справа № 753/13306/23
провадження № 2-о/753/587/23
08 серпня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Кравців Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту смерті особи в певний час, суд -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті особи в певний час. Мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок церебрального атеросклерозу ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 87 років на тимчасово окупованій території України у м. Донецьку, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть особи від 30 квітня 2023 року № 3334 згідно форми № 106/у, а також свідоцтвом про смерть від 02 травня 2023 року, виданим Ленінським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, актовий запис № 510.
Маючи вказані довідку про смерть, а також свідоцтво про смертть заявник звернувся до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві із заявою про видачу свідоцтва про смерть особи на підставі довідки про смерть та свідоцтва про смерть, проте йому в цьому було відмовлено із роз"ясненням того, що державою України не визнається вказаний документ на підставі діючого законодавства, проте факт смерті може бути встановлений в судовому порядку, що й стало підставою звернення до суду з даною заявою.
В судове засідання заявник не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням вимог.
Заінтересовані особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення, звернулися до суду із заявою про розгляд справи за відсутності їх представників.
Наведені обставини свідчать, що вказані особи завчасно повідомлені про розгляд заяви судом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
За таких обставин судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням заявника.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і її вирішення по суті, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 87 років на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть особи від 30 квітня 2023 року № 3334 згідно форми № 106/у, а також свідоцтвом про смерть від 02 травня 2023 року, виданим Ленінським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, актовий запис № 510.
Маючи вказані довідку про смерть, а також свідоцтво про смертть заявник звернувся до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві із заявою про видачу свідоцтва про смерть особи на підставі довідки про смерть та свідоцтва про смерть, проте йому в цьому було відмовлено із роз"ясненням того, що державою України не визнається вказаний документ на підставі діючого законодавства, проте факт смерті може бути встановлений в судовому порядку, що й стало підставою звернення до суду з даною заявою.
Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків (ч.1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Метою встановлення факту смерті - є оформлення документів, пов'язаних зі смертю людини (свідоцтва про смерть) та спадкування.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України (ч.1 ст. 317 ЦПК України).
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду (ч.2 ст. 317 ЦПК України).
На сьогодні факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстрований в органах РАЦСу України, що є підставою для винесення рішення про встановлення факту смерті особи в певний час.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає встановленим факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 87 років на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку, на підставі доказів, що достовірно свідчать про її смерть.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (ч.2 ст. 219 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 293, 315, 317, 319 ЦПК України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, Головне управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту смерті особи в певний час, - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.