65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1993/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1993/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312)
до відповідача: Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03328497)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд.96, код ЄДРПОУ 35417298)
про стягнення 3 792,00 грн
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
04.01.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (надалі - КП " Одесміськелектротранс"), в якій просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 3792,00 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.
Позовні вимоги з посиланням на положення статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивач згідно з умовами договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №АМ.144849 від 17.10.2019, укладеного із ОСОБА_1 , здійснив виплату страхового відшкодування власникові автомобіля MINI COOPER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Отже, згідно з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Так, позивач зазначив, між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №АМ.144849, забезпечений транспортний засіб MINI COOPER, державний номер НОМЕР_1 .
16.04.2020 у м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу I-VAN, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2020 у справі № 521/6966/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як стверджує позивач, потерпіла особа звернулася до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, а позивач, в свою чергу, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 21 815,00 грн.
При цьому, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу I-VAN, д/н НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ "СК "Гардіан" згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4892270, яке здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18023,00 грн.
Враховуючи, що власником транспортного засобу I-VAN, д/н НОМЕР_2 , згідно матеріалів адміністративного правопорушення та відповіді від Головного сервісного центру МВС, є КП "Одесміськелектротранс", позивач, у зв'язку з тим, що до нього перейшло право вимоги до відповідальної особи, звернуся до суду з вимогами про відшкодування заподіяних збитків у розмірі 3792,00 грн.
Відповідач відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 позовна заява вх.№2063/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
16.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вх.№2063/23 від 12.05.2023) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
31.05.2023 ПрАТ "ПЗУ Україна" надано до суду клопотання (вх. № 17911/23) про виконання вимог ухвали суду від 16.05.2023, із змісту якої вбачається про усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 16.05.2023.
Окрім того, усуваючи недоліки позовної заяви, позивач зазначив, що не має можливості надати суду копію полісу № АО/4892270 та підтвердженням оплати страхового відшкодування в розмірі 18.023,00 грн, оскільки при оформленні оригінал полісу видається страхувальникові та копія залишається у страхової компанії, а документ, що підтверджує відповідну сплату, знаходиться у банківській установі, а копія наявна у ТДВ "СК "Гардіан", у зв'язку з чим позивач просив витребувати вказані документи.
Також, у вказаній заяві позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ТДВ "СК "Гардіан".
05.06.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№2063/23 від 12.05.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу № 916/1993/23 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін, та роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказаною ухвалою також було залучено ТДВ "СК "Гардіан" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та витребувати у останнього належним чином посвідчену копію полісу № АО/4892270 та копію платіжного доручення про сплату страхового відшкодування у розмірі 18023,00 грн. Запропоновано учасникам справи надати до суду відповідні заяви по суті справи.
Копії ухвали про відкриття провадження по справі № 916/1993/23 були направлені позивачу - на адресу електронної пошти, зазначену ним у позовній заяві, відповідачу та третій особі - на юридичні адреси сторін відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала суду від 05.06.2023, надіслана судом відповідачу за його місцезнаходженням, вручена представнику КП "Одесміськелектротранс" 13.06.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№14079/23 від 19.06.2023.
Ухвала суду від 05.06.2023, надіслана судом третій особі за його місцезнаходженням, вручена представнику ТДВ "СК "Гардіан" 12.06.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№14078/23 від 19.06.2023.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
10.07.2023 на адресу суду від ТДВ "СК "Гардіан" на виконання ухвали суду від 05.06.2023 разом із супровідним листом (вх. № 22891/23), надійшли витребувані судом копії полісу № АО/4892270 та платіжного доручення № 13408 від 29.04.2021. Вказаний супровідний лист долучений судом до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.
Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, а також відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/1993/23 засобами поштового зв'язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Відтак, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
08.08.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Як свідчить наявний в матеріалах справи договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4892270 від 17.12.2019 (а.с. 80), цивільно-правова відповідальність КП "Одесміськелектротранс", пов'язана із заподіянням шкоди третім особами, зокрема транспортним засобом автобусом д/н НОМЕР_3 , була застрахована. Страховиком відповідно до названого договору виступило ТДВ "СК "Гардіан".
Відповідно до п. 2 договору № АО/4892270 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом)
Згідно з п.4 договору № АО/4892270 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн.
17.10.2019 між ОСОБА_1 (страхувальник) та ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" (страховик) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.144849, забезпечуваним транспортним засобом за яким є MINI COOPER, державний номер НОМЕР_1 .
16.04.2020 у м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу (автобусу) I-VAN, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу (автомобіль) MINI COOPER, державний номер НОМЕР_1 .
17.04.2020 власник транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, звернулась до страховика із заявою про настання страхового випадку (а.с.22-24).
28.04.2020 на замовлення ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" ФОП Хоменко В.В. було проведено технічний огляд транспортного засобу MINI COOPER, державний номер НОМЕР_1 , про що складено протокол технічного огляду КТЗ (а.с.32), та складено звіт № 227466 з оцінки вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля MINI COOPER, державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП (а.с.27-31, 33-42), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту відповідно склала 22 238,24 грн (в тому числі ПДВ 20%), а вартість матеріального збитку - 19 540,15 грн. У відповідному звіті суб'єктом оціночної діяльності також визначено, що коефіцієнт фізичного зносу деталей КТЗ становить 0,23.
Згідно рахунку № 17 від 21.04.2020 (а.с.43) вартість відновлювальних робіт по автомобілю склала 21 815 грн, з яких вартість запчастин -7660 грн, вартість робіт 14 155 грн.
За страховим актом №UA2020041600027/L01/01 від 14.05.2020 (т.1 а.с.44) Позивач на підставі отриманих від страхувальника документів, відповідно до умов договору страхування визнав що подія кваліфікується як страховий випадок за ризиком КАСКО дорожньо-транспортна пригода і прийняв рішення, зокрема: 1) відшкодувати збитки на підставі умов договору страхування; 2) загальний розмір страхового відшкодування становить 21 815 грн; 3) нарахувати страхове відшкодування у розмірі 21 815 грн, 4) провести виплату відшкодування в розмірі 15 124, 39 грн; 5) провести акт взаємозаліку на недоотриману страхову премію в розмірі 6690, 61 грн, тощо.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.05.2020 у справі №521/6966/20 Башкатова О. В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на останнього штраф у розмірі 340 грн.
Зі змісту вказаної постанови (а.с.21) судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 167245 від 16.04.2020, ОСОБА_2 о 17:32 год 16.04.2020 керуючи автомобілем I-VAN, д/н НОМЕР_3 у м. Одесі, виїхав на регульоване перехрестя з вул. Дальницька на заборонений червоний сигнал світлофору та здійснив зіткнення з автомобілем MINI COOPER, державний номер НОМЕР_1 , який рухався по вул. Дальницька на зелений сигнал світлофору, чим порушив вимоги п.8.7.3.(е) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2021 № 1306. Внаслідок зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками.
З наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, а відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовано, що ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП займав посаду водія у КП "Одесміськелектротранс".
За страховим актом №UA2020041600027/L01/01 від 09.06.2020 (т.1 а.с.45) Позивач на підставі отриманих від страхувальника документів, відповідно до умов договору страхування визнав що подія кваліфікується як страховий випадок за ризиком КАСКО дорожньо-транспортна пригода і прийняв рішення, зокрема: 1) відшкодувати збитки на підставі умов договору страхування; 2) загальний розмір страхового відшкодування становить 21 815 грн; 3) нарахувати страхове відшкодування у розмірі 6690,61 грн, 4) провести виплату відшкодування в розмірі 6690,61 грн, тощо.
Позивачем згідно платіжних доручень № 43338 від 20.05.2020 (а.с.46) та № 43961 від 11.06.2020 (а.с. 47) на користь власника застрахованого транспортного засобу MINI COOPER, д/н НОМЕР_1 були здійснені платежі за ремонт транспортного засобу на загальну суму 21 815 грн.
17.02.2021 позивач звернувся до ТДВ "СК "Гардіан" з вимогою в порядку суброгації № 91/2021 на суму 21 815 грн, в якій запропонував сплатити на його поточний рахунок зазначені кошти (а.с.50).
29.04.2021 ТДВ "Страхова компанія "Гардіан" згідно платіжного доручення № 13408 (а.с.81), було сплачено на користь ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" страхове відшкодування в порядку суброгації у сумі 18 023 грн.
16.07.2021 за вих № 11831/р позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку суброгації № 458/2021 (а.с.51), в якій запропонував перерахувати на поточний рахунок позивача суму у розмірі 3 792 грн.
Доказів надання відповідачем відповіді на звернення позивача матеріали справи не містять
Несплата відповідачем позивачу збитків в порядку суброгації стало підставою для звернення останнього до Господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права з відповідним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Норми ст. 13 ЦК України визначають, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Стаття 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини першої ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
У силу вимог ст.932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ч. 1 ст. 934 ЦК України).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За вимогами ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною першою ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з абз. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною нормою також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Абзац 2 ст. 9 згаданого Закону встановлює, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом три частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Дана норма узгоджується зі статтею 988 ЦК України, якою також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Стаття 27 Закону України "Про страхування" вказує, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Предметом розгляду у даній справі є встановлення наявності (відсутності) у позивача підстав для стягнення з відповідача, як перевізника, матеріальної шкоди у розмірі виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій.
Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.
Згідно з ч. 3,4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Суброгація (походить від латинського "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 у справі № 755/9320/15-ц.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі страхових актів (а.с.44,45), складених позивачем застрахованій особі, власниці транспортного засобу, який зазнав шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.04.2020, позивачем були здійснені страхові виплати на загальну суму 21 815 грн.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Встановивши, що особа яка керувала транспортним засобом, який належить відповідачу, перебувала з відповідачем у трудових відносинах, суд дійшов висновку, що в силу приписів вищезазначених норм права, обов'язок відшкодувати збитки в даному випадку виник саме у відповідача.
Також з матеріалів справи встановлено, що цивільно-правову відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу - автобусу I-VAN модель А07А30, д/н НОМЕР_3 , було застраховано в ТДВ "СК "Гардіан" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4892270 від 17.12.2019.
Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц).
Як встановлено судом, відповідач уклав з ТДВ "СК "Гардіан" договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.80).
З урахуванням викладеного суд зазначає, що у страховика, який виплатив страхове відшкодування та до якого перейшло право вимоги за суброгацією фактично наділений правом вибору звернення або до винної особи, або до її страховика за договором добровільного страхування.
При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що у разі незгоди зі своїм обов'язком відшкодувати збитки в даному випадку, за умови наявності в нього чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4892270 від 17.12.2019, укладеного з ТДВ "СК "Гардіан" та за умови, якщо відповідач вважає необґрунтованою відмову свого страховика від відшкодування шкоди, відповідач наділений правом вирішити таке питання в судовому порядку в межах правовідносин, що виникли між ним та його страховиком.
Крім того, як зазначалось вище по тексту рішення, нормою ч. 1 ст.1172 Цивільного кодексу України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, шкода, з урахуванням того, що ТДВ "СК "Гардіан" частково сплатила позивачу в порядку суброгації завдану транспортному засобу автомобілю MINI COOPER д/н НОМЕР_1 шкоду у розмірі 12 023 грн, відповідачем мають бути відшкодовані на рахунок страховика, яким, в даному випадку, виступає ПрАТ "СК ПЗУ Україна" залишок невідшкодованих збитків в порядку регресу у сумі 3 792 грн.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача шкоди.
Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд на підставі свого внутрішнього переконання зазначає, що вони в їх сукупності підтверджують обґрунтованість вимог позивача.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги зібрані у справі докази та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини та їх належність, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та задоволення позову про стягнення 3 792,00 грн. завданих збитків в порядку регресу.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 89, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (вул. Водопровідна, буд. 1, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 03328497) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, буд. 40, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 20782312) завдані збитки в порядку регресу в розмірі 3 792 (три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. та суму судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.08.2023
Суддя О.В. Цісельський