Провадження номер 2-а/741/23/23
Єдиний унікальний номер 741/245/23
іменем України
03 серпня 2023 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Носівка за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
У лютому 2023 року представник позивача адвокат Бондюк Б.В., діючи від імені та представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з указаним позовом, яким просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00003245 від 28 грудня 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у розмірі 8500 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позову зазначено, що 06 січня 2023 року засобом поштового зв'язку позивач отримав від Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі за текстом - відповідач, Укртрансбезпека) постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00003245 від 28 грудня 2022 року.
З указаної постанови слідує, що 08 листопада 2022 року о 20 год. 28 хв. за адресою: М-05 Київ - Одеса, км 36-303 зафіксовано транспортний засіб DAF FTP ХF 105 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 5,1 % (2,075 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Позивач зазначає, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , він є власником спеціалізованого сідлового тягача Е, марки DAF модель FTP ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 , а також спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза - Е марки «STAS» модель «S33-8K» д.н.з. НОМЕР_3 .
За маршрутом руху транспортного засобу водій автомобіля DAF 08 листопада 2022 року проїхав засіб вимірювальної техніки, що здійснює зважування у русі (автоматичному режимі), а саме: WIM 5,5, який має свідоцтво про повірку технічного засобу 35-02/5714, 5715, 5716, 5717 строком дії до 30 вересня 2022 року.
Тобто, станом на дату проведення зважування у автоматичному режимі технічний засіб WIM 5,5 не мав чинного свідоцтва про повірку, що вказує на те, що він не міг працювати вірно 07 листопада 2022 року.
Окрім цього, посилаючись на підпункт «Б» пункту 22.5 ПДР України, позивач уважає, що фактична маса споряджених транспортних засобів, а саме: автомобіля марки DAF модель FTP ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 , із контейнеровозом «STAS» модель «S33-8K» д.н.з. НОМЕР_3 , під час руху 08 листопада 2022 року не повинна була перевищувати 44 тони, у той час як в оскаржуваній постанові від 28 грудня 2022 року серії АА № 00003245 посадова особа, яка її виносила, брала за основу дозволену максимальну фактичну масу 40 тон.
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а. с. 49).
Копія указаної ухвали 09 лютого 2023 року надсилалась відповідачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та була того ж дня доставлена до електронної скриньки.
15 червня 2023 року представник Державної служби України з безпеки на транспорті І. Дмитрук на електронну адресу суду надіслала відзив на позов, яким просила суд залишити позов без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, а у разі якщо судом не буде залишено без розгляду позовну заяву - у задоволенні позову відмовити (а. с. 74-83).
Згідно зі ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
За приписами частини 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідачем поданий відзив на позов з порушенням 15-денного строку на його подання. При цьому, представником відповідача до заяви не було надано ні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов, ні доказів поважності причин пропуску такого строку.
Отже, у встановлений судом строк відповідачем відзив на позов надано не було.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацію саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на подання представником Укртрансбезпеки відзиву на позов з порушенням 15-денного строку на його подання суд не ураховує при розгляді справи відповідь на відзив представника позивача, яка надійшла до суду 26 червня 2023 року .
У судові засідання 10 квітня 2023 року, 15 червня 2023 року та 03 серпня 2023 року позивач та представник позивача повторно не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. До початку судового засідання пердставник позивача подав письмову заяву, якою просив 03 серпня 2023 року справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
До суду 10 квітня 2023 року, 15 червня 2023 року та 03 серпня 2023 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки учасника справи або його представника до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності адміністративного судочинства, за змістом якого особа, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених КАС України.
За таких обставин суд уважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності позивача, представника позивача та відповідача.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - спеціалізованого сідлового тягача Е, марки DAF модель FTP ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 , а також спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза - Е марки «STAS» модель «S33-8K» д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а. с.19).
08 листопада 2022 року о 20 год. 28 хв. за адресою: М-05 Київ - Одеса, км 36-303 було зафіксовано транспортний засіб DAF FTP ХF 105, д. н. з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України загальної маси транспортного засобу на 5,1 % (2,059 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено постанову серії АА № 00003245 від 28 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. 00 коп.
Також з постанови вбачається, що вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 5,5, серія та номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - № 35-02/5714, 5715, 5716, 5717 до 30 вересня 2022 року, також у постанові АА 00003245 міститься посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу та відображена фотосвітлина транспортного засобу в момент вчинення правопорушення (а. с. 25).
Із протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00797-00377-22, проведеного ТОВ «Добробут-Авто» 14 червня 2022 року слідує: категорія, марка, модель 04, STAS S33-8K, номерний знак НОМЕР_4 ; дата державної реєстрації: 22 серпня 2019 року; суть переобладнання (за наявності): перевез. контейнерів типу ІС. Вст. гідравл. Обл. та гідравл. сиситема для можл. самоск. розвантаження. Транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним (а.с.22).
Листом Укртрансбезпеки від 24 січня 2023 року вих. № 627/3.6/15-23 скаргу Ременюка С. на постанову серії АА № 00003245 від 28 грудня 2022 року було залишено без задоволення, а оскаржувану постанову без змін (а. с. 31-36).
Позивач вважає оскаржувану постанову відповідача такою, що порушує його права, а тому звернувся до суду з даним позовом.
До встановлених у судовому засіданні правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон №2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Водночас, ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, із змінами.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Аналіз наведених положень указує на те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи як для руху контейнеровозів, так і для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Статтею 132-1 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Зокрема, частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваної постанови від 28 грудня 2022 року, оскільки вважає, що відповідачем неврахувано факт приєднання до сідлового тягача Е, марки DAF модель FTP ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричіпу контейнеровоза - Е марки «STAS» модель «S33-8K», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення загальної маси транспортного засобу та нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 28 грудня 2022 серії АА № 00003245 встановлено факт порушення позивачем вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу на 5.1% (2,059 тон), а транспортним засобом, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, зазначено виключно: DAF ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 09 квітня 2021 року серія НОМЕР_5 ХF 105 д.н.з. НОМЕР_1 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.
Із фотозображення транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення (а.с. 22,84), 08 листопада 2022 року о 20 год. 28 хв. на ділянці дороги М-05 км., Київ - Одеса, км. 36+303 (5), убачається, що зафіксовано проїзд транспортного засобу DAF ХF 105 д.н.з. НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричіпом - контейнеровозом.
Разом з цим, оскаржувана постанова від 28 грудня 2022 року серії АА № 00003245 не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача DAF ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що з огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і спеціалізованого напіпричепу-контейнеровозу, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Суд уважає, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем у справі безпідставно невраховано факт проїзду транспортного засобу DAF ХF 105, д.н.з. НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом - контейнером Е марки «STAS» модель «S33-8K», д.н.з. НОМЕР_3 .
Так, можливе недотримання перевізником вимог щодо маркування, опломбування контейнеру, вимог щодо перевезення вантажу в контейнері, як і ненадання товаро-транспортних документів на вантаж при перевезенні його в контейнері а також інших вимог наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України» не є свідченням того, що транспортний засіб, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п. 22.5 Правил дорожнього руху України.
З даних фотофіксації в автоматичному режимі правопорушення чітко вбачається проїзд транспортного засобу з напівпричепом - контейнером, з навантаженим вантажем.
Оскаржувана постанова від 28 грудня 2022 року не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, з листа Укртрансбезпеки від 24 січня 2023 року вих. № 627/3.6/15-23 убачається, що при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів з фактичною масою - до 40 тон, а не для контейнеровозів - понад 44 тони (а.с. 34).
Однак, указана обставина не була врахована уповноваженим працівником Укртрансбезпеки під час винесення спірної постанови.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї постанови. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених вище норм права, беручи до уваги, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів на обґрунтовання підстав для неврахування використання позивачем спеціалізованого напівпричіпу-контейнеровозу, суд уважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи на території України) серії АА № 00003245 від 28 грудня 2022 року підлягає скасуванню, а адміністративний позов у цій частині задоволенню.
Разом з цим суд критично оцінює твердження представника позивача про недостовірність показів вимірювальної техніки з огляду на наступне.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку №1174).
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку №1174).
Суд звертає увагу, що сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати належним доказом у справі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що при фіксації факту правопорушення габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса км. 36+303. При цьому, посадовими особами Укртрансбезпеки використовувались вимірювальне обладнання автоматичного пункту - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі WIM5.5, виробництва ТОВ "СЕА "Електронікс Україна", свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5714, видане ДП «Укрметртестстандарт» 01 жовтня 2021 року, чинне до 30 вересня 2022 року (а. с. 86, на звороті).
Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (чинної до 04 червня 2023 року) установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
На підставі вищезазначеного повірка вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю технічним засобом WIM 5,5 є дійсною та чинною на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України.
Отже, доводи позивача щодо здійснення габаритно-вагового контролю неналежним приладом спростовується матеріалами справи.
Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат суд виходить з того, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. представник позивача подав до суду: договір № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року про надання правової допомоги (а. с. 43-44), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю видане на ім'я Бондюка Б.В. (а.с.45), додаткову угоду № 13 від 06 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року (а.с.109), акт прийому-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 07/12-020/1 від 07 грудня 2020 року (а. с. 110), платіжну ніструкцію № Р24A136534139D2414 від 22 червня 2023 року, сума 8000 грн. (а.с. 110, на звороті).
У той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними, що свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката.
Отже, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Крім того, відповідно до квитації від 07 лютого 2023 року (а.с. 14) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп., який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 134, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Державної служби Управління з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00003245 від 28 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість ) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, на на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення судом першої інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,;
відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14.
Повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА