повному обсязі, без порушень (а.с.11).
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суми разової грошової допомоги за 2022 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них забезпечує Закон України №3551-XII.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) частину 5 статті 12 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.п "б" п.п. 1 п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007.
У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015, далі - Закон України № 79-VІІІ) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019, № 112 від 19.02.2020, № 325 від 08.04.2021 та №540 від 07.05.2022 якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Зокрема, у Постанові №540 від 07.05.2022 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - 1491 гривня.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у підпункті 2.2 пункту 2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 вже було відновлено дію:
частини п'ятої статті 12 Закону України № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІІ, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
частини п'ятої статті 13 Закону України № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІІ, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи десять мінімальних пенсій за віком; II групи вісім мінімальних пенсій за віком; III групи сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Порядком № 540, встановлено розміри виплати у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня, які є значно нижчими, ніж вони передбачені Законом України № 3551-ХІІ.
Отже, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли два нормативно-правових акта, що встановлювали різні розміри цієї допомоги, а саме: Закон України № 3551-ХІІ і Порядок № 540.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосовуванню підлягає не Порядок № 540, а Закон України № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Тому разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися особам, вказаним у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України № 3551-ХІІ, у розмірах, встановлених цими статтями у редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд також зазначає, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Абзацом 8 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2022 року в розмірі 1934 гривні.
Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою-третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон № 1058-IV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Отже, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-IV.
Наведене вище повністю узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
Таким чином, у 2022 році позивачу, як учаснику бойових дій, належало було виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 9670,00 грн (1934,00 грн (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений з 1 січня 2022 року)*5 (кількість мінімальних пенсій за віком)=9670,00 грн), а не в розмірі 1491,00 грн, як виплатив відповідач.
Згідно з частиною п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань відповідача на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.12.2022 по справі №580/2869/22, суд зауважує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у пункті 91 мотивувальної частини постанови від 13.06.2023 у справі № 560/8064/22 сформував такі правові висновки у спірних правовідносинах:
« 91. З урахуванням наведеного, Судова палата Верховного Суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від його висновків щодо застосування положень статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб:
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ;
(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи 4421 гривня, II групи 3906 гривень, III групи 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
(5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах:
I групи десять мінімальних пенсій за віком;
II групи вісім мінімальних пенсій за віком;
III групи сім мінімальних пенсій за віком.»
З огляду на вищенаведену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.12.2022 по справі №580/2869/22, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України №367-ХІУ від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"» є протиправними.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача в даному випадку є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу, як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум, у зв'язку із чим виходить за межі позовних вимог в даній частині.
Разом із тим, стосовно стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року в розмірі 8179,00 грн. слід зазначити, що стягненню підлягають нараховані, але не виплачені суми, водночас, спірну суму позивачу на момент розгляду справи по суті не нараховано, доказів зворотнього суду не надано.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України згідно із якою, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, у відзиві на позовну заяву (вх.№12498 від 29.03.2023) відповідачем зазначено заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, в обгрунтування яких зокрема вказано, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа є типовою та не складною, а тому вказана сума на думку відповідача є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи вищевикладене наголошено, що співмірність витрат на правничу допомогу не доведена належними доказами, а тому підстави для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги №123/ш від 19.12.2022 з адвокатом Плужником Максимом Валерійовичем (а.с.13).
Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №123/ш від 19.12.2022 (а.с.14) адвокатом відповідно до умов вказаного Договору надані послуги правничої допомоги, а саме:
- консультація з питань стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій;
- складання адміністративного позову про стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій;
- правове супроводження ведення справи щодо стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Сторонами обумовлено, що вартість наданих послуг, виконаної адвокатом роботи становить 5000,00грн., що підтверджується розрахунком витрат на правову допомогу (а.с.15).
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано квитанцію №1 від 22.03.2023 на загальну суму 5000,00грн. (а.с.16).
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
З огляду на ступінь складності даної справи та враховуючи заперечення відповідача, суд вважає обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру, співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00грн.
При цьому суд звертає увагу, що зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт згідно договору №123/ш від 19.12.2022 такі послуги як консультація з питань стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій та правове супроводження ведення справи щодо стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій охоплюються і є складовими частинами послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати на них окремому відшкодуванню не підлягають.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України “Про судовий збір”, судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в частині судового збору не проводиться.
За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суми разової грошової допомоги за 2022 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, в розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму недорахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.08.2023.
Суддя І.В.Садовий