Справа № 752/12665/22
Провадження № 2/752/2619/23
Іменем України
28 липня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Палєщук М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
21.09.2022 року адвокат Грінцов І.В., від імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
В обґрунтування заявленого позову представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Грінцов І.В. послався на те, що 19.06.2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу сторони у справі мають сина - ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у позивачки та відповідача відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, позивачка переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачем неможливе та суперечить її інтересам та інтересам сина. Спору з відповідачем про місце проживання дитини не має. Спір з приводу майна, набутого за час перебування у шлюбі, на момент звернення з позовом до суду - відсутній.
Провадження у справі було відкрито 30.09.2022 року з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду на 14.12.2022 року.
08.11.2022 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в найкоротші строки за її відсутності, повідомила суд про неможливість збереження їх шлюбу.
12.12..2022 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, про відкладення судового засідання, призначеного у справі на 14.12.2022 року.
14.12.2022 року адвокат Грінцов І.В. просив суд розглянути справу за його та позивачки ОСОБА_1 відсутності.
Наступне судове засідання у справі було призначено на 16.02.2023 року.
15.02.2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про відкладення судового засідання, призначеного на 16.02.2023 року .
Наступна дата судового засідання призначена на 12.04.2023 року.
30.03.2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про надання строку на примирення зі ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_2 - адвокат Миклуш М.І. звернулася до суду з клопотанням про відкладення судового засідання.
12.04.2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про повернення їй її дівочого прізвища « ОСОБА_1 » після розірвання щлюбу зі ОСОБА_2 .
19.04.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про розірвання шлюбу за її відсутності.
26.04.2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою суду від 09.06.2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу повернуто відповідачу ОСОБА_2 , як таку, що не може бути об'єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
24.07.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Миклуш М.І. подала відзив на позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Відповідно до змісту відзиву, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Відповідач категорично не погоджується з заявленими позивачкою підставами для розірвання шлюбу. Стверджував, що погіршення стосунків їх сім'ї відбувається саме по вині ОСОБА_1 , та як наслідок підстави для розлучення зумовлені саме діями та поведінкою останньої. Крім того, у відзиві зазначено, що заява ОСОБА_1 про відсутність спору щодо визначення місця проживання сина, однак відповідач бажає аби син після розірвання шлюбу залишився проживати разом із ним., а питання щодо поділу їх спільного сумісного майна буде вирішуватись згодом з дотриманням рівності часток.
27.07.2023 року відповідач ОСОБА_6 подав додаткові пояснення, що є аналогічними відзиву на позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
У судове засідання, засідання сторони не з'явилися.
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за відсутності сторін суд приймає до уваги, що позивачка просить розглянути справу за її відсутності. Представник відповідача просить відкласти судове засідання, посилаючись на неможливість взяти участь у судовому засіданні 28.07.2023 року, однак доказів на підтвердження причини зазначеної у клопотанні суду не надано, а твердження щодо необхідності з'ясування обставин щодо місця проживання дитини не може бути прийняте судом до уваги, оскільки питання щодо визначення місця проживання дитини сторін у справі не є предметом розгляду.
З огляду на викладене, а також, приймаючи до уваги, що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу неодноразово відкладався, сторони у справі скористалися своїм правом на вчинення всіх процесуальних заяв, відповідно суд дійшов до висновку про можливість розгляду зазначеної справи за відсутності сторін на підставі даних, що наявні в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню судом з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 19 червня 2015 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві., актовий запис №1266, що підтвержується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , засвідчена копія якого на аркуші справи №2.
Від шлюбних відносин у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , засвідчена копія якого на аркуші справи №3.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За приписом ч. 2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_1 послався на те, що у подружжя ОСОБА_7 відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втрачені почуття любові та поваги один до одного, позивачка переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачем неможливе та суперечить її інтересам та інтересам сина.
За час перебування справи у провадженні суду відповідач звертався до суду з зустрічним позовом про розірвання його шлюбу зі ОСОБА_1 , який не було прийнято судом до провадження.
У подальшому відповідач подав відзив на позов у якому заперечив щодо розірвання шлюбу, також вказав, що не визнає зазначені позивачкою підстави для позову. Крім того у відзиві визнає, що має місце погіршення стосунків між ним та дружиною, стверджує, що це погіршення відбувається саме по вині ОСОБА_1 , та як наслідок підстави для розлучення зумовлені саме діями та поведінкою останньої.
Крім того, позивачка ОСОБА_1 надала на дослідження засвідчена копія рішення (у перекладі на українську мову) районного суду внутрішнього міста Відень, у судовій справі: позивач ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_9 щодо судової заборони, зі змісту якого встановлено, що у подружжя ОСОБА_7 мають місце вкрай неприязні відносини, що унеможливило продовження їх спільного проживання в одному житловому приміщені та стало підставою з застосування судової заборони щодо повернення ОСОБА_2 в квартиру за їхнім місцем проживання, знаходитися в безпосередній близькості до квартири та наказано уникати зустрічей з ОСОБА_1 (а.с.102-110).
З часу ухвалення , а саме 01.02.2023 року, окружним судом Іннер Штадт міста Віденя зазначеного вище рішення та часу знаходження позовної заяви в суді, примирення між сторонами не відбулось.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім'ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.
Таким чином, вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За даними матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 просила суд вирішити питання щодо відновлення їй її дошлюбного прізвища.
Правилами статті 113 СК України встановлено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне.
За даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 19 червня 2015 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві дошлюбне прізвище відповідачки у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_1 .
Наразі, заява позивачки ОСОБА_1 про відновлення їй її ж дошлюбного прізвища підлягає задоволенню судом.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка не просила в порядку ст. 141 ЦПК України, відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору, який був сплачений нею при зверненні до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись нормами ст.ст. 3,4,27,28, 206, 247, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд _
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 червня 2015 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис №1266.
Відновити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: К.Г. Плахотнюк