ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2023Справа № 910/10534/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат
у справі 910/10534/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (код 34561966, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Корнієнка Василя, 72)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (код 40916672, 01010, м. Київ, БЦ "Сенатор", 4 поверх, вул. Князів Острозьких, 32/2)
та Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)
про визнання недійсним договору
без виклику учасників справи,
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за вказаним позовом на стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.
24.07.2023 на поштову адресу суду надійшли відзив та клопотання щодо внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної суми судових витрат в якому заявник просить зобов'язати ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» внести на депозитний рахунок Господарського суду м. Києва попередньо визначену суму судових витрат в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., пов'язаних з розглядом господарської справи № 910/10534/23 за позовом ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», AT «ПУМБ» про визнання недійсним договору факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року.
Відповідачем надані докази надсилання позивачеві та його представнику клопотання (накладні та фіскальні чеки та описи вкладення у цінні листі) від 24.07.2023 0102122382637 та 010212238382645 відповідно).
Ухвалою Господарського суду міста Києва клопотання призначено до розгляду 01.08.2023, пропоновано позивачу і представнику - адвокату Кучменку В'ячеславу Юрійовичу надати суду у строк до 31.07.2023 включно заяву з викладенням позиції щодо клопотання про забезпечення судових витрат із поданням доказів.
Ухвала вручена в порядку ч. 3,8 ст.120, ч. 6, 7 ст242 ГПК України.
31.07.2023 позивач надав письмові пояснення на заяву, просив відмовити у забезпеченні судових витрат з огляду на не встановлення судом при відкритті провадження у справі недобросовісності дій в розумінні ст.43 ГПК України та відсутності ознак зловживання правом на позов.
Вивчивши наявні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 125 ГПК України, суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
Відповідно до ч.4 ст.125 ГПК України, як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:
1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таким чином, забезпечення судових витрат, відповідно до положень ч.1 ст.125 ГПК України, є правом, а не обов'язком суду.
Разом з тим, п.2 та п.3 ч.4 ст.125 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, за умови наявності яких, суд має право за клопотанням відповідача зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Суд виходить з того, що умови, за яких можуть бути забезпечені судові витрати, передбачені в п. 1-2 ч. 4 ст. 125 ГПК України, є альтернативними з огляду на зазначення законодавцем між ними сполучника «або», тому доведення стороною існування хоча б одної з умов може бути підставою для задоволення заяви відповідача.
Згідно з ч.5 ст.125 ГПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Суд, дослідивши заяву представника відповідача, письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення заяви відповідача з наступних підстав.
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/10534/23 за позовом ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», AT «ПУМБ» про визнання недійсним договору факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року.
Представництво відповідача здійснює адвокат Міщенко Сергій Григорович на підставі договору про надання правової допомоги від 15.01.2018 року, із змінами і доповненнями до нього: Додатковою угодою №1 від 02.02.2019р., Додатковою угодою №2 від 28.12.2020р., Додатковою угодою №3 від 28.10.2021р., Додатковою угодою №4 від 30.12.2022 року.
Предметом і метою Договору є надання за плату адвокатом клієнту правових (адвокатських) послуг щодо захисту прав та інтересів клієнта в порядку та на умовах, що визначаються договором (пункти 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 15.01.2018р. (п.2.2), сторони домовились, що оплата за послуги, що надаються за договором, сплачуються з розрахунку 800,00 (вісімсот) гривень за годину роботи, якщо послуги надаються в робочий час та 1600 грн. за годину, якщо послуги надаються в неробочий час. Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату гонорар за фактично відпрацьований час (відповідно до п. 2.6.1. Договору про надання правової допомоги).
Заявник вказує, що очікується, що судові витрати AT «ПУМБ», пов'язані з правничою допомогою адвоката у справі № 910/10534/23 в суді першої інстанції, будуть складати орієнтовно 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
На даний час адвокатом вже фактично надано послуги на суму 26 400,00 грн., розрахунок додається до цієї заяви.
В подальшому очікуються додаткові витрати на супроводження справи в суді першої інстанції, в тому числі участь адвоката в судових засіданнях, підготовка процесуальних документів, тощо.
Обгрунтовуючи заяву Відповідач зазначає, Щодо зловживання Позивачем процесуальними правами та відсутності у Позивача майна в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат Відповідача.
Щодо зловживання Позивачем правом на позов та наявності ознак завідомо безпідставного позову.
- Позивач, зловживаючи процесуальними правами, повторно подав позовну заяву, яка зовнішньо відповідає вимогам процесуальних норм, однак подана з корисливим або особистим мотивом, завдаючи шкоди інтересам правосуддя та інтересам осіб, які беруть участь у справі, подання позову направлене виключно на затягування розгляду справи № 904/1718/23 за позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за договором та уникнення відповідальності за його невиконання.
Позивач вже звертався до Господарського суду м. Києва з позовом до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, 14 травня 2023 року Позивачем подавалась до Господарського суду м. Києва позовна заява б/н від 12 травня 2023 року про визнання недійсним договору факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року, що був укладений між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та AT «ПУМБ» (копія позовної заяви додається).
За вказаним позовом Позивача від 12 травня 2023 р. Господарським судом м. Києва було відкрито провадження у справі № 910/7768/23, суддя Кирилюк Т.Ю.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав ті ж самі обставини, а саме:
1. Позивач не знайшов в жодних реєстрах відомостей про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» має ліцензію на здійснення факторингових операцій (сторінка 4 позовної заяви).
2. Позивач ставить під сумнів отримання Фактором права вимоги, оскільки, на його думку, відсутні докази отримання Клієнтом повної суми фінансування (сторінка 5 позовної заяви).
Після відкриття провадження у справі № 910/7768/23 про визнання недійсним договору факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року,( ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» 12.06.2023 року подало клопотання до Господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі № 904/1718/23 про стягнення заборгованості з ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» на користь ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» за договором факторингу з посиланням на те, що Господарський суд міста Києва слухає справу за позовом ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» про визнання недійсним договору факторингу № 17/01-2023 від 17.01.2023 р. і на даний час неможливо розглянути справу № 904/1718/23 до вирішення спору в Господарському суді міста Києва.
Відповідач вважає, що дійсною метою подання ТОВ «АСКОМ. СЕРВІС», позову про визнання договору факторингу недійсним є затягування розгляду справи, за позовом про стягнення заборгованості з ТОВ, «АСКОЛІСЕРВІС^ тобто подання ТОВ, «АСКОМ СЕРВІС» позову має, на меті виключно уникнення відповідальності, за порушення взятого на себе, зобов'язання.
06.06.2023 року в рамках справи № 910/7768/23 на адресу Позивача AT «ПУМБ» направило відзив на позовну заяву №КНО-61.1.3.2/141 з додатками (копія опису вкладення з трекінгом поштового відправлення додається), серед яких були і документи, що спростовують ' твердження Позивача, покладені в основу позовних вимог, а саме:
1) документи, що підтверджували право ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» на здійснення факторингових операцій, а саме: копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, копія розпорядження № 585 від 16.03.2017 р., копія розпорядження № 41 від 10.01.2019 р.;
2) документ, що підтверджує належне виконання Фактором своїх зобов'язань щодо оплати права вимоги за Договором факторингу - лист Вих. № 17/01-2023д від 17.01.2023 року.
Зазначений відзив був отриманий Позивачем 07.06.2023 року особисто (що підтверджується інформацією на сайті УКРПОШТИ (ukrposhta.ua) за трекінгом відправлення №4900102687472).
У зв'язку з неявкою Позивача у судове засідання, ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 р. у справі № 910/7768/23 позовну заяву ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» б/н від 12 травня 2023 року про визнання недійсним договору факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року залишено без розгляду.
Станом на день повторного подання позовної заяви від 28 червня 2023 року до Господарського суду м. Києва Позивач вже отримав документи, які підтверджують право ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» на проведення факторингових операцій, а також докази належного виконання Фактором своїх зобов'язань щодо оплати права вимоги за договором факторингу № 17/01-2023 від 17 січня 2023 року та, відповідно, Позивач вводить в оману суд щодо незнання про зазначені обставини.
Позивачем допущено зловживання процесуальними правами - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також подання завідомо безпідставного позову.
Вважаємо, що Позивач, зловживаючи процесуальними правами, повторно подав позовну заяву, яка зовнішньо відповідає вимогам процесуальних норм, однак подана з корисливим або особистим мотивом, завдаючи шкоди інтересам правосуддя та інтересам осіб, які беруть участь у справі, вводячи суд в оману щодо незнання фактичних обставин, на які посилається Позивач.
За таких обставин, позовна заява ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» безпідставна та така, що має вочевидь штучний характер і не спрямована на реальний захист прав, адже особа зловживає своїм правом на судовий захист, не маючи на меті захисту будь-якого охоронюваного законом інтересу.
Щодо порушення Позивачем принципу процесуальної економії.
Заявник вказує, що відповідно до ст. 180 ГПК України Відповідач має право пред'явити зустрічний позов, який приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) від 26.01.2021 року, необхідно дотримуватись принципу процесуальної економії та не допускати штучного подвоєння судового процесу, що є неприпустимим.
Звернення ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» з окремим позовом про визнання недійсним договору факторингу після подання кредитором позову про стягнення з ТОВ «АСКОМ СЕРВІС» заборгованості за договором факторингу суперечить принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є також неприпустимим (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року в справі № 50/311-6, провадження № 12-143гс19).
Принцип процесуальної економії передбачає, що суд має ефективно захистити право та унеможливити повторний позов.
Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду у справі № 924/199/20 від 07.04.2021 року, № 761/37889/15-ц від 31.03.2021 року, № 200/20953/15 від 31.03.2021 року, №569/2159/16-ц від 17.02.2021 року.
Однак, ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», не скористалося правом подання зустрічного позову, а звернулося до Господарського суду міста Києва з окремим позовом, що свідчить про зловживання процесуальними правами, оскільки такі дії направлені на затягування розгляду справи № 904/1718/23 за позовом до ТОВ «АСКОМ СЕРВІС», ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань за договором та уникнення відповідальності за їх невиконання.
ІПодо відсутності у Позивача майна в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат Відповідача у випадку відмови у позові.
За твердженням заявника Позивач не має майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат Відповідача-2 у випадку відмови у позові.
Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 335817541 від 15.06.2023 року Позивач не має будь-якого нерухомого майна на території України, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Суд на підставі наданої Інформаційної довідки встановив, що позивач не має майна, яке б у разі неможливості стягнення коштів могло б своєю вартістю забезпечити виконання судового рішення.
Відповідно до ч 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пунктах 57 - 66 Постанови ВП ВС від 26.01.2021 № 522/1528/15-ц зазначено:
57. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
58. Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
63. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
64. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
66. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач володіючи фаховими знаннями процесуального закону вдруге звертається із позовом про той же предмет і з тих підстав, який може мати ознаки завідомо безпідставного, або такого, в якому предмет спору відсутній чи є штучним.
Питання встановлення судом при відкритті провадження у справі недобросовісності дій в розумінні ст.43 ГПК України та відсутності ознак зловживання правом на позов підлягає оцінці з урахуванням правової позиції наявної у судовому рішенні ВС КГУ від 18.11.2021 у справі № 910/4650/21.
Таким чином, обов'язкові підстави для забезпечення судових витрат є доведеними.
Щодо розміру забезпечення судових витрат, суд виходить з того, що попередньо визначена сума судових витрат відповідача є, на час подання першої заяви по суті справи, обґрунтована.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Орієнтовний розмір судових витрат, які Відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи №10/10534/23 Господарським судом міста Києва складає 30 000 (тридцять тисяч) гривень витрати на професійну правничу допомогу.
Попередньо визначена сума судових витрат відповідача на правову допомогу які надаються по даній справі, є співмірною, обґрунтованою та реальною.
Отже, для справедливого вирішення питання щодо забезпечення витрат відповідача важливим є забезпечення змагальності. У позивача має бути можливість надати суду докази наявності у нього на території України майна. Водночас кожна сторона самостійно несе ризик використання або невикористання її процесуальних прав. Тож обов'язок суду зводиться до того, щоб позивач був ознайомлений з клопотанням про забезпечення витрат відповідача та мав розумний строк для подання своїх обґрунтованих заперечень і доказів проти нього.
Суд приходить до висновку, що представником відповідача доведено необхідність застосування заходів забезпечення судових витрат в розмірі 30000,00 грн з метою усунення можливих негативних правових наслідків для відповідача.
Керуючись ст.ст. 125, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Заяву представника відповідача про забезпечення судових витрат задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (код 34561966, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Корнієнка Василя, 72) внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва (Рахунок UA418201720355289002000015332 Банк Державна казначейська служба України, Київ, МФО820172, Код отримувача (за ЄДРПОУ) 05379487, Одержувач Господарський суд міста Києва протягом десяти днів грошові кошти у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень), як судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які очікує понести Відповідач (Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (код 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" (код 34561966, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Корнієнка Василя, 72) протягом п'яти днів надати суду документи, що підтверджують надання забезпечення.
4. Попередити позивача, що у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду. У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 129, 130ГПК України. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
Судове рішення є врученим з дня отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи в модулі "Електронний суд" ЄСІТС (п.2ч.6ст.242 ГПК України), вказану такою особою під час подання документів до суду.
Повне судове рішення складено 08.08.2023.
Ухвала набрала законної сили 08.08.2023 та оскарженню не підлягає.
Суддя Ігор Курдельчук