07 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 462/4042/21
провадження № 51-4641 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про перегляд вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу потерпілого слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначено положеннями ст. 436 КПК України.
Відповідно до вказаної статті Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
При цьому, згідно з пунктами 1, 2 ст. 437 КПК України суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.
Як убачається із змісту прохальної частини скарги, потерпілий просить суд касаційної інстанції змінити оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_5 та призначити останньому основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Проте, вимоги скарги потерпілого не відповідають положеннями ст. 436 КПК України та виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст. 437 КПК України.
Фактично потерпілий просить суд касаційної інстанції за наслідками його скарги погіршити становище засудженого ОСОБА_5 , не врахувавши, що оскарженою ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції в частині покарання було змінено та на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Наявність зазначених недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою потерпілого.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення.
Враховуючи наведе, касаційну скаргу потерпілого слід залишити без руху, надавши скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
При повторному зверненні до суду касаційної інстанції потерпілим має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху, надавши скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_6