Провадження № 3/742/1029/23
Єдиний унікальний № 742/2528/23
Постанова
іменем України
02 серпня 2023 року м. Прилуки Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судових засідань Сороки Ю.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не працюючого,
за ч.1 ст.161 КУпАП,
23 травня 2023 року о 15 год. 50 хв. в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Пирятинській, буд.2 ОСОБА_1 на транспортному засобу ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив господарську діяльність з надання послуг перевезення пасажирів на таксі без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, за що передбачена відповідальність за ч.1ст.164 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Зарічний С.В. в судове засідання не з'явились. Знідно письмової заяви представника просили розгляд справи проводити без їх участі, Згідно письмового клопотання просили провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свою позицію мотивують тим, що в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 дійсно надає послуги з перевезення пасажирів в режимі таксі. Відсутні потерпілі. Відсутня вказівка на конкретних осіб (пасажирів), яким ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення. Зазначили, що однією з обов'язкових ознак господарської діяльності є системність її здійснення, протее в матеріалах відсутні жодні докази щодо системності в діях ОСОБА_1 по здійсненню господарської діяльності. В матеріалах справи відсутні відомості про офіційне працевлаштування ОСОБА_2 . В протоколі не зазначено свідків правопорушення, та відсутні їх письмові пояснення. Крім того, в протоколі не зазначено ні суми грошей отриманих в якості винагороди, ні вилучених коштів в якості речових доказів. Не долучення працівниками поліції свідоцтва технічного приладу «відеокамери», не дає можливість встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні ОСОБА_2 було проведено сааме спеціальним технічним засобом. ОСОБА_2 не було роз'яснено прав та не забезпечено реального права на допомогу адвоката. Дані обставини вказують на порушення поліцейськими при складенні протоколу вимог законодавства та порушенні прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.164 КУпАП, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
З диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП випливає, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законом.
Зокрема, відповідно до положень ст. 1 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 року N 222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.
Також згідно з пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт, таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Отже, здійснення перевезення пасажирів на таксі потребує ліцензування і здійснення такої діяльності без ліцензії є підставою для притягнення особи до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 164 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №872675 від 23 травня 2023 року, 23 травня 2023 року о 15 год. 50 хв. в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Пирятинській, буд.2 ОСОБА_1 на транспортному засобу ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив господарську діяльність з надання послуг перевезення пасажирів на таксі без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності.
Згідно протоколу ОСОБА_1 його підписав, копію отримав, надав пояснення: «Зі змістом протоколу ознайомлений».
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 23 травня 2023 року, вбачається, що 23 травня 2023 року користувалися послугами таксі для поїзди до автовокзалу, заплатили за послугу 100 грн. По дорозі до автовокзалу дане авто було зупинено працівниками поліції.
При цьому, на переконання суду, дані свідки не мали жодних підстав обмовляти ОСОБА_1 , та пояснення повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Дані обставини підтверджуються і оглянутив в судовому засіданні відеозаписом.
Зокрема, з переглянутого відео вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , водієм якого є ОСОБА_1 . На даху автомобіля наявний розпізнавальним ліхтар оранжевого кольору, «таксі». Причиною зупинки було порушено водієм ПДР, а саме як водій так і пасажири не були пристебнуті паском безпеки. При перевірці документів працівниками поліції було встановлено, що в салоні авто перебувають два пасажира, яким за плату ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення на таксі. Підтвердив що офіційно не працює та не має ліцензію на здійснення перевезення пасажирів. Намагався домовиться з працівниками поліції з приводу не притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд визнає даний відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 систематично здійснював господарську діяльність, що є обов'язковою умовою здійснення господарської діяльності та складовою даного адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією частини 1 статті 164 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до статі 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, важливими і обов'язковими ознаками господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та її здійснення суб'єктом на власний ризик з метою одержання прибутку.
Отже систематичність є ознакою підприємницької діяльності, а не умовою притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КпАП України як про те стверджує сторона захисту.
Крім того, з переглянутого відео, наданого працівниками поліції, ОСОБА_1 під час складання адміністративного протоколу не заперечував ту обставину, що здійснював господарську діяльність, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії, пояснюючи, що ліцензія коштує дорого, а при перевезення пасажирів дохід невеликий.
Позиція ОСОБА_1 щодо невизнання своєї вини розцінюється судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст.40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1ст.164, 221, 283-285, 294, 321 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536 грн. 80 коп.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зіст.307 КУпАПштраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарженняне пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідност.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя Наталія ФЕТІСОВА