79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.08.2023 Справа № 914/838/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс"
до відповідача Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 221754,58 грн
рішення ухвалено без виклику сторін.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" до відповідача Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 221754,58 грн, з яких 171483,59 грн - основний борг, 44548,61 грн - інфляційні втрати та 5722,38 грн - 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, позовну заяву передано для розгляду судді Кидисюку Р.А., справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи: №914/838/23. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
Господарським судом Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. постановлено ухвалу від 20.03.2023 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023, у зв'язку з настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, судову справу №914/838/23 передано для розгляду судді Петрашкові М.М. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин, незначну складність справи та, ймовірно, невеликий обсяг доказів, які підлягатимуть дослідженню, зважаючи також і на ту обставину, що зазначена справа належить до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. постановлено ухвалу від 14.06.2023, якою справу №914/838/23 прийнято до розгляду Господарським судом Львівської області у складі судді Петрашка М.М., постановлено розпочати розгляд справи спочатку та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін ні від позивача, ні від відповідача не надходило. Про відкриття провадження у справі та про прийняття її до розгляду в іншому складі суду сторони були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (виконавець) та Філією "Старосамбірський райавтодор" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) укладено договір про надання послуг №0112-1271, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перевезення вантажу (надалі іменується - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг - перевезення вантажу (матеріалів).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 200000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 33333,33 гривень, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг. Загальна вартість послуг за ним договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору.
Згідно із пунктом 4.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться шляхом: оплати замовником або філією замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) після пред'явлення виконавцем, одержання від виконавця рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) та підписання сторонами акту наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після проведення повного розрахунку на користь замовника від САД у Львівській області на відповідні цілі.
Відповідно до пункту 4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі неподання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням Замовника) зобов'язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.
Згідно з пунктами 5.3. та 5.4. договору, після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Послуги вважаються наданими виключно після їх фактичного виконання та передання документів, зазначених в пункті 4.2. договору. Датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається дата підписання акту наданих послуг.
Як зазначено у позовній заяві, позивач на виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 171483,59 грн, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих йому послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 171483,59 грн.
Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 44548,61 грн - інфляційних втрат та 5722,38 грн - 3% річних.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 221754,58 грн, з яких 171483,59 грн - основний борг, 44548,61 грн - інфляційні втрати та 5722,38 грн - 3% річних.
Відповідач проти позову заперечив, подавши письмові пояснення (вх.№10220/23 від 26.04.2023), в яких Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зазначає, що на його думку позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Зокрема відповідач посилається на пункт 4.3. договору, відповідно до якого сторони свідчать, що замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) зобов'язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.
При цьому як вказано у письмових поясненнях, позивачем не подано до суду жодного доказу, який би підтверджував отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, з огляду на що на думку відповідача, він не прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, з огляду на що він вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є безпідставні.
Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн відповідач вважає, що ці витрати є штучно завищені, не відповідають фактично виконаній роботі адвокатського об'єднання та нормам чинного законодавства України.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Позивач у відповідь на заперечення відповідача подав письмові пояснення (вх.№11613/23 від 08.05.2023).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як встановлено судом, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (виконавець) та Філією "Старосамбірський райавтодор" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) укладено договір про надання послуг №0112-1271, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перевезення вантажу (надалі іменується - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг - перевезення вантажу (матеріалів).
Факт надання послуг відповідачу підтверджується такими актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 171483,59 грн: №444 від 09.12.2021 на суму 12090,92 грн, №443 від 09.12.2021 на суму 9859,69 грн, №442 від 09.12.2021 на суму 8641,14 грн, №441 від 09.12.2021 на суму 11790,40 грн, №449 від 11.12.2021 на суму 12090,54 грн, №440 від 11.01.2021 на суму 13937,60 грн, №447 від 11.12.2021 на суму 13652,84 грн, №453 від 13.12.2021 на суму 9303,28 грн, №452 від 13.12.2021 на суму 8223,83 грн, №464 від 16.12.2021 на суму 10833,42 грн, №463 від 16.12.2021 на суму 10655,36 грн, №465 від 16.12.2021 на суму 10994,78 грн, №468 від 18.12.2021 на суму 9920,89 грн, №472 від 20.12.2021 на суму 11211,78 грн, №475 від 22.12.2021 на суму 9342,23 грн та №479 від 27.12.2021 на суму 8934,89 грн.
Отже як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг відповідно до вищезазначених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) становить 171483,59 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що нараховані позивачем на суму боргу 171483,59 грн за період з 27.01.2022 по 08.03.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 44548,61 грн та 3% річних в розмірі 5722,38 грн є обґрунтовані.
Щодо заперечень відповідача про те, що строк виконання зобов'язання не настав, оскільки позивачем не подано доказів отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. договору, суд зазначає таке.
Так, відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору, розрахунки за надані послуги проводяться шляхом: оплати замовником або філією замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) після пред'явлення виконавцем, одержання від виконавця рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) та підписання сторонами акту наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після проведення повного розрахунку на користь замовника від САД у Львівській області на відповідні цілі. До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі неподання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати). Замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) зобов'язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.
Як вбачається із матеріалів справи, акти наданих послуг (виконаних робіт) підписані обома сторонами, що свідчить про те, що вказані акти були надані позивачем та отримані відповідачем. Вказана обставина в свою чергу свідчить про те, що рахунки на оплату також були надані відповідачу, адже як вбачається зі змісту пункту 4.2. договору, акти наданих послуг надаються виконавцем замовнику разом з рахунками (як додатки до рахунку).
Щодо надання замовнику документів, які підтверджують належну якість послуг необхідно зазначити про те, що у письмових поясненнях відповідач лише вказує на неподання позивачем доказів, які б свідчили про надання виконавцем та отримання замовником таких документів. При цьому відповідач у письмових поясненнях не зазначає чи надавались фактично йому позивачем такі документи, які підтверджують належну якість послуг.
В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що зі сторони відповідача заявлялися будь-які претензії щодо якості наданих послуг згідно з вищезазначеними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 171483,59 грн.
Також необхідно зазначити, що в кожному із вищеперелічених актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами, вказано, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Разом з тим необхідно зазначити, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Проаналізувавши зміст долучених позивачем до матеріалів справи актів наданих послуг (виконаних робіт), суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів, містять реквізити сторін, дату, найменування робіт (послуг), їх кількість, вартість за одиницю та загальну вартість, а відтак, підтверджують здійснення господарської операції між сторонами.
В даному випадку акти наданих послуг (виконаних робіт) посвідчують факт виконання робіт, а відтак, є підставою для здійснення розрахунків між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому необхідно зазначити, що замовник не позбавлений права звернутися до виконавця із вимогою про відшкодування збитків, у випадку якщо такі мали місце, адже як передбачено частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того необхідно також зазначити, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" та Філією "Старосамбірський райавтодор" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за договором про надання послуг №0112-1271 від 01.12.2021, що підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" - Гладець Р.Д. з одного боку і начальником Філії "Старосамбірський райавтодор" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - Гривнак В.М. з іншого боку, в якому відображено, що за даними обох сторін станом на 31.12.2021 заборгованість замовника (відповідача) перед виконавцем (позивачем) становить 171483,59 грн.
Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 171483,59 грн - основного боргу, 44548,61 грн - інфляційних втрат та 5722,38 грн - 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, з огляду на що підлягають задоволенню.
При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3326,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3264 від 08.03.2023 на суму 3326,32 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3326,32 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Крім того, як вбачається із позовної заяви, позивачем також заявлено до стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із частиною 1 та 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Як вбачається із поданих матеріалів, 24.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро "Сороковий і Партнери" (адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №2020/08/24-7, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту юридичні послуги, перелік яких наведено у пункті 2.1. договору. Факт надання послуг фіксується щомісячним актом наданих послуг, що підписується уповноваженими особами сторін та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктами 4.1.-4.3. договору, за надані послуги клієнт оплачує адвокатському бюро плату, визначену у виставлених адвокатським бюро рахунках, що формуються на основі актів наданих послуг. Загальна вартість договору складається з суми вартостей наданих послуг, визначених у відповідних актах наданих послуг. Сума, вказана в пункті 5.3. цього договору є гонораром адвокатського бюро за надання юридичних послуг та поверненню не підлягає.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що сторони договору домовились про те, що у випадку здійснення представництва інтересів клієнта у суді та досягнення позитивного результату (позитивним результатом є ухвалення судом рішення на користь клієнта) внаслідок такого представництва, то клієнт сплачує адвокатському бюро суму у розмірі 5000,00 грн., яка є складовою гонорару адвоката котрий представляв інтереси клієнта у певній справі (веде справу).
Відповідно до пункту 5.3. вартість наданих юридичних послуг адвокатським бюро клієнту визначається у виставлених адвокатським бюро актах наданих послуг, визначається з урахуванням затраченого працівниками адвокатського бюро часу (людино/годин) на виконання отриманої від клієнта та складає 500 грн за одну людино/годину.
Згідно з пунктом 5.4. договору, фактична кількість затраченого часу (в розрахунку 500 грн за 1 людино/годину), а також вартість наданих адвокатським бюро послуг за календарний місяць, яку клієнт повинен сплатити на користь адвокатського бюро, будуть відображені в акті наданих послуг по завершенні кожного місяця. Клієнт зобов'язується підписати та засвідчити печаткою (у разі наявності) акт наданих послуг, що надсилається адвокатським бюро на адресу клієнта та протягом 10-ти робочих днів повернути один примірник такого акту адвокатському бюро. Якщо протягом цього терміну клієнт не повернув підписаний акт наданих послуг та не пред'явив претензій у письмовому вигляді адвокатському бюро, послуги вважаються належно наданими в повному обсязі.
09.03.2023 між адвокатським об'єднанням та клієнтом підписано звіт про обсяги наданих послуг за договором про надання правової допомоги за договором №2020/08/24-7 від 24.08.2020, відповідно до якого вартість аналізу переданої клієнтом документації, що лягла в основу обґрунтування позовних вимог у справі та підготовка та направлення претензії до відповідача з метою досудового врегулювання спору становить 1500,00 грн (затрачено 3 години), а вартість підготовки та подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області становить 3500,00 грн (затрачено 7 годин).
Відповідно до рахунку на оплату №34 від 10.03.2023 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №41 від 10.03.2023, що підписаний обома сторонами, вартість правничої допомоги становить 5000,00 грн.
В матеріалах справи також міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги №1190587 від 03.03.2023 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ознайомившись з поданими позивачем доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, їх розмір є розумний та співмірний із ціною позову, з огляду на що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54, ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (79034, місто Львів, вулиця Навроцького, будинок 33, ідентифікаційний код 41380748) 171483,59 грн - основного боргу, 44548,61 грн - інфляційних втрат, 5722,38 грн - 3% річних, 3326,32 грн - витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Петрашко М.М.