08.08.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2119/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Драміна М.О., Верхогляд Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 (дата підписання рішення оформленого 20.02.2023, суддя Загинайко Т.В.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Соколова Вячеслава Сергійовича, м. Чернігів
до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення 16 003 грн 69 коп.
У липні 2022 року Позивач - Фізична особа-підприємець Соколов Вячеслав Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2029/22 від 26.07.2022) до відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 16 003 грн. 69 коп., що складає: 10 163 грн. 79 коп. - основну суму заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 26.03.2021 №205/Е, 2 064 грн. 15 коп. - пені, 1 988 грн. 04 коп. - суму інфляційних втрат та 1 787 грн. 71 коп. - 20% річних.
Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 26.03.2021 №205/Е щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому товару згідно з видатковою накладною № Ч-104814 від 08.07.2021 на суму 10 163,79 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Соколова Вячеслава Сергійовича 10 163 грн 79 коп. - заборгованості, 2 064 грн 15 коп. - пені, 1 771 грн 01 коп. - річних, 1 988 грн 04 коп. - інфляційних нарахувань та 2 478 грн 41 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
Фізична особа ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що (на момент подачі апеляційної скарги) жодного процесуального документа по справі, та копій документів на яких ґрунтуються позовні вимоги він від Позивача не отримував, про що повідомив Господарський суд Дніпропетровської області у відзиві на позовну заяву. Тому вважає, що Позивач маніпулює Доказами, у даному випадку з доказами відправлення процесуальних документів, з метою обмежити Відповідача у реалізації свого права на захист.
З посиланням на норми ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України ставить під сумнів приймання судом у якості доказу копії спірної накладної.
З посиланням на мотивувальну частину рішення, зазначає, що про існування видаткової накладної від 08.07.2021 №Ч-104814 дізнався завдяки судовому провадженню; фізично цю накладну не бачив і не підписував; із тексту рішення суду дізнався, що накладну від його імені підписано уповноваженою особою; також із судового рішення дізнався про існування документа від 10.02.2022 на суму 41 688 грн 72 коп. Вважає, що Позивач в обґрунтування своїх вимог використовує не достовірні дані, документи які викликають сумнів у їх достовірності (підробні) і вводить суд в оману, про що суд було повідомлено у відзиві на позовну заяву. Тому вважає, що для встановлення істини по справі, необхідно як мінімум дослідження оригіналів «доказів» Позивача.
Стверджує, що, ігноруючи норми ст. 91 п.6 пп. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд не витребував оригінали первинних документів для дослідження, а Відповідач по справі поставив під сумнів відповідність поданих копій документів та заперечує факт їх існування, зазначає, що такі докази не обґрунтовано були взяті цим судом до уваги, що є порушенням норм процесуального права.
Звертає увагу, що суд акцентує погляд на накладній від 08.07.2021 №Ч-104814, роблячи свій висновок на її базі, повністю ігнорує висновок про наявність будь-яких зобов'язань по документу від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп., що свідчить про формальний підхід суду в оцінці «доказів» наданих Позивачем.
Зауважує, що здійснивши висновок у рішенні, що товар було поставлено ФОП Лозовому Вадиму Олександровичу, а накладну підписано уповноваженою особою Лозовою Л.М., суд спрощуючи формулювання, формалізує підхід до розгляду справи, щоб уникнути необхідності визначення позиції довіреної особи, яка може надати, або у якої можна витребувати додаткові докази.
Наголошує, що позивач фізично знаходиться у м. Чернігів, а відповідач у м. Дніпро. Позивачем не надано доказів доставки товару, а судом не з'ясовано, яким чином товар «опинився» у м. Дніпро. Залишення за дужками справи цього питання, ставить під сумнів факт покидання складу Позивача зазначеним товаром. Суд не з'ясовує це питання, щоб уникнути ускладнення справи, та необхідністю визначення позиції перевізника товару.
Зазначає, що суд здійснив висновок про заборгованість, вириваючи із контексту одну накладну, та не досліджує загальний стан взаєморозрахунків по договору, що також свідчить про формальний розгляд справи. Роблячи висновок, про відповідність документообігу Позивача нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарський суд навіть не поцікавився якою формою обліку користується Позивач, загальноприйнятою чи спрощеною, та якими регістрами обліку користувався Позивач.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив, рішення вважає законним і обґрунтованим, таким що відповідає матеріалам справи. Зазначає, що доводи апелянта стосовно недотримання позивачем вимог ст.172 ГПК України спростовуються наявними у справі документами, зокрема згідно поштової накладної, яку залучено до позову відповідачу направлена відповідна позовна заява, до того ж, перед звернення до суду, позивач звертався до відповідача з листом з вимогою про погашення боргу. Судовий збір також сплачений позивачем у повному обсязі.
Щодо вказівки відповідача на начебто існування документу від 10.03.2022 на загальну суму 41 688,72 грн., про який є згадування у рішенні суду, то позивачем такі вимоги не заявлялись, а виходячи з аналізу тексту судового рішення можна зробити висновок про наявність описки у тексті, бо вона не узгоджується із заявленими позивачем позовними вимогами, за якими основна сума боргу становить 10 163,79 грн. відповідно до видаткової накладної №Ч-104814 від 08.07.2021. Будь-яких інших господарських операцій між позивачем та відповідачем не було та жодним чином не підтверджено.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
29.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи; сторонам наданий строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
13.04.2023 апелянтом через систему «Електронний суд» подані суду клопотання (зареєстровані судом 14.04.2023):
- про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін;
- про витребування доказів, зокрема оригіналів: договору поставки від 26.03.2021 №205/Е; видаткової накладної від 08.07.2021 №Ч-104814; документа від 10.02.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп.; належним чином засвідчену копію товарно-транспортних документів на підставі яких здійснювалась поставка товару згідно видаткової накладної від 08.07.2021 №Ч-104814; належним чином оформлений документ або виписку з документа обліку Позивача у розгорнутому вигляді, який відображає наявність товарних операцій, взаєморозрахунків заборгованості Відповідача по зазначеному договору, або по Відповідачу взагалі (розгорнута оборотно-сальдова відомість по договору або контрагенту, розгорнутий акт взаємних розрахунків тощо).
Необхідність їх витребування обґрунтовує тим, що згідно обліку Відповідача поставок згідно накладної від 08.07.2021 №Ч-104814 та документа від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп. фізично не було, тому у Відповідача відсутні документи по цій поставці;
- про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 . Її залучення обґрунтовує тим, що результат вирішення спору може вплинути на її права та обов'язки стосовно можливого відшкодування завданої шкоди.
01.05.2023 до суду надійшло клопотання апелянта про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, зокрема, - видаткової накладної від 08.07.2021 №Ч-104814, достовірність якої ставить під сумнів відповідач.
09.05.2023 до суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до справи нового доказу - накладної про повернення товару від 02.08.2021 №11468.
16.05.2023 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому вона зазначила, що накладної від 08.07.2021 №Ч104814 не підписувала, вказує, що позивачем при поданні позову приховано факт повернення товару від покупця за накладною №11468 від 02.08.2021. Просить її залучити до справи.
Розпорядженням керівника апарату суду № 793/23 від 29.05.2023, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г., які ухвалою суду від 01.06.2023 прийняли справу до свого провадження.
07.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/2119/22 у зв'язку з відставкою судді Антоніка С.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, справу №904/2119/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Верхогляд Т.А. та ухвалою суду від цієї ж дати справу прийнято до провадження наведеним складом суду.
Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні такого клопотання, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно ч.6 ст.252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а чітко врегульовано процесуальними нормами.
Предметом спору у цій справі є стягнення 16 003,69 грн, суми яка складається з основного боргу, неустойки (пені), інфляційних втрат і відсотків річних за неналежне виконання умов договору поставки № 205/Е від 26.03.2021, укладеного між сторонами. Вказана сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01.01.2022 ця сума дорівнювала 248 100 грн). Отже, в силу імперативних приписів законодавства зазначена справа відноситься до категорії малозначних (ч.5 ст.12 ГПК України) та підлягає розгляду виключно в порядку спрощеного позовного провадження, а приписами ч.10 ст.270 ГПК України визначено, що такі справи розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки предметом позову є сума, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних відносин і предмет доказування у справі (в тому числі кількість доказів у справі) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки встановленню підлягають обставини розміру заявленої до стягнення основної заборгованості за однією видатковою накладною та правильності здійсненого позивачем розрахунку неустойки, інфляційних втрат і відсотків річних, у задоволенні клопотання скаржника про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні за участю сторін слід відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
26.03.2021 між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Соколовим Вячеславом Сергійовичем, як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Лозовим Вадимом Олександровичем, як покупцем, укладено Договір поставки №205/Е (надалі - Договір) (а.с.7-12).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити вказаний товар.
Договір поставки укладається на розсуд сторін; предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункти 1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається; дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.
Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною; після підписання сторонами видаткової накладної претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) товару постачальником не розглядаються (пункт 2.4 Договору).
Згідно із пунктом 3.3 Договору при доставці товару покупець (або уповноважена особа покупця) приймає фактичну його кількість від водія, який здійснює його доставку до узгодженого місця передавання, встановленого сторонами, ставить круглу печатку або штамп на видатковій накладній, а у випадку відсутності чи неіснування печатки або штампу, ставить свій підпис та зазначає поруч власні прізвище та ініціали; право підпису видаткових накладних на приймання товару з боку покупця мають виключно ті особи, які зазначені у Додатку, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1); у випадку невиконання (неналежного виконання) покупцем цього пункту договору, товар буде вважатися прийнятим покупцем; при цьому покупець особисто несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням товару неуповноваженими ним особами.
Асортимент, кількість та вартість товару остаточно узгоджуються та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо (пункт 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 08.07.2021 №1 до Договору) покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 8.3. Договору за порушення терміну оплати вартості 9ціни)( поставленого товару, встановленого пунктом 6.1 цього Договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання від суми боргу за кожен день прострочки.
Пунктом 8.8 Договору сторони, керуючись положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, домовились встановити тривалість загальної і спеціальної (для стягнення заборгованості, пені, штрафу, неустойки, відшкодування збитків) позовної давності - у 5 (п'ять) років для кожної; також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовилися встановити термін для нарахування пені - 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договір вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року; закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 10.1 Договору).
Матеріали справи містять додаток №1 від 26.03.2021 до Договору «Зразки печаток, штампів та підписів уповноважених осіб покупця», згідно яких покупець повідомляє постачальника, що в місцях прийому матеріальних цінностей (товару) приймання доставленого від постачальника товару буде здійснюватися особами, яких на це уповноважує покупець; за зразками печаток, штампів (при наявності) та за підписами, що зазначені і засвідчені покупцем, а саме уповноваженою особою зазначено Лозова Лариса Михайлівна, зазначені її паспортні дані, міститься зразок її підпису та міститься зразок печатки Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича.
На виконання умов Договору позивачем поставлено Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу товар на загальну суму 10 163 грн. 79 коп., про що свідчить копія видаткової накладної від 08.07.2021 №Ч-104814, підписана уповноваженою особою Лозовою Л.М. (а.с.13).
В подальшому, позивач звернувся до Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича з листом від 12.11.2021 про погашення боргу у сумі 10 163 грн. 79 коп. за товар, отриманий згідно з видатковою накладною від 08.07.2021 №Ч-104814 (а.с.14).
Про спрямування вказаного листа Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу свідчать опис від 12.11.2021 до цінного листа та накладна від 12.11.2021 №1401707445686 (а.с. 15-16).
Таким чином, Позивачем здійснено поставку Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу товару за Договором, Фізичною особою-підприємцем Лозовим Вадимом Олександровичем розрахунки за отриманий товар не проведені, що і стало причиною спору та звернення до суду.
У матеріалах справи міститься витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно якого відповідач - фізична особа - підприємець Лозовий Вадим Олександрович припинив свою підприємницьку діяльністю 01.11.2021, номер запису 2002240060003045994, за власним рішенням.
Позов позивачем пред'явлений відповідачу, як фізичній особі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд, дійшов висновку, що позивач на виконання умов договору поставив продукцію, яка не оплачена відповідачем на суму 10 163,79 грн, строк її оплати настав, тому є підстави для задоволення позову в частині основного боргу.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат і 20% річних, які сторони встановили у п.8.4 договору, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат є правильними, відтак, до стягнення підлягає сума 1988,04 грн., втім, відсотки річних розраховані помилково, відтак, задовольнив із заявлених 1787,71грн. тільки 1771,01грн.
Також здійснивши перевірку розрахунку пені, визначеної сторонами у п.8.3 договору, суд дійшов висновку, що позивачем розрахунок виконаний правильно та задовольнив позовні вимоги в цій частині у повному обсязі - 2064,15 грн. за період з 10.09.2021 по 21.07.2022.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних мотивів.
Виходячи з предмета та підстав заявленого позивачем позову та відповідних заперечень відповідача, предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт поставки товару, факт настання/ненастання строку оплати поставленого товару, належне/неналежне виконання відповідачем обов'язків з оплати товару, наявність/відсутність підстав для стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат, відсотків річних та правильність здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум.
Як правильно встановлено господарським судом, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, відповідно до умов п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 08.07.2021 №1 до Договору) покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Таким чином, сторони у п.6.1 договору передбачили, що оплата проводиться з відстроченням платежу - не пізніше 60 днів з моменту поставки товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання; стаття 610 Цивільного кодексу України), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору поставлений товар за видатковою накладною №Ч-104814 від 08.07.2021 на суму 10 163,79 грн. Зазначена накладна підписана уповноваженою особою відповідача згідно умов п.3.3 договору та додатку №1 до договору, яким узгоджені зразки підписів уповноважених осіб.
Відтак, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна №Ч-104814 від 08.07.2021 є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції по поставці товару.
Оскільки строк оплати поставленого товару настав (оплата мала бути здійснена не пізніше 06.09.2021) і відповідачем такий обов'язок не був здійснений, то обґрунтованим є стягнення основної заборгованості в сумі 10 163,79 грн.
Здійснивши перевірку нарахування заявлених до стягнення пені в сумі 2 064 грн. 15 коп. за загальний період з 10.09.2021 по 21.07.2022, яка нарахована згідно з п.8.3 договору, інфляційних нарахувань у розмірі 1 988 грн. 04 коп. за загальний період з вересня 2021 по червень 2022 включно, а також 20% річних у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 1 787 грн. 71 коп. за загальний період з 07.09.2021 по 21.07.2022, нарахованих відповідно до п.8.4 договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що господарським судом визнано правильними і обґрунтованими позовні вимоги в частині пені, інфляційних нарахувань, тому в цій частині позовні вимоги задоволені у повному обсязі та визначена помилковість розрахунків 20% річних. В цій частині вимоги підставно задоволені частково на суму 1771,01 грн із 1787,71грн заявлених.
Оскільки в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна №Ч-104814 від 08.07.2021 є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції по поставці товару, з цих підстав відхиляються доводи апелянта стосовно того, що:
- суд спрощуючи формулювання, формалізує підхід до розгляду справи, щоб уникнути необхідності визначення позиції довіреної особи, яка може надати, або у якої можна витребувати додаткові докази;
- позивач фізично знаходиться у м. Чернігів, а відповідач у м. Дніпро і Позивачем не надано доказів доставки товару, а судом не з'ясовано, яким чином товар «опинився» у м. Дніпро;
- суд здійснив висновок про заборгованість, вириваючи із контексту одну накладну, та не досліджує загальний стан взаєморозрахунків по договору, що також свідчить про формальний розгляд справи. Роблячи висновок, про відповідність документообігу Позивача нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарський суд навіть не поцікавився якою формою обліку користується Позивач, загальноприйнятою чи спрощеною, та якими регістрами обліку користувався Позивач.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що сторони самостійно у договір визначили, що передача товару здійснюється за видатковою накладною, інших видів документів за якими передається товар, зокрема - передачі товарно-транспортних накладних, між сторонами узгоджено не було.
При цьому, отримання товару довіреною особою і зразок її підпису сторонами, зокрема відповідачем, узгоджено у договорі, відтак, визначення позиції цієї особи, яка не є стороною договору та учасником справи, для вказаного спору не має значення, як не має значення і загальний стан розрахунків між сторонами за договором, в тому числі і форма обліку позивача і відповідача, оскільки позов заявлено тільки по одній видатковій накладній за якою існує заборгованість.
Також слід наголосити, що жодним чином не стосуються цього спору трудові відносини відповідача з його працівниками, відтак, не є обґрунтованим клопотання про залучення до участі у справі третьої особи відповідача, яке, до речі подано з пропуском строку, передбаченого ч.1 ст.50 ГПК України, з огляду на що суд апеляційної інстанції його відхиляє.
Щодо доводів апелянта, що (на момент подачі апеляційної скарги) жодного процесуального документа та справі, та копій документів на яких ґрунтуються позовні вимоги він від Позивача не отримував, про що повідомив Господарський суд Дніпропетровської області у відзиві на позовну заяву, тому вважає, що Позивач маніпулює Доказами, у даному випадку з доказами відправлення процесуальних документів, з метою обмежити Відповідача у реалізації свого права на захист, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Так, позовну заяву і додані до неї документи направлено позивачем на адресу відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 листом з описом вкладення: АДРЕСА_1 , згідно поштової накладної №1401707612701 від 21.07.2022 (а.с.20-21).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 витребувано у Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (відоме місце проживання (перебування) АДРЕСА_2 ).
Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради листом (вх.№30348/22 від 13.09.2022) на виконання ухвали господарського суду від 01.08.2022 надано інформацію щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.30).
Таким чином, позивачем дотримані вимоги ст.ст.164, 172 ГПК України щодо надіслання іншим учасникам справи позову і доданих до нього документів листом з описом вкладення.
При цьому перевірка отримання цих документів іншою стороною, направлених за належною адресою, не входить до повноважень позивача і суду.
Щодо доводів апелянта, що він, посилаючись на норми ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, ставить під сумнів приймання судом у якості доказу копії спірної накладної. Заявлення з цього приводу клопотань: - про витребування доказів, - визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, суд зазначає.
Відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Слід наголосити, що відповідного клопотання про витребування оригіналу доказу (-ів) відповідачем (апелянтом) суду першої інстанції у строки, визначені ст.ст.80-81 ГПК України, заявлено не було.
Наголошення на вказаних обставинах у запереченні проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.44) не є клопотанням про витребування доказів або визнання доказу недопустимим.
За приписами ч.3, 8 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст.81 ГПК України).
При цьому, за вимогами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За імперативним приписом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відтак, апелянтом жодним чином не обґрунтоване неподання суду першої інстанції відповідних клопотань та подання їх на стадії апеляційного розгляду з пропуском строку, та обґрунтуванням причин такого пропуску, які не залежали від волевиявлення відповідача.
А тому, суд апеляційної інстанції відхиляє, як доводи скарги стосовно сумнівності приймання судом у якості доказу копії спірної накладної, так і заявлені відповідачем клопотання про витребування доказів, визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.
Щодо доводів скарги про ігнорування судом висновку про наявність будь-яких зобов'язань по документу від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп., про яке міститься згадка у рішенні суду.
Так, позовні вимоги позивачем заявлені з приводу несплати вартості товару у сумі 10 163,79 грн. поставленого за видатковою накладною №Ч-104814 від 08.07.2021. Інших документів, на підставі яких заявлені позовні вимоги, матеріали справи не містять, резолютивна частині рішення також не містить висновку з цього питання, відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що згадування у мотивувальній частині рішенні суду про документ від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп. є опискою, яку суд першої інстанції вправі виправити самостійно, а відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними, не підтвердженими матеріалами справи.
Стосовно клопотання відповідача (апелянта) про залучення нового доказу у справу -накладної про повернення товару від 02.08.2021 №11468 та відповідного клопотання ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції відмовляє в їх задоволенні з огляду на пропуск строку на їх подання, передбачені ст.ст.80-81 ГПК України, а також з урахуванням вимог ч.3 ст.269 ГПК України, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, вказана накладна взагалі не була предметом розгляду суду першої інстанції, при цьому, апелянт жодним чином не обґрунтував неможливість ні її подання суду першої інстанції, ні подання суду апеляційної інстанції з пропуском строку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 16003,69 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у справі №904/2119/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у справі №904/2119/22 - залишити без змін.
Судові витрати фізичної особи ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.08.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А. Верхогляд