18.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/8804/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі
судді - доповідача: Орєшкіної Е.В.,
суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.
секретар судового засідання Абадей М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Нестеченко Д.С., посвідчення №2040 , адвокат;
від відповідача: Дубовенко В.І., ордер АЕ1205352 від 18.07.2023, адвокат;
від третьої особи: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коцупея Антона Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 (повне рішення складено 12.12.2022, суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/8804/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Коцупея Антона Володимировича, м. Дніпро
до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, смт Іларіонове, Дніпропетровська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1 , с. Раївка, Дніпропетровська область
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Фізична особа-підприємець Коцупей Антон Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Іларіонівської селищної ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ";
- поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки № 041013102294 від 20.10.2010.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 згідно договору купівлі - продажу від 19.08.2017 набув право власності на нерухоме майно (будівлю торгівельно - розважального центру загальною площею 242,5 кв.м.), що розташоване на земельній ділянці площею 0,1376 га, кадастровий номер 1224855300:001:0163 та до нього перейшли всі права та обов'язки попереднього орендаря земельної ділянки ( ОСОБА_1 ) за договором оренди землі від 20.10.2010; оспорюване рішення про припинення дії цього договору протиправно прийнято органом місцевого самоврядування за заявою особи, яка вже не була власником будівлі та стороною договору оренди від 20.10.2010.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог. Судом встановлено, що з 19.08.2017 до ОСОБА_2 перейшли всі права та обов'язки орендаря за договором оренди землі від 20.10.2010, тому з цього часу ОСОБА_1 як попередній власник втратив право користування орендованою земельною ділянкою та не мав правових підстав для звернення до орендодавця з заявою про розірвання договору оренди землі, отже рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " прийнято протиправно. Судом також зазначено, що оспорюване рішення опубліковано на офіційному веб-сайті селищної ради 18.01.2018, тому строк позовної давності сплив 18.01.2021; позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності (05.11.2021), судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, застосовано ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України та відмовлено в задоволенні позову в зв'язку зі спливом позовної давності.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець Коцупей Антон Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- строк позовної давності пропущений позивачем з поважних причин з огляду на те, що позовна заява між тими самими сторонами, з тих саме підстав розглядалася в цивільному судочинстві (справа №191/2761/19), втім провадження у справі було закрито з підстав підсудності справи господарському суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 27.12.2022 у справі №904/8804/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В.
02.02.2023 від Іларіонівської селищної ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення, в яких відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Подані пояснення обґрунтовані наступним:
- у випадках припинення у орендаря права власності на житловий будинок, будівлю або споруду можуть бути застосовані норми ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої договір оренди землі припиняється за погодженням сторін цього договору в зв'язку з припиненням права власності на будівлю, враховуючи, що її попередній власник виявив таке бажання;
- автоматичний перехід обов'язків за договором оренди землі до нового власника відбувається виключно у випадку відсутності клопотань з боку попереднього орендаря про припинення договору в цілому;
- згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
- ОСОБА_2 самостійно виявив бажання укласти новий договір оренди землі, про що 13.12.2017 подав до Іларіонівської селищної ради заяву, яка рішенням четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради від 12.01.2018 №62-04/VII «Про укладення договору оренди земельної ділянки (з правом викупу) для комерційного провадження (утримання торгівельно - розважального центру) в АДРЕСА_1 » була задоволена; дане рішення є обов'язковим до виконання;
- позивач самостійно виявив бажання щодо припинення договору оренди землі від 20.10.2010, подавши відповідну заяву від 25.03.2019;
- спірні правовідносини не мають ознак господарських;
- позивачем пропущено строк позовної давності, клопотання про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин пропуску не надано.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Коцупея Антона Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 06.06.2023.
У судовому засіданні 06.06.2023 по справі оголошено перерву до 18.07.2023.
17.07.2023 у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В. Кощеєва І.М., якою прийнято до свого провадження ухвалою суду від 18.07.2023.
У судовому засіданні 18.07.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2023 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа в судове засідання 18.07.2023 не з'явилася. Згідно поштового повернення №4900099652433 органами поштового зв'язку зазначено про причини повернення: «Адресат помер».
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2010 між ОСОБА_1 (орендар) та Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області (орендодавець) укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1376 га за адресою АДРЕСА_1 для комерційного впровадження (цільове призначення земельної ділянки комерційне). Договір зареєстрований у ДРФ Центру ДЗК за № 041013102294 від 20.10.2010.
Згідно п. 8 договору оренди визначено, що договір укладено на 49 років.
19.08.2017 між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) укладений договір купівлі - продажу, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3590.
За цим договором ОСОБА_2 набув право приватної власності на будівлю (торгівельно - розважальний центр), загальною площею 242,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право приватної власності зареєстровано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. 19.08.2017 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36707726 від 19.08.2017.
Відповідно до п. 1.2 договору купівлі - продажу від 19.08.2017 вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1376 га, кадастровий номер 1224855300:02:001:0163, яка перебуває в оренді у продавця на підставі договору оренди землі, укладеного 20.10.2010 між ОСОБА_1 та Іларіонівською селищною радою.
Як зазначають сторони, 13.12.2017 від громадянина ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області надійшла заява про припинення дії договору оренди землі від 20.10.2010 у зв'язку з продажем будівлі (торгівельно - розважального центру) ОСОБА_2 згідно договору купівлі - продажу від 19.08.2017.
За результатами розгляду цієї заяви рішенням четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VІІ «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 » вирішено: припинити дію договору оренди від 20.10.2010 на земельну ділянку загальною площею 0,1376 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224855300:02:001:0163, яка була надана на умовах оренди для комерційної діяльності (утримання і обслуговування нежитлових приміщень) громадянину ОСОБА_1 у зв'язку з продажем нежитлової будівлі (договір купівлі-продажу НМІ 400243 від 19.08.2017); зобов'язати громадянина ОСОБА_1 укласти договір - угоду про розірвання договору оренди на земельну ділянку від 20.10.2010 та зареєструвати його з чинним законодавством.
Разом з цим, 13.12.2017 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_2 про надання дозволу на складання договору оренди (з правом викупу) земельної ділянки загальною площею 0,1376 га, кадастровий номер 1224855300:02:001:0163, за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з купівлею нерухомого майна (будівлі «Торгівельно-розважальний центр»).
За результатами розгляду цієї заяви рішенням четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 62-04/VП «Про укладення договору оренди земельної ділянки (з правом викупу) для комерційного провадження (утримання торгівельно-розважального центру) в АДРЕСА_1 », зокрема, вирішено: укласти договір оренди на земельну ділянку (з правом викупу) загальною площею 0.1376 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224855300:02:001:0163 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 03.07, яка використовується під нежитловою будівлею (торгівельно-розважальний центр) на території Іларіоновської селищної ради терміном на 25 років; затвердити орендну плату в розмірі 12% від грошової оцінки на земельну ділянку.
25.03.2019 від ОСОБА_2 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області надійшла заява про припинення договору оренди землі від 20.10.2010, укладеного між Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 0,1376 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1224855300:02:001:0163; переведення права орендаря по цьому договору на ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що як новий власник об'єкта нерухомого майна він набув право оренди за договором оренди землі від 20.10.2010, право попереднього користувача земельної ділянки кадастровий номер 1224855300:02:001:0163 згідно цього договору припинилося автоматично в силу закону без припинення договору оренди, тому відповідач неправомірно за заявою ОСОБА_1 від 13.12.2017 ухвалив рішення від 12.01.2018 № 60-04/VІІ «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ».
Вказане стало підставою для звернення з позовом у цій справі.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 "; поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки № 041013102294 від 20.10.2010.
Порядок заміни сторони у зобов'язанні, внесення змін до договору врегульовані загальними нормами Цивільного кодексу України, а підстави та порядок переходу прав на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташовані на ній, визначаються положеннями Земельного та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, правовими підставами зміни договору є істотне порушення договору другою стороною, а також інші випадки, встановлені договором або законом.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №921/158/18 зазначила, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ніхто інший, окрім власника цього об'єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19).
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі №915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
Ураховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі №907/132/19).
Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України прав і обов'язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов'язковим (подібний правовий висновок щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміни орендаря у договорі оренди в судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору) викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).
Матеріалами справи підтверджується, що державна реєстрація права власності на будівлю (торгівельно - розважальний центр), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі - продажу від 19.08.2017 проведена 19.08.2017 (номер запису про право власності: 21964651), отже з цього часу до ОСОБА_2 як нового власника перейшли права та обов'язки орендаря за договором оренди землі від 20.10.2010, який був чинним, та такі права припинилися щодо відчужувача майна ( ОСОБА_1 ).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 19.08.2017 ОСОБА_1 вже не був стороною договору та не мав правових підстав для звернення до орендодавця з заявою від 13.12.2017 про припинення договору оренди землі від 20.10.2010. Відповідно, рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 " було прийнято орендодавцем протиправно. Цим рішенням порушені права ОСОБА_2 , який з 19.08.2017 є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 1224855300:02:001:0163 згідно договору оренди землі від 20.10.2010.
22.11.2021 відповідачем до суду першої інстанції подана заява від 18.11.2021 №2068/01-23 про застосування позовної давності, в обґрунтування якої він посилався на те, що про існування оскаржуваного рішення позивач міг дізнатися 18.01.2018 з офіційного веб -сайту селищної ради, тому строк позовної давності закінчився 18.01.2021, тоді як з позовом до суду позивач звернувся у листопаді 2021 року.
Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Це правило пов'язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за змістом яких особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення, що є предметом оскарження у цій справі, прийнято Іларіонівською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області 12.01.2018, опубліковано на офіційному веб-сайті селищної ради 18.01.2018, тому можливість дізнатись про його прийняття виникла у позивача з моменту публікації, тобто з 18.01.2018.
За таких обставин, на думку суду першої інстанції, строк позовної давності для звернення позивача до суду в даному випадку повинен відліковуватись саме від 18.01.2018 та сплив 18.01.2021, що є підставою для його застосування та відмови в задоволенні позову на підставі ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України.
Місцевим господарським судом також зазначено, що з огляду на матеріали справи відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.
Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
Відтак, враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на строк дії карантину, який продовжено до 30.06.2023, колегія суддів доходить висновку, що строк позовної давності до позовних вимог не сплинув.
Колегія суддів також зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Господарським процесуальним кодексом України.
У позовній заяві позивачем зазначено, що в 2019 році він звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив скасувати оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки №041013102294 від 20.10.2018, поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки №041013102294 від 20.10.2018.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 у справі №191/2761/19 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 "; визнано недійсною угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки №041013102294 від 20.10.2018, поновлено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки №041013102294 від 20.10.2018.
Постановою Дніпровського апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №191/2761/19, яке залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2021, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 у справі №191/2761/19 скасовано, провадження у справі закрито з огляду на те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, бо виник щодо земельної ділянки, право користування на яку виникло у попереднього користувача та у позивача як приватних підприємців і яка використовується для здійснення господарської діяльності.
Верховним Судом, зокрема в постанові від 23.06.2021 у справі №924/1276/19, зазначено, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах (див. висновки Верховного Суду у постановах від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19).
З огляду на викладене, активні дії позивача з захисту своїх прав у вигляді подання позову, хоча і з недодержанням правил підвідомчості/підсудності, є поважною причиною пропуску строку позовної давності, що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску такого строку.
Водночас, як було зазначено, строк позовної давності, визначений, зокрема, ст. 257 Цивільного кодексу України, згідно пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не сплив, тому відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску такого строку, хоч вони і є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ".
У позовній заяві позивач також просив поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки № 041013102294 від 20.10.2010.
Колегія суддів зі змісту постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №191/2761/19 вбачає, що 12.01.2018 між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010, про що 20.02.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Деркач С. В. було внесено відомості про реєстрацію припинення речового права - оренди земельної ділянки на підставі угоди про розірвання земельної ділянки від 12.01.2018.
Угода від 12.01.2018 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 позивачем у справі №904/8804/21 не оскаржена, тому відсутні підстави для поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації речового права - договору оренди земельної ділянки № 041013102294 від 20.10.2010.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 - 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Коцупея Антона Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2022 у справі №904/8804/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії сьомого скликання Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 12.01.2018 № 60-04/VII "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.10.2010 громадянину ОСОБА_1 ".
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області на користь Фізичної особи-підприємця Коцупея Антона Володимировича судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 2 270,00 грн та апеляційної скарги в сумі 3 405,00 грн, про що видати наказ.
Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 19.07.2023.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв