08 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/10289/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні їй пенсії за віком від 20 березня 2023 року
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 18.04.1985 по 27.06.1997, призначити та виплачувати їй пенсію за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13 березня 2023 року (дати звернення).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії. Однак листом від 29 березня 2023 року відповідач відмовив їй у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважає, відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
У період із 09.06.2023 по 13.07.2023 (включно) головуюча суддя перебувала у відпустці.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 15.02.1992. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набула чинності з 02.12.2022, Україна вийшла з даної Угоди.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення. Офіційні документи, видані з 27 грудня 2022 року компетентними органами російської федерації та республіки білорусь приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю, оскільки росія і білорусь є учасниками Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, яка є чинною у відносинах України з цими державами.
Пенсії громадянам, які проживали (працювали) на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для призначення пенсії до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території росії по 31.12.1991.
За наданими позивачем документами, до її трудового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 18.04.1985 по 27.06.1997 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.05.1985, оскільки дата прийняття (18.04.1985) не відповідає даті рішення правління (28.05.1985), наявне виправлення в даті запису на звільнення, відсутня інформація про перейменування колгоспу та не зазначено документ, його дата в записах про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання з 1985 по 1990, з 1991 відсутня інформація про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи, позивач зверталася до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Листом від 29.03.2023 № 0600-0218-8/35827 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило про відмову у призначенні пенсії за заявою позивача від 13.03.2023.
За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 18.04.1985 по 27.06.1997 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.05.1985, оскільки наявне виправлення в даті запису на звільнення та відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі.
Для зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами чи організаціями на яких позивач працювала, або архівними установами у разі ліквідації підприємства, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Довідка повинна містити інформацію про встановлення обов'язкового мінімуму трудової участі працездатних членів колгоспу та кількість відпрацьованих трудоднів особисто позивачем.
Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 25 років 3 місяці 24 дні, що є що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Розмір страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про пенсійне забезпечення", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії кожної особи, обчислений за нормами Закону, є індивідуальним і залежить від набутого особою страхового стажу та отримуваної заробітної плати та обчислюється як добуток осучасненої заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. Для кожного пенсіонера визначається коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітку, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії. Величина зазначених коефіцієнтів впливає на розмір пенсійної виплати. Заробітна плата для обчислення пенсії визначається як добуток середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати. Період, за який враховується заробітна плата не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Зі змісту трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 03.05.1985 ОСОБА_2 встановлено, що записами №1-5 підтверджується факт: прийняття в члени колгоспу "Пам'ять Леніна" Білгородського району, Білгородської області (Наказ №6 від 28.05.1985), прийняття 18.04.1985 на роботу в столову 1-ї виробничої ділянки (Наказ №6 від 28.05.1985), присвоєння 03.06.1991 повара третього розряду, переведення 02.10.1993 поваром розряду третього розряду в дитячий садок (Наказ №11 від 02.10.1993), відомість переведення 06.02.1996 дитячого садка на баланс Адміністрації Нікопольської сільської ради (Наказ №83 від 06.02.1996) та звільнення 27.06.1997 по статті КЗОТ рф за власним бажанням (Наказ №98 від 27.06.1997).
Натомість відповідачем не зарахований вказаний період роботи до страхового стажу ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що дата прийняття (18.04.1985) не відповідає даті рішення правління (28.05.1985), наявне виправлення в даті запису на звільнення, відсутня інформація про перейменування колгоспу та не зазначено документ, його дата в записах про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання з 1985 по 1990, з 1991 відсутня інформація про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
На момент внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162. Вона передбачала, зокрема, що в трудову книжку вносяться відомості про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Записи здійснюються акуратно.
Встановлено, що записи № 1-5 у трудовій книжці позивача зроблені без виправлень, що перешкоджають розумінню тексту, і засвідчені директором підприємства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Також, Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року по справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
В даному випадку позивач подав Пенсійному органу трудову книжку, в якій записи № 1-5 скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця, містять посилання на відповідні накази.
Також в матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача.
Разом з цим, до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Отже, доводи відповідача про те, що недоліки в записах трудової книжки мають наслідок незарахування періоду роботи до страхового стажу визнаються судом безпідставними.
Щодо неврахування відповідачем в загальний трудовий стаж позивача періодів роботи на території російської федерації, у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" Україна вийшла із Угоди про гарантії. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Отже, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Сама лише несплата страхових внесків, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого стажу.
Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин, а тому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності підстав зарахування спірного страхового стажу з 01.01.1992.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Таким чином, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком були наявні усі підстави для зарахування до страхового стажу роботи в період 18.04.1985 по 27.06.1997, з огляду на що суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у призначенні пенсії позивачу, викладена у рішенні №063850006387 від 20.03.2023 року є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягнула 60 років, має загальний страховий стажу понад 30 років, відтак останній має право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1).
Як вбачається матеріалів справи, із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 13.03.2023.
Тобто, у даному випадку позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у встановлений трьох місячний термін з дня досягнення пенсійного віку, що свідчить про можливість для призначення пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
З огляду на наведене, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до її трудового стажу період роботи з 18.04.1985 по 27.06.1997 та призначити їй пенсію за віком з 09.03.2023.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, позивачем та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт порушення його прав, у зв'язку з чим, позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063850006387 від 20.03.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального трудового (страхового) ОСОБА_1 період роботи з 18.04.1985 по 27.06.1997 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.03.2023.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 536,80 грн на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва