02 серпня 2023 року м. Житомир справа № 806/1914/17
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Скорик С.В.,
за участю: представника відповідача - Зотова А.О.,
позивач у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Ліквідаційної комісії Житомирського міськвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та ухвал суду про залишення частини позовних вимог без розгляду, просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.06.2017 №13 о/с про звільнення з 22.06.2017 капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у запас Збройних Сил за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114;
- поновити його на публічній службі в органах внутрішніх справ України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області розглянути рапорт позивача від 16.06.2017 та прийняти його на службу в органи Національної поліції в Житомирській області за аналогічною посадою, що заміщується відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (враховуючи невиконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у справі №806/2073/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на публічній службі);
- стягнути на його користь з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2017 по день ухвалення судового рішення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області надати йому щорічну оплачувану відпустку за 2014, 2015, 2016, 2017 роки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення (враховуючи невиконання відповідачами рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 в справі №806/2073/15 щодо надання відпустки відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України, статті 10, частини першої статті 21 Закону України "Про відпустки" та параграфу 2 статті 7 Конвенції про оплачувані відпустки №132).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.06.2017 №13 о/с про звільнення з 22.06.2017 капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2017 по день ухвалення судового рішення - 23.08.2018 в розмірі 25026,80 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення судів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконане відповідачами, у березні 2019 року на користь позивача перераховано суму у розмірі 24651,45 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується платіжним дорученням №34 від 27.03.2019 (Том №3, а.с. 179).
Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №806/1914/17 у частині розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направлено справу в цій частині на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі №806/1914/17 залишено без змін.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020, позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.06.2017 по день ухвалення судового рішення задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 23.06.2017 по 23.08.2018 у відповідності до вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та із врахуванням сум сплачених коштів.
28.04.2022 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі №806/1914/17 скасовано. Справу №806/1914/17 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 прийнято до загального позовного провадження адміністративну справу №806/1914/17.
Житомирським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа №806/1914/17 в межах визначених Верховним Судом, а саме: в межах позовних вимог про стягнення з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.06.2017 до 23.08.2018 (день ухвалення судового рішення у справі).
У підготовчому провадженні ОСОБА_1 було заявлено клопотання про заміну Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України (Том №4, а.с. 112).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 замінено Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Ліквідаційну комісію Житомирського міськвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на їх правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство внутрішніх справ України оскаржило їх до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 01.06.2023 скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 замінено Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Ліквідаційну комісію Житомирського міськвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на їх правонаступника - Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260), Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294).
Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Верховний Суд у пунктах 70-73 постанови від 26.02.2020 зазначив, що у період вимушеного прогулу ОСОБА_1 набрав чинності Порядок №260, який є спеціальним нормативним актом, а тому застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" при обрахунку розміру середнього заробітку у спірних правовідносинах є протиправним, що і стало причиною первісного скасування судових рішень і направлення справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд (Том №3, а.с. 142).
Верховний Суд у пункті 33 постанови від 28.04.2022 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку, що і стало причиною повторного скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на новий розгляд, оскільки судовими рішеннями було зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у відповідності до Порядку №260 і не було визначено розмір середнього заробітку (грошового забезпечення) (Том №4, а.с. 78, 79).
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, при новому розгляді даної справи суд повинен визначити суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, застосовуючи при цьому положення Порядку №260.
Визначаючи розмір середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Отже, ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з дня звільнення мають бути виплачені всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були йому визначені на день звільнення.
Позивач неодноразово надавав до суду розрахунок суми, що на його думку мала бути виплачена йому відповідачем.
Зокрема 20.03.2020 у клопотанні ОСОБА_1 наведено розрахунок суми грошового забезпечення, обрахованого у відповідності до Постанови №988, а саме: виходячи з місячного грошового забезпечення 5590 грн (посадовий оклад 2500 грн + оклад за спеціальним званням 1800 грн + надбавка (30%) за стаж служби 14 повних років у розмірі 1290 грн) (Том №3, а.с. 149-150).
Середньоденну заробітну плату позивач обрахував наступним чином 5590 грн поділив на кількість робочих днів за повний місяць роботи, що передував місяцю звільнення зі служби у травні 2017 року, таким чином у позивача вийшло 5590 грн / 19 р.д. = 294,21 грн.
Наведену суму середньоденного заробітку позивач помножив на кількість робочих днів за період з 22.06.2017 до 23.08.2018, таким чином у позивача вийшло 296 р.д. х 294,21 грн = 87086,16 грн.
Також позивач подавав клопотання 22.06.2022 (Том №4, а.с. 112), 15.02.2023 (Том №5, а.с. 70), 26.07.2023 (Том №6, а.с. 19-21), 26.07.2023 (Том №6, а.с. 29), у яких позивач просить стягнути на його користь 62557,97 грн, з урахуванням раніше сплаченої відповідачем на його користь суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд не погоджується із розрахунком позивача, оскільки розрахунок середньоденної заробітної плати зроблений не у відповідності до абзацу другого пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до положень наведеної норми Порядку №100, у даному випадку середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих (календарних) днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю звільнення.
Позивач у порушення абзацу другого пункту 8 Порядку №100 ділить місячне грошове забезпечення на кількість робочих днів у місяці, що передував місяцю звільнення, при цьому не наводячи обґрунтування такого обрахунку середньоденного грошового забезпечення.
За запропонованою позивачем формулою не виходить до стягнення сума у розмірі 62557,97 грн, оскільки різниця між визначеною позивачем сумою середнього заробітку у розмірі 87086,16 грн та сумою середнього заробітку сплаченою на користь позивача у розмірі 24651,45 грн становить 62434,71 грн, а не 62557,97 грн, як зазначає позивач.
Окрім того, позивач визначає суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком, що відповідає положенням абзацу першого пункту 8 Порядку №100, але не відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 26.02.2020, де Верховний Суд зазначив, що застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" при обрахунку розміру середнього заробітку у спірних правовідносинах є протиправним.
Верховним Судом визначено, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Порядку №260.
Згідно з положеннями пункту 6 розділу III Порядку №260 позивачу мають бути виплачені всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були йому визначені на день звільнення, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що до спірних правовідносин при визначенні посадового окладу та інших видів грошового забезпечення слід застосувати Постанову №988.
Позивач посилається на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №0640/4568/18 як на підтвердження своєї позиції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Постанови №988.
Суд не погоджується із такими доводами позивача, оскільки у наведеній постанові акцентовано увагу на тому, що у період вимушеного прогулу з 13.09.2018 до 04.03.2019 Постанова №1294 не була чинною, тому у наведеній справі судом, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосовано положення Постанови №988 (а.с. 32).
Відповідно до пунктів 8, 9, 10, 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 та постановою Верховного Суду від 26.02.2020 визнано протиправним і скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.06.2017 №13 о/с про звільнення з 22.06.2017 капітана міліції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Поновлено ОСОБА_1 на попередню посаду старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.
Позовні вимоги про зобов'язання розглянути рапорт позивача та прийняти його на службу в поліції не були задоволені судами.
Отже позивача - капітана міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого слідчого відділення розслідування ДТП СВ Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Рапорт позивача від 16.06.2017 про прийняття його на службу до органів поліції не був задоволений. До органів поліції позивач не був зарахований.
Положеннями пункту 6 розділу III Порядку №260 визначено, що за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення, які були визначені на день звільнення.
Тобто для розрахунку грошового забезпечення, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу слід встановити види грошового забезпечення, які були визначені на день звільнення капітана міліції ОСОБА_1 .
Станом на день звільнення - 22.06.2017 року, структура грошового забезпечення працівників органів міліції була визначена Постановою №1294. Оскільки позивач не був зарахований до органів поліції, то безпідставними є посилання позивача на необхідність обрахунку йому грошового забезпечення за Постановою №988, оскільки ця постанова встановлює структуру грошового забезпечення поліцейських, а не міліціонерів. Спеціальним нормативним актом, який визначав структуру грошового забезпечення міліціонерів була саме чинна на день звільнення позивача Постанова №1294, тому вона і повинна бути застосована при обрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Щодо посилання позивача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №0640/4568/18 як на підтвердження своєї позиції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Постанови №988, суд зазначає, що у справі №0640/4568/18 період вимушеного прогулу ОСОБА_1 припав на період з 13.09.2018 до 04.03.2019, коли Постанова №1294 вже не була чинною (втратила чинність 01.03.2018), тому у справі №0640/4568/18 судом, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосовано положення Постанови №988, як єдиного нормативного акта, який на той період встановлював структуру грошового забезпечення (а.с. 32).
Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області підготувало інформацію з розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі положень Порядку №260 та Постанови №1294 (Том №3, а.с. 172).
У суду відсутні підстави стверджувати, що здійснений розрахунок є невірним. За основу взято грошове забезпечення позивача, яке він отримував на день звільнення як того вимагає пункт 6 розділу III Порядку №260, та яке становило 1212,50 грн, підтвердженням чого є грошовий атестат ОСОБА_1 (Том №3, а.с. 173) та довідка про доходи (Том №3, а.с. 174).
Детальні пояснення до розрахунку наведені в листі Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (Том №3, а.с.175-177).
Щодо періоду за який належить стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 22.06.2017 №13 о/с було звільнено ОСОБА_1 з 22.06.2017.
Тобто останнім робочим днем ОСОБА_1 було 22.06.2017, отже з наступного дня за днем звільнення - 23.06.2017, а не з 22.06.2017 як зазначено у позовних вимогах, підлягає стягненню грошове забезпечення на користь позивача.
Враховуючи наведене суд задовольняє частково позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягує на його користь 16985,44 грн грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 23.06.2017 до 23.08.2018.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач не поніс судових витрат, у зв'язку з чим, суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, в частині направленій постановою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року на новий судовий розгляд.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 16985,44 грн середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2017 року до 23 серпня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
Повне судове рішення складене 08 серпня 2023 року