ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2023Справа № 910/5561/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" (68001, обл. Одеська, м. Чорноморськ(з), вул. 1 Травня, буд 8а, кв. 102; ідентифікаційний код 44056529)
до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4; ідентифікаційний код 14361575)
про зобов'язання виконати платіжне доручення шляхом перерахування коштів,
Представники сторін:
від позивача: Пасс К.М.
від відповідача: Купенко М.С.
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" з позовом до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в якому позивач просить суд: зобов'язати Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 14361575) виконати платіжне доручення товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" № 24 від "18" жовтня 2022 року з перерахування коштів в сумі 48 300,00 (сорок вісім тисяч триста) доларів США з рахунку ТОВ "АГТ ЛТД" № НОМЕР_1 /USD в AT "Креді Агріколь Банк" на рахунок МЕЕ A/S № НОМЕР_2 в CITIBANK LONDON., SWIFT CITIGB2L.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що:
- перерахування коштів, у якому відмовлено відповідачем вчиняється на користь МЕЕ A/S за договором між позивачем та "МЕЕ A/S", як агентом Maersk A/S & MLL, за морське експедирування вантажу з Китаю до України - жодна юридична особа, зареєстрована в Республіці Білорусь не є учасником цієї валютної операції;
- грошові кошти до яких відповідачем застосовано приписи Постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" до набрання чинності вказаною Постановою.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що на підставі договору транспортного експедирування № 023/2021 від 01.06.2021, ТОВ "АГТ ЛТД" були надані послуги. Грошові кошти на оплату послуг надійшли від ТОВ "Інтер-фрейт" до набрання чинності Постановою НБУ, на приписи якої посилається відповідач, зокрема, двома транзакціями від 11.01.2022 та 23.02.2022, які були зараховані Банком 07.03.21022. Позивачем були надані відповідні пояснення до Банку щодо зарахування коштів від 23.02.2023, тобто виконані всі необхідні дії щодо належного зарахування коштів банком згідно договору 728400/4081937 від 26.02.2021 про надання банківських послуг Через настання військового стану в Україні, та тимчасовим зупиненням всіх зовнішньоекономічних операцій, ТОВ "АГТ ЛТД" не стало виключенням, та також на певний час призупинило свою діяльність, та відповідно всі розрахунки за зовнішньоекономічним операціями були неспроможними, оскільки ситуація в країні була очевидно невизначеною, а існування підприємства надалі було під сумнівом. Зі спливом декількох місяців та отриманням оплат за надані послуги, позивач, почав відновлювати свою діяльність, та відповідно, розрахунки з контрагентами. У зв'язку з чим, 18.10.2022 до Банку надійшло платіжне доручення від ТОВ "АГТ ЛТД" № 24 з перерахування коштів в сумі 48 300,00 доларів США з рахунку ТОВ "АГТ ЛТД" в AT "Креді Агріколь Банк" на рахунок МЕЕ А/S в CITIBANK LONDON., SWIFT. CITIGB2L.
Також позивач відзначає, що виходячи із поняття учасників фінансової операції за договором на перевезення зовнішньоторговельних вантажів № НОМЕР_3 , ані ТОВ "АГТ ЛТД", ані тим паче МЕЕ А/С не є особами, в інтересах яких діють треті особи, а також не є особами, які діють в інтересах інших осіб.
Грошові кошти, до яких AT "Креді Агріколь Банк" застосовано приписи Постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", надійшли на рахунок ТОВ "АГТ ЛТД" до набрання чинності названою Постановою.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що:
- оплата за фрахт (перевезення) мала бути здійснена як авансовий платіж. В даному ж випадку, сторони 20.12.2021 підписали акт виконаних робіт, перевізник цього ж дня (20.12.2021) виставив інвойс 5653146811, і тільки через 11 місяців, 18.10.2022 позивач здійснює обмін гривні на долар США та перерахування коштів за фрахт (перевезення) на рахунок МЕЕ А/S, що жодним чином не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, а скоріше схоже на схему виведення коштів після обміну з гривні на долар за межі України після введення НБУ обмежень;
- згідно з наданими позивачем Банку деклараціями (копії додано до відзиву), які позивач не надав суду, отримувачем відправленого з Китаю товару є саме TOB "MOTOBEJIOTEXHO", яке зареєстроване за адресою 220030, беларусь, Мінськ, Будславська, 19, 212. Окрім того, у коносаменті № 213683043 зазначена сторона, яку необхідно повідомити TOB "MOTOBEJIOTEXHO" 220030, беларусь, Мінськ, Будславська, 19/212. У п. 2 міжнародна товарно-транспортних накладних № 157, № 162 та № 163 зазначено, що одержувачем товару є TOB "MOTOBEJIOTEXHO", Будславська вулиця, 19/212, 220030, Мінськ, беларусь, 220053;
- операція щодо перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок MEE A/S за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022 є сумнівною. Валютна операція на суму 48 300, 40 доларів США, яка мала надійти на користь МЕЕ А/С Копенгаген (Данія) від ТОВ "АГТ ЛТД" (Україна), здійснювалась із залученнях контрагента з республіки білорусь, а саме вантажоодержувач - ООО "МотоВелоТехно" (УНП 192831615, республіка білорусь), місце розвантаження товару - м. Мінськ, республіка білорусь;
- надані позивачем документи підтверджують опосередковану участь у валютній операції юридичної особи, яка зареєстрована в республіці білорусь, а проведення валютної операції здійснюється для опосередкованого виконання зобов'язань перед юридичною особою, яка має місцезнаходження в республіці білорусь.
Таким чином, перерахування коштів за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022 не було здійснено Банком через встановлену пп. 2) та пп. 3) п. 17 Постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" заборону здійснювати валютні операції учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь та для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що надана позивачем копія листа МЕЕ А/С № 956 від 15.03.2021 не є належним доказом погодження сторонами можливості здійснення платежів в інший спосіб, аніж за умови 100% попередньої оплати до надання послуг.
Крім того, не зважаючи на воєнний стан, сервіс онлайн платежів відповідача продовжував працювати безперебійно, тобто, у позивача була можливість здійснити попередню оплату за договором, а не через 11 місяців після виставлення інвойсу. У свою чергу, відповідач вказує, що саме на означений факт у сукупності з іншими Банк й звернув увагу при аналізі та перевірці документів при виконанні валютної операції за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022, у відповідності до обов'язку фінансової установи за постановою НБУ від 02.01.2019 № 8 "Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції".
Відповідач також відзначає, що питання надходження коштів на рахунок позивача чи джерела їх походження не є спірним, спір в даній справі стосується саме питання блокування проведення спірного валютного переказу, які виникли саме з моменту відмови Банку здійснити переказ грошових коштів за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022.
Таким чином, твердження позивача про незастосування до спірної операції норм Постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" через надходження на рахунок позивача коштів (для подальшого обміну на долари США) до 24.02.2022 є помилковим.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.05.2023.
28.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції, також надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
01.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
02.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи.
02.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 03.05.2023 оголошено перерву до 31.05.2023.
09.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
11.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
25.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції.
30.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023.
20.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 судове засідання відкладеного на 05.07.2023.
У судовому засіданні 05.07.2023 оголошено перерву до 02.08.2023.
У судовому 05.07.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Представник відповідача заперечив щодо позивач них вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 02.08.2023 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" здійснює господарську діяльність, основним видом якої є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
26.02.2021 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" (Клієнт) був укладений договір про надання банківських послуг № 728400/4081937, відповідно до умов договору, Правил та заяви про надання Банківської послуги, Банк надає на вимогу Клієнта Банківську послугу, а Клієнт приймає Банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Договорі та Правилах відносно такої Банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані Банківські послуги (п. 3.1. договору).
18.10.2022 до Банку надійшло платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" № 24 з перерахування коштів в сумі 48 300, 00 доларів США з рахунку ТОВ "АГТ ЛТД" НОМЕР_1 /USD в AT "Креді Агріколь Банк" на рахунок МЕЕ A/S GB81СІТІ18500810454192 в CITIBANK LONDON., SWIFT. CITIGB2L.
Втім, у проведенні вищевказаної операції Банком було відмовлено (копія виписки від 31.10.2022 міститься в матеріалах справи).
Задля з'ясування причин відмови ТОВ "АГТ ЛТД" зверталося до AT "Креді Агріколь Банк" із запитом № 130 від 02.11.2022 на отримання пояснень щодо повернення платежу.
01.12.2022 листом № 12410/1479 AT "Креді Агріколь Банк", серед іншого, повідомило, що у зв'язку із запровадженням воєнного стану, Банк здійснює свою роботу з урахуванням обмежень, визначених Постановою Правління НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", зі змінами (далі - Постанова № 18).
Операція, на суму 48 300,40 доларів США, яка мала надійти на користь МЕЕ А/С Копенгаген Данія від ТОВ "АГТ ЛТД" (Україна), здійснювалась із залученням учасника з Республіки Білорусь, а саме, вантажоодержувач - ООО "МотоВелоТехно" (УНП 192831615, Республіка Білорусь), місце розвантаження товару - м. Мінськ, Республіка Білорусь. Дану інформацію було виявлено Банком в ході додаткового аналізу при проведенні операції.
Банком було відмовлено у проведенні операції, у зв'язку із підозрою порушення вимог Постанови № 18. Імпортні валютні операції з залученням учасників зареєстрованих в Республіці Білорусь заборонені...".
Спір у даній справі виник у зв'язку з незгодою позивача із підставами нездійснення Банком перерахування коштів.
У свою чергу суд відзначає, що обставини правомірності або ж неправомірності відмови у перерахуванні Банком коштів потребують встановленню або ж спростуванню в ходів розгляду даної справи.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що 10.03.2021 між ТОВ "АГТ ЛТД" та МЕЕ А/S договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів № UA00237502, відповідно до п. 5.1. якого, якщо інше не передбачено письмовою згодою перевізника або окремою угодою сторін, замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, надані згідно п. 2.2, 4.5, 6.3.1. у доларах США у розмірі 100% від суми виставленого перевізником рахунку.
В п. 2.2. договору передбачено, що плата (фрахт) та інші належні ставки і збори за перевезення вантажів по кожному конкретному перевезенню встановлюється згідно з тарифами лінії, діючими на момент початку перевезення, та фіксується у відповідних рахунках перевізника.
Відтак, оплата за фрахт (перевезення) мала бути здійснена як авансовий платіж.
В даному ж випадку, сторони 20.12.2021 підписали акт виконаних робіт, перевізник цього ж дня (20.12.2021) виставив інвойс 5653146811.
Натомість, тільки через 11 місяців, 18.10.2022 позивач здійснює обмін гривні на долар США та перерахування коштів за фрахт (перевезення) на рахунок МЕЕ А/S, що жодним чином не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, а скоріше схоже на схему виведення коштів після обміну з гривні на долар за межі України після введення НБУ обмежень.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2021 між позивачем та ТОВ "Інтер-Фрейт" було укладено договір транспортного експедирування № 023/2021, за умовами якого позивач зобов'язався за плату надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень морським наземним транспортом експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доправлення вантажу.
Місце знаходження замовника перевезення (юридична адреса) , згідно договору, є вул Одоєвського 117, 8 пов., оф.11, м.Мінськ, Республіка Білорусь.
Згідно наданими позивачем Банку деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи, отримувачем відправленого з Китаю товару є саме ТОВ "Мотовелотехно", яке зареєстроване за адресою 220030, Беларусь, Мінськ, Будславська, 19/212.
Крім того, у коносаменті № 213683043 зазначена сторона, яку необхідно повідомити ТОВ "Мотовелотехно", 220030, Беларусь, Мінськ, Будславська, 19/212.
В п. 2 міжнародних товарно-транспортних накладних № 157, № 162, № 163 зазначено, що одержувачем товару є ТОВ "Мотовелотехно", Будславська вулиця, 19/212, 220030, Мінськ, Беларусь, 220053.
Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства в Україні визначає Закон України "Про валюту і валютні операції".
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" валютні операції: 2) валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами; 14) уповноважені установи - банки, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку, які отримали ліцензію Національного банку України згідно з цим Законом.
В ч. 7 ст. 11 Закону України "Про валюту і валютні операції" передбачено, що уповноважені установи є агентами валютного нагляду, підзвітними Національному банку України. Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду встановлюються Національним банком України.
Відповідно до п. 14 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" до функцій Національного банку України відноситься здійснення валютного регулювання, визначення порядку виконання операції ви наземні валюті, організація і здійснення валютного нагляду за уповноваженими установами.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
За приписами п. 20 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк визначає особливості функціонування банківської системи України, діяльності небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, здійснення нагляду, в тому числі валютного, за такими особами у разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.
24.02.2023 Постановою № 18 Національного банку України "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" встановлено правила роботи банків з урахуванням обмежень, визначених цієї Постановою.
Пунктом 2 Постанови № 18 встановлено заборону Банкам проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження.
Відповідно до п. 17 Постанова НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;
2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь;
3) для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.
Згідно п. 63 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" учасники фінансової операції - клієнт, контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їхніх інтересах, або особи, від імені або в інтересах яких діють клієнт, контрагент.
Частиною 2 п. 6) постанови НБУ від 02.01.2019 № 8 "Положення про поряд здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції" учасник валютної операції - суб'єкт валютної операції (резидент та/а нерезидент, який здійснює валютні операції через уповноважену установу), його контрагент, а також особи, які діють від їх імені або в їх інтересах, або особи, від імені або в інтересах яких діють суб'єкт валютної операції, його контрагент.
Відповідно ч. 2 п. 5) постанови НБУ від 02.01.2019 № 8 "Положення про поряд здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) п валютні операції" сумнівна валютна операція - валютна операція, характер або наслідки проведення якої дають підстави вважати, що вона може бути пов'язана з уникненням та/а невиконанням вимог та обмежень, передбачених законодавством України.
Приписами ст. 173 ГК України передбачено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами відповідача, стосовно того, що операція щодо перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок МЕЕ A/S за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022 є сумнівною.
Валютна операція на суму 48 300, 40 доларів США, яка мала надійти на користь МЕЕ А/С Копенгаген (Данія) від ТОВ "АГТ ЛТД" (Україна), здійснювалась із залученням контрагента з Республіки Білорусь, а саме, вантажоодержувач - ООО "МотоВелоТехно" (УНП 192831615, Республіка Білорусь), місце розвантаження товару - м. Мінськ, Республіка Білорусь, а також замовника перевезення - ТОВ "Інтер-Фрейт" (вул. Одоєвського 117, 8 пов., оф.11, м.Мінськ, Республіка Білорусь).
Надані позивачем документи дійсно підтверджують опосередковану участь у валютній операції юридичної особи, яка зареєстрована в Республіці Білорусь, а проведення валютної операції здійснюється для опосередкованого виконання зобов'язань перед юридичною особою, яка має місцезнаходження в Республіці Білорусь.
Таким чином, перерахування коштів за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022 не було здійснено Банком через встановлену пп. 2) та пп. 3) п. 17 Постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" заборону здійснювати валютні операції учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь та для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.
Разом з тим, суд відзначає, що позивачем так і не представлено належних письмових доказів погодження сторонами за договором № UA00237501 від 10.03.2021 іншого порядку здійснення платежів, аніж попередня оплата за послуги у розмірі 100% від суми виставленого перевізником рахунку.
Копія листа МЕЕ А/С № 956 від 15.03.2021 не є належним доказом погодження сторонами змін істотних умов договору.
Варто зазначити, що порядок та строки здійснення оплати за договором є істотною умовою договору, зміна яких має здійснюватись у погоджений сторонами спосіб.
В п. 9.3. договору № UA00237501 від 10.03.2021 передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору вважаються його невід'ємною частиною і дійсними за умови, що вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Отже, надана позивачем копія листа МЕЕ А/С № 956 від 15.03.2021 не є належним доказом погодження сторонами можливості здійснення платежів в інший спосіб, аніж за умови 100% попередньої оплати до надання послуг.
Крім того, не зважаючи на воєнний стан, сервіс онлайн платежів відповідача продовжував працювати безперебійно, тобто, у позивача була можливість здійснити попередню оплату за договором, а не через 11 місяців після виставлення інвойсу.
У свою чергу, відповідач вказує, що саме на означений факт у сукупності з іншими Банк й звернув увагу при аналізі та перевірці документів при виконанні валютної операції за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022, у відповідності до обов'язку фінансової установи за постановою НБУ від 02.01.2019 № 8 "Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції".
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України (ст. 2 Закону України "Про національний банк України").
Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема на вирішення завдань, пов'язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.
Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.
Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України").
Нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку України (ч. 4 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України").
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що Банк діяв в межах наданої йому компетенції щодо перевірки проведення валютних операцій, а відмова у проведенні операції ґрунтується на проведеному комплексному аналізі наданих позивачем документів щодо платежу.
Відтак, Банк не здійснивши перерахування коштів, діяв в межах встановлених НБУ приписів.
Намагаючись трактувати на власну користь принцип дії закону в часі, позивач акцентує увагу на факті надходження коштів (для подальших банківських операцій) на рахунок позивача до набрання чинності названою Постановою № 18.
Натомість, в даному випадку питання надходження коштів на рахунок позивача чи джерела їх походження не є спірним, спір в даній справі стосується саме питання блокування проведення спірного валютного переказу.
Спірні правовідносини виникли саме з моменту відмови Банку здійснити переказ грошових коштів за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022.
Таким чином, твердження позивача про незастосування до спірної операції норм Постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" через надходження на рахунок позивача коштів (для подальшого обміну на долари США) до 24.02.2022 є помилковим.
Отже, у своїй відповіді на відзив позивач так і не навів беззаперечних аргументів в обґрунтування неправомірності відмови Банком перерахування коштів за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022 через встановлену пп. 2) та пп. 3) п. 17 Постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" заборону здійснювати валютні операції учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь та для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не наведено суду аргументів та не представлено беззаперечних доказів неправомірності відмови Банком перерахування коштів за платіжним дорученням № 24 від 18.10.2022 через встановлену пп. 2) та пп. 3) п. 17 Постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" заборону здійснювати валютні операції учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь та для виконання зобов'язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь, в той час, як судом встановлено, що валютна операція здійснювалась в інтересах третіх осіб - замовника перевезення та вантажоодержувача, які зареєстровані в Республіці Білорусь, то за таких підстав, суд визнає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а позов, таким, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених в ході розгляду даної справи обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ ЛТД" (68001, обл. Одеська, м. Чорноморськ(з), вул. 1 Травня, буд 8а, кв. 102; ідентифікаційний код 44056529) до Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01024, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4; ідентифікаційний код 14361575) про зобов'язання виконати платіжне доручення шляхом перерахування коштів - відмовити.
2. Судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.08.2023
Суддя Дмитро БАРАНОВ