ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8626/20
провадження № 1-кп/753/404/23
"01" березня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020004565 від 18.06.2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської обл., громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 16.10.2006 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 304, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком апеляційного суду скасовано вироку Печерського районного суду міста Києва від 16.10.2006 року у частині призначеного покарання та призначено покарання за ч. 2 ст. 186, ст. 304, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; 27.03.2008 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років; 24.11.2014 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців; 19.11.2018 року звільнений з Бучанської ВК № 85 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження строків тримання під віртою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , просив клопотання задовльнити зазначивши обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 , думку якого підтримав обвинувачений, щодо продовження запобіжного заходу заперечував, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
В судовому засіданні, на думку суду, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_3 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочині, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за даний злочин передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12-ти років, а також останній не має міцних соціальних зв'язків, що спонукатиме його до переховування від суду. Крім того, суд враховує те, що обвинувачений декілька разів оголошувався у розшук та судом надавався дозвіл на його затримання.
Існування ризику, передбаченого п.п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується, зокрема, тим фактом, що ОСОБА_3 неодноразово судимий за злочини проти власності. Зазначений факт, на переконання суду, призводить до обґрунтованого припущення про можливість вчинення обвинуваченим нового корисливого злочину. Крім того, ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, місця проживання в м. Києві та засобів для власного забезпечення, у зв'язку з цим останній продовжуватиме свій злочинний шлях для отримання власної вигоди.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження дії запобіжного заходу відносно такого обвинуваченого, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ураховуючи санкцію кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України, до останнього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
Щодо питання уникнення наявних ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, то у світлі факторів пов'язаних з особою обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам.
Позиція сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, що пов'язаний з позбавленням, жодним чином вказані висновки не спростовують.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.199 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що обставини, зазначені у ч. 3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 331 КПК України, суд,,
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до 28 квітня 2023 року включно.
Копію ухвали направити прокурору, начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала в може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя