08.08.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4235/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення сторін) апеляційну скаргу Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 (суддя Мілєва І.В.) у справі №904/4235/22
за позовом Національного банку України, м. Київ в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліксен", м. Дніпро
про стягнення 38 475,00 грн
Національний банк України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліксен" на свою користь штрафу в загальній сумі 38 475,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №81-0020/81045 від 22.11.2022).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку поставки товару згідно договору від 31.08.2021 №21-81-280, внаслідок чого позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за період з 01.09.2021 по 11.10.2021 на суму 16 929,00 грн та штраф в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару за прострочення понад 30 днів на суму 21 546,00 грн відповідно до п. 7.3 цього договору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліксен" на користь Національний банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України штраф в сумі 9 975,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 643,32 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що поставка товару в повному обсязі була здійснена відповідачем 23.11.2021, акт приймання - передачі від 06.12.2021 засвідчує факт здійснення поставки, втім не є первинним документом, що засвідчує господарську операцію, тому твердження позивача про те, що він підтверджує передачу товару 06.12.2021, є помилковими. Судом встановлено, що прострочення поставки товару виникло з 12.10.2021, тому нарахування штрафних санкцій за період з 01.09.2021 по 11.10.2021 в сумі 16 929,00 грн є безпідставним та необґрунтованим; з простроченням понад 30 днів було поставлено товар за видатковою накладною №104 від 23.11.2021 на суму 142 500,00 грн, тому нарахування штрафу в розмірі 7% є правомірним на суму 9 975,00 грн, за іншими видатковими накладними прострочення поставки товару понад 30 днів відсутнє.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Національний банк України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- акт приймання - передачі від 06.12.2021 містить всі обов'язкові реквізити первинного документа та підтверджує факт постачання товару;
- відповідно до п.5.2 договору датою поставки товару є дата його прибуття на склад покупця, що підтверджується підписанням акту приймання - передачі товару;
- судом неправильно визначено дату поставки товару;
- у відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що штрафні санкції в розмірі 16 929,00 грн нараховані та заявлені позивачем за період з 12.10.2021 по 05.12.2021, проте судом першої інстанції зазначеного враховано не було.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.03.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22; визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
11.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліксен" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22 без змін.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:
- прострочення виконання зобов'язання з поставки товару почалося з 12.10.2021, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період з 01.09.2021 по 11.10.2021;
- підписані між сторонами видаткові накладні підтверджують факт постачання товару відповідно до п. 5.2 договору, акт приймання - передачі від 06.12.2021 підтверджує дію, яка вже відбулась.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2021 між Національним банком України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліксен" (постачальник) укладено договір поставки товару № 21-81-280 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує флокулянт EXTRAFLOCK Р 120 (далі - товар) в кількості, згідно якісних характеристик та за цінами, вказаними у додатку 1 до цього договору.
Місце поставки товару: очисні споруди Фабрики банкнотного паперу Банкнотно-монетного двору Національного банку України, вул. Чорновола, 44-а, м. Малин, Коростенський район, Житомирська обл., 11602 (п. 1.2. договору).
Завантаження, розвантаження та доставка товару до місця поставки здійснюється постачальником за власний рахунок (п. 1.3. договору).
Загальна вартість цього договору становить 307 800,00 грн , у тому числі ПДВ (20 %) - 51 300,00 грн і включає в себе сплату податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх інших витрат постачальника, пов'язаних з поставкою товару, в тому числі завантаженням, розвантаженням та доставкою до місця поставки (п. 3.1. договору).
Загальна вартість за цим договором може бути змінена за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених законодавством у сфері публічних закупівель (п. 3.2. договору).
Оплата здійснюється за фактично прийнятий товар протягом 10 (десяти) банківських днів від дати підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передавання товару (п. 4.1. договору).
Постачання товару здійснюється протягом 40 календарних днів з дати підписання цього договору уповноваженими особами сторін (п. 5.1. договору).
Датою поставки товару є дата його прибуття на склад покупця, що підтверджується підписанням акту про приймання-передавання товару уповноваженими особами сторін (п. 5.2. договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 30.12.2021. В частині гарантійних зобов'язань цей договір діє до закінчення строку дії гарантії на товар, який відраховується від дати приймання товару згідно з актом про приймання-передавання товару (п. 13.1. договору).
У разі невиконання сторонами умов цього договору в установлений термін він діє до повного виконання ними своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 13.2. договору).
Згідно специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили кількість товару (2 700 кг), загальну вартість (307 800,00 грн з ПДВ).
06.12.2021 сторони підписали акт про приймання-передавання товару, яким підтвердили, що постачальник передав, а покупець прийняв за договором відповідно до видаткових накладних № 62 від 03.09.2021, № 68 від 15.09.2021, № 95 від 26.10.2021, № 104 від 23.11.2021 флокулянт полімерний EXTRAFLOCK Р 120 загальною вартістю 307 800,00 грн з ПДВ. Поставлений товар відповідає всім якісним характеристикам, зазначеним у додатку № 1 до договору, претензій до якості і кількості поставленого товару немає.
Позивач вважає, що відповідач порушив строк поставки товару за договором на 56 днів, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з нього на користь позивача на підставі п. 7.3 договору штрафних санкцій у вигляді пені за період з 01.09.2021 по 11.10.2021 у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару на суму 16 929,00 грн та штрафу в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару, прострочення поставки якого склало понад 30 днів, на суму 21 546,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день
З огляду на викладене відповідно до п. 5.1. договору відповідач повинен був поставити товар згідно специфікації у строк до 11.10.2021 включно.
Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару по договору була здійснена згідно підписаних сторонами видаткових накладних № 62 від 03.09.2021 на суму 2 850,00 грн з ПДВ, № 68 від 15.09.2021 на суму 2 850,00 грн з ПДВ, № 95 від 26.10.2021 на суму 159 600,00 грн з ПДВ, № 104 від 23.11.2021 на суму 142 500,00 грн з ПДВ. Відповідачем надані копії податкових накладних про реєстрацію зазначених видаткових накладних № 9 від 03.09.2021, № 16 від 15.09.2021, № 15 від 26.10.2021, № 9 від 23.11.2021.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підписані сторонами видаткові накладні № 62 від 03.09.2021, № 68 від 15.09.2021, № 95 від 26.10.2021 та № 104 від 23.11.2021 є первинними документами, які підтверджують факт здійснення поставки відповідачем позивачу спірного товару та засвідчують факт та дату прибуття його на склад покупця, тому 23.11.2021 відповідач повністю виконав своє зобов'язання по договору.
Відповідно до п. 5.2 договору датою поставки товару є дата його прибуття на склад покупця, що підтверджується підписанням акту про приймання-передавання товару уповноваженими особами сторін.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що не зважаючи на те, що акт про приймання-передавання товару підписаний сторонами 06.12.2021, він фактично засвідчує факт здійснення поставки відповідачем позивачу спірного товару за видатковими накладними № 62 від 03.09.2021, № 68 від 15.09.2021, № 95 від 26.10.2021, № 104 від 23.11.2021, тому не може вважатися первинним бухгалтерським документом, що засвідчує поставку товару 06.12.2021.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.3 договору у разі порушення строків поставки товару (розділ V цього договору) або строків заміни неякісного товару в терміни передбачені умовами цього договору, постачальник на вимогу покупця виплачує штрафні санкції протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару за кожний день прострочення до дня, що передує дню фактичного виконання зобов'язань. За прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару або від вартості неякісного товару.
Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача штрафні санкції, які за визначенням, наведеним у ст. 549 Цивільного кодексу України, є пенею, за період з 01.09.2021 по 11.10.2021 в сумі 16 929,00 грн та штраф в розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару, прострочення поставки якого склало понад 30 днів, у сумі 21 546,00 грн.
Судом встановлено, що поставка товару за умовами договору мала відбутися до 11.10.2021 включно, тому нарахування позивачем штрафних санкцій за період з 01.09.2021 по 11.10.2021 на суму 16 929,00 грн є необґрунтованим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Прострочення понад 30 календарних днів відбулося за видатковою накладною № 104 від 23.11.2021 на суму 142 500,00 грн, тому обґрунтованими та правомірними визнані позовні вимоги про стягнення штрафу на суму 9 975,00 грн (142 500,00 грн х 7%), в іншій частині вимоги про стягнення штрафу є непідтвердженими.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Національного банку України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі №904/4235/22 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Національний банк України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв