03 серпня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
засуджений - ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Засуджений ОСОБА_5 просить задовольнити його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на те, що він усвідомив наслідки вчиненого злочину, розкаявся, став на шлях виправлення та не становить суспільної небезпеки.
Звертає увагу на те, що через стан здоров'я та у зв'язку з тим, що являється громадянином Республіки Молдова і не має жодних документів для працевлаштування не може працювати у майстерні установи та отримувати заохочення.
Зазначає, що відвідує молитовний дім та заняття для отримання повної середньої освіти. Крім того, закінчив курси за фахом шевця та отримав відповідне свідоцтво. Приймає безпосередню участь у житті відділення, займається підрізанням дерев та кущів у локальному секторі відділення, за можливості займається спортом. При спілкуванні з працівниками адміністрації поводить себе чемно, спілкується із засудженими які стали на шлях виправлення.
Стверджує, що соціальні зв'язки не втратив, рідні та близькі чекають на нього та надають усю можливу підтримку.
Вважає, що своєю сумлінною поведінкою довів своє виправлення, та просить застосувати до нього норми ст. 81 КК України.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
24.02.2023 р. до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
ОСОБА_5 засуджений Київським районним судом міста Одеси 05.10.2020 р. за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.
За період відбування покарання характеризується посередньо, мав 5 стягнень, які за строком погашені, заохочень не мав. Дотримується розпорядку дня установи та норм, які визначають порядок, умови відбування покарання тільки під контролем адміністрації установи. У майстерні установи не працевлаштований. За час відбування покарання ініціативи для участі у суспільно-корисному житті відділення не проявляв та не вбачав у цьому необхідності. У відділенні веде пасивний та пристосовницький спосіб життя. Потребує постійного контролю з боку персоналу установи.
Участь у програмах диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі не приймав. Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, санітарно гігієнічних норм дотримується під контролем адміністрації установи. Позову за виконавчими листами та за аліментами не має. За характером спокійний та врівноважений, у відношенні до інших засуджених не конфліктний, підтримує стосунки з обмеженим колом засуджених. Зв'язок з рідними на низькому рівні. Вину у скоєному злочині визнав.
Врахувавши дані про особу засудженого ОСОБА_5 , які не доводять того, що засуджений протягом всього періоду відбування ним основного покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
За змістом ст. 81 КК України, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення особи, яка має право за законом при відбутті певної частини покарання, є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 р., умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно із п. 17 зазначеної постанови, судам рекомендовано ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання.
Водночас, сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає в стримуванні від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, а й активна форма його поведінки, як то, активна участь в суспільному житті, сумлінне виконання громадських доручень, підвищення свого загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти, що засуджений працевлаштований, самостійно без додаткової мотивації виходить на роботу, належно її виконує, бережно ставиться до робочого інструменту і не порушує правил техніки безпеки, свідомо бере постійну участь в суспільно-корисній праці, систематично виконує і перевиконує виробничі завдання, якісно виконує доручену роботу і не відмовляється від неї.
Крім цього, не слід забувати, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов'язком відповідно до ст. 9 КВК України.
Тому сама по собі лише належна поведінка, яка полягала у недопущенні порушень режиму утримання, не може бути вирішальним фактором на користь умовно-дострокового звільнення. Вона має буди поєднана із сумлінним ставленням до праці у сукупності.
Рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого належить до дискреційних повноважень суду та вирішується індивідуально у кожному конкретному випадку, у зв'язку із чим, суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення або відмову в такому, суд повинен його мотивувати.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 засуджений Київським районним судом м. Одеси 05.10.2020 р. за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. У місцях позбавлення волі перебуває з 01.06.2020 р. На день розгляду судом першої інстанції клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення, останній, із призначених 4 років позбавлення волі, відбув більше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Відповідно до характеристик Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» від 25.04.2023 р. та від 01.05.2023 р., засуджений ОСОБА_5 за весь період відбування покарання характеризується негативно. Заохочень не має. Норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядку дня установи дотримується тільки під контролем адміністрації. У майстерні установи не працевлаштований. За час відбування покарання розумної ініціативи для участі у суспільно-корисному житті відділення не приймає та не вбачає у цьому необхідності. У відділенні веде пасивний та пристосовницький спосіб життя. Потребує постійного контролю з боку персоналу установи. Участь у програмах диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі не приймає. Приймає участь в курсах цільового призначення за фахом «Первинна обробка швів». Зв'язок з рідними на низькому рівні.
Рішенням комісії Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» № 3 від 07.02.2023 р. ОСОБА_5 відмовлено в умовно-достроковому звільненні на підставі ст. 81 КК України, як такому, що не довів свого виправлення.
Загалом за весь період відбування покарання до засудженого ОСОБА_5 застосовано 5 стягнень у вигляді доган, суворих доган та ДІЗО за зберігання заборонених речей та порушення розпорядку дня установи, що підтверджується довідкою про заохочення та стягнення, яка міститься в матеріалах справи. Хоча ці стягнення є погашеними, проте вони характеризують поведінку засудженого ОСОБА_5 час відбування покарання, та, з урахуванням положень ст. 6 КВК України, не можуть свідчити про готовність ОСОБА_5 до самокерованої правослухняної поведінки.
За такого, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, належним чином врахував умови для такого звільнення, передбачені ст. 81 КК України, та погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що засуджений ОСОБА_5 не довів протягом всього періоду відбування ним основного покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці свого виправлення, а відтак він потребує подальшого виховного впливу в умовах ізоляції від суспільства.
Дані, що характеризують особу засудженого ОСОБА_5 , в тому числі поведінка останнього під час відбуття покарання, в повній мірі перевірені та враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, з такими висновками погоджується і апеляційний суд.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі засудженого, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 березня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3