Іменем України
02 серпня 2023 року справа № 927/652/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, вул. Жабинського, буд.15, м. Чернігів, 14017, електронна адреса: info@water.cn.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕХНОВА", вул. Предславинська, буд.31/11, офіс 87, м.Київ, 03150, електронна адреса: office@tehnova.com.ua
про стягнення 1692530,48 грн.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Комунальним підприємством "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕХНОВА" про стягнення 1692530,48 грн боргу за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2023 відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2023, 12:00.
У судове засідання 07.06.2023 прибув представник позивача у даній справі.
Відповідач судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлявся шляхом надсилання ухвали суду на електронну адресу відповідача.
Такий спосіб повідомлення учасників судового процесу є належним та таким, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №761/14537/15-ц від 13.07.2022.
У судовому засіданні постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засідання на 19.07.2023.
У судове засідання 19.07.2023 прибув представник позивача у даній справі.
Відповідач судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням від 08.06.2023.
Відзив на позовну заяву відповідачем у справі не надано.
У судовому засіданні 19.07.2023 судом протокольно постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі та призначення розгляду справи по суті на 02.08.2026, 12:15.
У судове засідання 02.08.2023 сторони не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.
31.07.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог №651 від 26.07.2023, у якій відповідачем позовні вимоги про стягнення 1692530,48 грн боргу за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з лютого - березень 2023 року визнані у повному обсязі; просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з моменту ухвалення.
Відповідно до ч.1, 4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В ході судового розгляду справи судом не встановлено порушення прав та інтересів інших осіб внаслідок визнання відповідачем позову, а також визнання відповідачем позову не суперечить закону, у зв'язку з чим суд приймає визнання відповідачем позову.
02.08.2023 від позивача на адресу суду надійшли заперечення №04-04/2863 від 02.08.2023, у яких позивачем викладено заперечення на клопотання відповідача про вдстрочення рішення суду.
02.08.2023 від позивача на адресу суду надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу 24496,50 грн.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.07.2014 між Комунальним підприємством "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕХНОВА" (далів - Технова, відповідач) укладено договір на централізоване водопостачання, що призначене для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води №6051 від 01.07.2014 (а.с. 12-13).
Відповідно до п.1.1,1.2 договору предметом договору є надання послуги з централізованого водопостачання Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Комунальному енергогенеруючому підрозділу "Чернігівську теплоелектроцентраль" ТОВ фірми "ТехНова" для надання останнім послуги з централізованого постачання гарячої води власним споживачам, перелік теплопунктів вказаний у додатку №1 до договору. Оплата за централізоване водопостачання здійснюється "ТЕХНОВА" Водоканалу згідно з діючими тарифами на умовах договору.
Згідно із п. 2.8 договору "ТЕХНОВА" зобов'язана у встановлений даним договором термін оплачувати поставлені обсяги з централізованого водопостачання.
Відповідно до п.4.4 договору на підставі Акту про споживання води, підписаного сторонами, Водоканалом формується Акт-рахунок, який підписується "ТЕХНОВА" та який підлягає оплаті "ТЕХНОВА" до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Договір укладається строком з 01.07.2014 до 31.12.2014 і набуває чинності з моменту його підписання (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору договір вважається щорічно подовжений на наступний календарний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії. Дане правило застосовується неодноразово.
01.12.2014 між сторонами у справі укладено договір на водопостачання та водовідведення №6051/160 (а.с. 14-16).
Предметом договору є надання Водоканалом (позивач) послуг з водопостачання та водовідведения Абоненту (відповідач). Оплата Абонентом наданих йому Водоканалом послуг з водопостачання та водовідведення згідно діючими тарифами на умовах договору (п. 1.1-1.2 договру).
Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору Водоканал взяв на себе зобо?язання забезпечувати Абонента питною водою, яка відповідає діючому стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в розмірі встановленого ліміту або визначеними нормами водоспоживання, виконкомом міської ради в об'ємі: 520,43 м3 / доб.,15821,1 м 3/міс., з тиском води не нижче 1,5 кгс/см2 ; приймати від Абонента стічні води в розмірі спожитої води з комунального водопроводу або місцевого джерела згідно з затвердженим лімітом та "Правилами приймання" у кількості : 246,06 м3 / доб , 7480 м 3/міс.
Відповідно до п. 2.8 договору Абонент взяв на себе зобо?язання у становлений договором термін оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 4.2 договору Акти-рахунки наданих послуг, пред'явлені Водоканалом за надані послуги за цим Договором, підлягають оплаті в п'ятиденний строк після їх отримання Абонентом.
Відповідно до п 7.2 договору договір вважається щорічно переукладеним на новий строк на таких же умовах якщо за один місяць до його припинення жодна з сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Договір укладено строком з 01.12.2014 до 30.11.2015 і набуває чинності з моменту його підписання.
Між сторонами була укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог серед іншого за зобов'язаннями за договором №6051 від 01.07.2014 в сумі 656424,96 грн, тобто частково за Актом-рахунком № 6051 від 28.02.2023 в сумі 1101491,82 грн.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
За доводами позивача станом на 28.04.2023 заборгованість, що не була охоплена Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023, не оплачена відповідачем за договором на централізоване водопостачання, що призначене для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води №6051 від 01.07.2014 у сумі 445066,86 грн з ПДВ, тобто залишок боргу за актом-рахунком №6051 від 28.02.2023 на суму 1101491,82 (1101491,82-656424,96(сума за угодою)=445066,86) (а.с. 20-21) та за актом - рахунком №6051 від 31.03.2023 на суму 1156863,96 грн з ПДВ (а.с. 22-24), що разом складає 1601930,82 грн (1156863,96 +445066,86).
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором на водопостачання та водовідведення №6051/160 від 01.12.2014 у сумі 90599,66 грн на підставі актів -рахунків №6051 від 31.03.2023 на суму 40135,34 грн, №6051 від 31.03.2023 на суму 40699,97 грн, №6051 від 31.01.2023 на суму 3726,02 грн, №6051 від 31.03.2023 на суму 6038,33 грн (а.с. 25-33).
У вказаних актах-рахунках за спірними договорами, вказано про те, що акт-рахунок є одночасно рахунком та актом приймання-передачі послуг водопостачання та водовідведення.
Факт отримання відповідачем актів-рахунків підтверджується електронним підписом директора відповідача та статусом «документ прийнято контрагентом» в електронній системі.
Акти-рахунки підписано відповідачем без зауважень та заперечень.
Від відповідача не надходило заперечень щодо отримання актів-рахунків.
Відповідач оплату за зазначеними вище договорами не провів. Заборгованість на загальну суму 1692530,48 грн за спірними договорами відповідачем визнано у акті звірки операцій з партнером за період з 1 мясяця 2023 року до 3 місяця 2023 року (а.с. 17).
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Заборгованість за договором №6051 від 01.07.2014 у сумі 1601930,82 грн та за договором №6051/160 від 01.12.2014 у сумі 90599,66 грн, що разом складає 1692530,48 грн заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.
Наявність заборгованості перед позивачем відповідачем у справі під час судового розгляду справи визнана повністю.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт укладення між сторонами договору на централізоване водопостачання, що призначене для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води №6051 від 01.07.2014 та договору на водопостачання та водовідведення №6051/160 від 01.12.2014.
Судом встановлено факт надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за спірними договорами №6051 від 01.07.2014 та №6051/160 від 01.12.2014, факт укладання між сторонами Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023, відповідно до умов якої сторонами зараховано зустрічні однорідні вимоги щодо зобов?язань за договором №6051 від 01.07.2014 в сумі 656424,96 грн, тобто у рахунок погашення боргу за Актом-рахунком № 6051 від 28.02.2023 в сумі 1101491,82 грн.
Враховуючи вищезазначене заборгованість відповідача за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за договором №6051 від 01.07.2014 склала 1601930,82 грн (несплачений залишок боргу за актом-рахунком №6051 від 28.02.2023 на суму 1101491,82 (1101491,82-656424,96(сума за угодою)=445066,86 грн) та за актом-рахунком №6051 від 31.03.2023 на суму 1156863,96 грн з ПДВ та за договором на водопостачання та водовідведення №6051/160 від 01.12.2014 у сумі 90599,66 грн на підставі актів -рахунків №6051 від 31.03.2023 на суму 40135,34 грн, №6051 від 31.03.2023 на суму 40699,97 грн, №6051 від 31.01.2023 на суму 3726,02 грн, №6051 від 31.03.2023 на суму 6038,33 грн (а.с. 25-33).
Сума боргу за спірними договорами склала 1692530,48 грн, яку відповідачем визнано у акті звірки операцій з партнером за період з 1 мясяця 2023 року до 3 місяця 2023 року (а.с. 17).
Відповідачем вказані обставини не заперечуються.
З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за спірними договорами у сумі 1692530,48 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців з моменту його ухвалення суд зазначає таке.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на тяжке фінансове становище, причинами якого є значна заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність, а із початком війни сплата за комунальні послуги від населення значно впала. Поточна заборгованість споживачів за надані послуги становить 102140,81 грн, що складається зі заборгованості споживачів (населення, бюджетні, релігійні підприємства та юридичні особи) за отриману послугу з постачання теплової енергії та заборгованості з абонентського обслуговування; враховуючи наявну заборгованість та відсутність покриття різниці в тарифах, так як останні залишились незмінними та обмеженими на рівні 2019 року, внаслідок впровадження Меморандуму від 30.09.2021 «Про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022», що фінансово обмежило Товариство та унеможливило виконання фінансування ремонтних робіт, направлених на відновлення пошкодженого (знищеного) майна внаслідок військової агресії Російської Федерації. За період з 01.06.2021 - 30.06.2022 відповідачем була обрахована та затверджена на засіданні територіальної комісії різниця в тарифах у сумі 358026762,00 грн ( різниця в тарифах за період з червня 2021 року до березня 2023 року). У підтвердження відповідачем надано протоколи засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №2 від 04.11.2022, №13 від 16.12.2022, №13 від 11.05.2023.
Зазначене також обумовлене заборгованістю ДП "Енергоринок" за реалізовану електричну енергію у сумі 121928.48 грн, яка не погашається вже на протягом декількох років. У зв'язку з визнанням заявлених вимог позивача про стягнення заборгованості, перебуванням Товариства у тяжкому фінансово-економічному становищі, відповідач просить суд вирішити питання щодо відстрочення виконання рішення.
Позивач у поданих заперечення щодо відстрочки рішення суду заперечив у повному обсязі.
За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Разом з тим суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення Європейського суду з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі та період надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява N 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Суд зазначає, що в даному випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому.
Крім того, сторони не позбавлені права скласти та погодити між собою графік подальшого оптимального систематичного погашення заборгованості відповідачем у справі.
Передбачені ст. 331 Господарським процесуальним кодексом України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку закон відносить на розсуд суду.
Вказане право застосовується за визначених в законі умов з урахуванням всіх обставин справи.
Судом враховано, що позивач також є об'єктом критичної інфраструктури, функції якого полягають у забезпеченні життєдіяльності міста та області.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/652/23.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 24496,50 грн.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору про надання послуг з адвокатської діяльності №2/22 від 23.01.2023, акти про надання адвокатських послуг №4 від 22.05.2023, №6 від 30.06.2023, №7 від 28.08.2023, платіжні інструкції №967 від 23.05.2023 на суму 35000,00 грн, №1383 від 30.06.2023 на суму 35000,00 грн., №1653 від 28.07.2023 на суму 35000,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000450 від 17.08.2018, ордер про надання правничої допомоги серія СВ № 105670.
Відповідно до п. 1.1 договору Адвокатське бюро «Оксана Беланцева» приймає на Абонентське обслуговування Клієнта (КП "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради) та зобов'язується надавати юридичну допомогу (послуги адвоката) протягом строку дії нього договору, а клієнт зобов'язується оплачувати надані послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.1 договору юридичну допомогу (послуги адвоката), що надається Адвокатським бюро клієнт оплачує в гривнях шляхом щомісячного переказу коштів на розрахунковий рахунок Адвакатського бюро у розмірі 35000,00 грн без ПДВ, що за строк дії договору складе 420000, 00 грн. без ПДВ.
Оплата за даним договром здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п. 4.2 договору).
Згідно п. 4.3 договору вартість юридичної допомоги (послуг адвоката), вказаної в п.4.1 даного договору, враховуй час витрачений Адвокатським бюро, її партнерами та співробітниками, що складає не більше 15 годин на місяць.
Час, витрачений понад вказану норму, оплачується на підставі окремого рахунку, за тарифами, вказаними в прайс-листі Адвокатського бюро.
Співробітники Адвокатського бюро надають юридичну допомогу (послуги адвоката), передбачену умовами даного договору клієнту в робочий час.
Під робочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені'згідно чинного трудового законодавства України.
У разі надання співробітниками Адвокатського бюро юридичної допомоги (послуг адвоката), на вимогу клієнта в неробочий час, Адвокатське бюро має право на оплату такої юридичної допомоги на підставі окремого рахунку, узгодженого сторонами договору за тарифами, вказаними в прайс-листі Адвокатського бюро.
До вартості юридичної допомоги (послуг адвоката) може входити забезпечення відомостями клієнта з Державного реестру речових прав на нерухоме майно, з розрахунку не більше 20-ти витягів на місяць, що в загальному складе 240 витягів за строк дії договору враховуючи витрати на оплату адвокатським бюро послуг наданих Державним підприємством «Національні інформаційні системи» в рамках договору про надання доступу до інформації Єдиних та Державних реєстрів (редакція від 19.10.2021) за умови, якщо витрачений час в цілому за звітний місяць не перевищує часу визначеного п. 4.3 договору.
Відповідно до п. 4.4 договору за результатами надання юридичної допомоги (послуг адвоката) складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги (послуг адвоката) і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком, поштою, через канцелярію. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати Акти про надання юридичної допомоги (послуг адвоката) в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги (послуг адвоката) із ідентифікацією.
Сума вказана у п.4.1 договору є гонораром адвокатського бюро за надання юридичної допомоги (послуг адвоката) та поверненню не підлягає (п. 4.6 договору).
В акті, зазначеному в п. 4.4 договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги (послуг адвоката). В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.
У підтвердження факту та обсягів наданих послуг адвокат подав Акти про надання адвокатських послуг:
- №4 від 22.05.2023, у якому серед іншого зазначено про те, що підготовка та подання до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви на стягнення з ТОВ «Фірма «Технова» боргу за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Тривалість витраченого часу 6 годин.
- №6 від 30.06.2023, у якому серед іншого зазначено про те, що участь у судовому засіданні у справі №927/652/23 у Господарському суді Чернігівської області за позовом КП «Чернігівводоканал» до ТОВ «Фірма «Технова» про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Розгляд справи було призначено на 12-00, фактично розпочато о 13-50. Тривалість витраченого часу адвокатом 2 години 20 хвилин.
-№7 від 28.08.2023, у якому серед іншого зазначено про те, що участь у судовому засіданні по справі №927/652/23 у Господарському суд Чернігівської області за позовом КП «Чернігівводоканал» до ТОВ «Фірма «Технова» про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та централізованоп водовідведення. Розгляд справи було призначено на 19.07.2023 на 12-20. Тривалісті витраченого часу адвокатом включаючи очікування розгляду справи склала 2 години 10 хвилин.
Позивачем додано платіжні інструкції №967 від 23.05.2023 на суму 35000,00 грн, у призначенні платежу зазначено «Абонентська плата за надання адвокатських послуг за квітень 2023 року, рах №4 від 22.05.2023»; №1383 від 30.06.2023 на суму 35000,00 грн., у призначенні платежу зазначено «Абонентська плата за надання адвокатських послуг за червень 2023 року, рах №6 від 30.06.2023», №1653 від 28.07.2023 на суму 35000,00 грн, у призначенні платежу зазначено «Абонентська плата за надання адвокатських послуг за липень 2023 року, рах №7 від 28.07.2023».
Як встановлено судом, позивач просить суд стягнути з відповідача суму витрат на послуги адвоката у розмірі 24496,50 грн, яка складається із витраченого часу (годин), вартість однієї години відповідно до умов договору складає 2333,00 грн.
Згідно наданих актів позивач просить стягнути вартість послуг адвоката за 10 год 30 хв згідно наданих актів, що складає 24496,50 грн, які сплачені позивачем адвокатському бюро згідно платіжних інструкцій, зазначених вище.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами.
Таки висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц, від 25.05. 2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 29.09. 2022 у справі № 910/10334/21, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21.
Заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки ціна позову у справі склала 1692530,48 грн.
Вивчивши надані позивачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що позивачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 24496,50 грн., які є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданими послугами.
З урахуванням викладеного вище витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 24496,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі на підставі положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідачем було подано клопотання про повернення позивачу з Держаного бюджету України 50% судового збору у зв?язку із визнанням позову у повному обсязі.
Законом України "Про судовий збір" (ч. 3 ст. 7) передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи сплату позивачем судового збору та визнання відповідачем позову, Комунальному підприємству "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням №379 від 18.04.2023 на суму 25387,96 грн, що складає 12693,98.
Решту судового збору у сумі 12693,98 грн - покласти на відповідача у справі, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 129, 130, 232, 236-241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ТЕХНОВА" (вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м.Київ, 03150, код 24100060) на користь Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (вул. Жабинського, 15, м. Чернігів, 14017, код 03358222, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк») заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 1692530,48 грн, 12693,98 грн судового збору та 24496,50 грн витрат на правову допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Повернути Комунальному підприємству "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (вул. Жабинського, 15, м. Чернігів, 14017, код 03358222, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк») з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12693,98 грн, сплачений за платіжним дорученням №379 від 18.04.2023 на суму 25387,96 грн, оригінал якого знаходяться у матеріалах справи №927/652/23.
Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Чернігівської області.
В судовому засіданні 02.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення підписано 08.08.2023.
Суддя Демидова М.О.