07 серпня 2023 року
м. Київ
справа №447/1522/21
провадження № 51-4478ск23
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
Головуючої ОСОБА_1 ,
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчила касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 липня 2023 року, ухваленим щодо ОСОБА_5 і
встановила:
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 384 КК України у виді арешту на строк 1 місяць.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 липня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 , 28 жовтня
2020 року о 15:00, перебуваючи в приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Миколаїв, вул. І. Мазепи, 29, у судовому засіданні, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення №447/2258/20, провадження №3/447/1638/20 щодо притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, та будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність, передбаченою ст. 384 КК України, надавши суду присягу говорити лише правду, усвідомлюючи характер своїх свідчень, які мають значення для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, свідомо ввів суд в оману, шляхом надання завідомо неправдивих показань, бажаючи визнання судом ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме: повідомив суду про те, що саме він, а не ОСОБА_6 , керував транспортним засобом марки «Skoda», модель «Felicia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 21 серпня 2020 року о 20:05 на 582 км. автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп, що в с. Заклад, Миколаївського району (на даний час - Стрийського району) Львівської області. Через деякий час приїхали працівники поліції, які склали протокол про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. В подальшому, в судовому засіданні, покази ОСОБА_5 спростовано показаннями інших очевидців події, доказами у справі та іншими матеріалами, та як наслідок, винесено постанову суду від 11 листопада 2020 року, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_6 до зазначеної вище адміністративної відповідальності.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник вказує про те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження не в межах висунутого обвинувачення, а змінив його, виключивши з числа встановлених фактичних обставин слова «після того як автомобіль зупинився поблизу заправки», чим порушив вимоги ст. 337 КПК України. На такі порушення не звернув уваги апеляційний суд й залишив вирок місцевого суду без змін.
Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій не повною мірою врахували конкретні обставини справи та дані про особу засудженого. На переконання сторони захисту, призначене ОСОБА_5 покарання є надто суворим та несправедливим.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження судом першої інстанцій під час розгляду даного кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а їх висновки про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Так, свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтував показаннями, наданими в судовому засіданні свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , даними протоколу слідчого експерименту від 16 лютого 2021 року, а також сукупністю інших письмових доказів.
Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , суд вказав, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 , які аналогічні доводам її касаційної скарги, щодо незаконності вироку, оскільки, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановив, що показання свідків, допитаних місцевим судом, фактичні дані матеріалів кримінального провадження доводять, що факт введення ОСОБА_5 в оману суд, шляхом надання завідома неправдивого показання як свідком, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, є доведеним.
Також, як у своїй апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі, захисник зазначила, що місцевий суд вийшов за межі обвинувачення при винесенні вироку, зазначивши на аркуші 6 в абзаці 8 вироку наступне: «суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення з числа встановлених фактичних обставин слова «після того як автомобіль зупинився поблизу заправки».
Проте такі її доводи апеляційний суд визнав необґрунтованими та погодився з висновком місцевого суду про те, що вищевказані слова суперечать встановленим фактичним обставинам в судовому засіданні та не впливають на обсяг пред'явленого обвинувачення.
Як убачається матеріалів провадження, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2020 року ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, постановою апеляційного суду дане рішення залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду звернула увагу й на те, що жодних клопотань стороною захисту про повернення обвинувального акта на доопрацювання у підготовчому судовому засіданні заявлено не було.
Апеляційний суд у своєму рішенні правильно зазначив, що місцевий суду провів судовий розгляд у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Посилання захисника на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Під час призначення ОСОБА_5 покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 384 КК України, суд першої інстанції врахував характер, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення, особу засудженого та стан його поведінки, засуджений не усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції призначив ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.1 ст. 384 КК України у виді одного місяця арешту.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення засудженим нових кримінальних правопорушень. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. ст. 50, 65 КК України.
На думку колегії суддів касаційного суду судами попередніх інстанцій дотримано вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду вказаного кримінального провадження.
Відтак вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам
ст. 419 КПК України.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог
п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження захисника ОСОБА_4 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від
07 лютого 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 липня
2023 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3