Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2023 року Справа№200/686/23
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення для військовослужбовців за період з листопада 2022 року по сьогоднішній день;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення для військовослужбовців за період з листопада 2022 року по сьогоднішній день.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у зв'язку з військовою агресією він 04 квітня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України, та 12 травня 2022 року зарахований на забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), як резервіст.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та отриманих контузій під час проходження служби був змушений звернутися до медичної частини Військової частини НОМЕР_2 для подальшої евакуації із зони бойових дій для проходження огляду, через загострення хронічної хвороби, що унеможливила подальшу його участь у бойових завданнях.
З серпня 2022 року проходив лікування у різних медичних закладах. Враховуючи встановлений діагноз зазначає, що не має змоги фізично виконувати бойові завдання та за рекомендацією лікаря мав пройти реабілітаційне лікування у воєнному шпиталі.
Після проходження реабілітаційного лікування, позивача було виписано та направлено до військової частини під нагляд лікаря.
Не погоджуючись із висновками лікарів військового шпиталю, позивач просив направити його на проходження МСЕК, у зв'язку із чим звернувся із відповідною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний госпіталь Ветеранів Війни Кіровоградської обласної Ради» про направлення його для проходження МСЕК. Проте йому відмовили у прийнятті заяви та не зафіксували таке звернення належним чином, мотивуючи своє рішення тим, що для направлення немає підстав.
Не погоджуючись з відповідним рішенням, позивача повторно звернувся до шпиталю із заявою від 11 листопада 2022 року про направлення на проходження МСЕК, яку направив поштовим відправленням. Однак досі не отримував жодної вмотивованої відмови чи належним чином оформленого направлення на проходження комісії.
Вказує, що на всі його звернення щодо направлення на військово-лікарську комісію чи на МСЕК, відмовляють або не повідомляють взагалі про розгляд цього питання. З військової служби позивача не звільняють, оскільки відсутній висновок військово-лікарської комісії.
У зв'язку із станом здоров'я, позивач зазначає, що не може нести службу, оскільки потребує лікування, а направлення на подальше лікування йому не надається. Крім того, безпідставно у виписних епікризах зазначають не повний діагноз.
Враховуючи, що з серпня місяця по сьогоднішній день, перебуває на лікуванні, військова частина НОМЕР_1 безпідставно припинила нараховувати йому грошове забезпечення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, починаючи з листопада 2022 року.
Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив, в обґрунтування якого зазначає, що подаючи позовну заяву до суду позивач хибно зазначає відповідачем - військову частину НОМЕР_1 , що підтверджується наступним.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 липня 2022 року № 427 позивач був переведений до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 . З 1 серпня виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_2 є окремим структурним підрозділом та самостійно видає накази та розпоряджається коштами. Позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 саме наказом командира військової частини НОМЕР_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Стосовно проходження служби кадрові рішення покладено та приймалися саме військовою частиною НОМЕР_2 , грошове забезпечення виплачувалося військовою частиною НОМЕР_2 .
З вище зазначеного вбачається, що ОСОБА_1 не проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , не перебуває у списках військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , та не отримує грошове забезпечення від останнього.
Вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову до Військової частини НОМЕР_1 .
Військовою частиною НОМЕР_2 надано відзив, в обґрунтування якого зазначає, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 15 серпня 2022 року, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 15 серпня 2022 року №227.
В телефонному режим при звірці з командуванням 2 мотопіхотної роти Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 повідомляв, що знаходився на лікуванні в міській лікарні м. Дніпро та згодом повідомляв, що вибув на лікування у м. Кропивницький. Всі документи зобов'язувався надати при виписці та поверненні до військової частини НОМЕР_2 .
02 листопада 2022 року за вх. №2517 до в/ч НОМЕР_2 надійшла заява ОСОБА_1 про те, що він не має жодної інформації про подальші дії щодо проходження служби, не знає до якої військової частини він має прибути, якого числа та місяця.
У зв'язку з тим, що на телефонні дзвінки солдат ОСОБА_1 не відповідав, місце розташування його невідоме, 04 листопада 2022 року на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт за вх. №2536 від командира 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти солдат ОСОБА_1 не повернувся з лікування. На підставі рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_2 командир військової частини наклав резолюцію щодо призначення службового розслідування по даному факту. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 04.11.2022 року № 818 призначено службове розслідування та доручено його проведення старшому лейтенанту ОСОБА_3 .
Зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 діяла виключно у правовому полі, сумлінно дотримуючись вимог законодавства, його права не порушувала, а відтак у задоволенні його позову до Військової частини НОМЕР_2 слід відмовити повністю.
Ухвалою суду від 24 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивач має надати позовну заяву із зазначенням: офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача; відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача; підстав для звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою суду від 20 березня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків у справі №200/686/23. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви із зазначенням: офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача; відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача; підстав для звільнення від сплати судового збору.
У строк встановлений судом представником позивача надіслано на адресу уточнену позовну заяву із зазначенням електронної пошти позивача; номерів засобів зв'язку, та адреси електронної пошти відповідача.
Також, до уточненої позовної заяви надано квитанцію від 4 квітня 2023 року про сплату позивачем судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
У позовній заяві позивач просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування клопотання позивач вказує, що строк на звернення з позовною заявою був пропущений з поважних підстав, а саме через ненадання жодної відповіді на заяви позивача та звернення щодо проходження ВЛК чи МСЕК.
Ухвалою суду від 21 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/686/23. Вирішено, що питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, - поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення, будуть вирішені судом на стадії судового розгляду після встановлення відповідних фактичних обставин на підставі наданих сторонами доказів. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву. Витребувано від відповідача: належним чином завірені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу та її проходження; докази стосовно участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони з 01.05.2022; докази перебування ОСОБА_1 безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 01.10.2022; відомості стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за спірний період; довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 належним чином завірених копій наказів командирів (начальників) щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1
24 травня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідача по справі.
Ухвалою суду від 31 травня 2023 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідача у справі №200/686/23 задоволено частково. Залучено Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якості другого відповідача по справі №200/686/23.
02 червня 2023 року на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .
Копії ухвал суду та позову з додатками направлені на електронну пошту військової частини НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08 червня 2023 року.
17 липня 2023 року засобами поштового зв'язку командиром Військової частини НОМЕР_2 надіслано до суду клопотання про поновлення процесуального строку. Разом із цим клопотанням надано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 20 липня 2023 року клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 про поновлення процесуального строку у справі №200/686/23 задоволено. Поновлено Військовій частині НОМЕР_2 пропущений строк для надання відзиву по справі №200/686/23
Правом надання до суду відповіді на відзиви відповідно до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не скористався.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 04 квітня 2000 року Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_5 .
З 26 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією ОСОБА_1 був мобілізований до Збройних Сил України, та з 12 травня 2022 року зарахований на забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №427 від 31 липня 2022 року солдата резерву взводу запасної роти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із вибуттям до нового місця служби Військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 01 серпня 2022 року №213 з 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, з 01 серпня 2022 року справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а з 02 серпня 2022 року - на котлове забезпечення. Цим же наказом солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , ВОС - 100868А, шпк "старший солдат", посадовий оклад 2910 гривень. Вирішено виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 230% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року№ 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"
13 серпня 2022 року солдатом ОСОБА_1 отримано мінно-вибухову травму.
З наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15 серпня 2022 року №227 вбачається, що солдат ОСОБА_1 вибув на лікування до КПП «Центральна лікарня м. Кропивницький».
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6666 КНП «МБКЛМД Руднєва» ОСОБА_1 за направленням перебував на стаціонарному лікуванні з 15 серпня 2022 року по 21 серпня 2022 року.
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2734 «Центральної міської лікарні Кропивницької міської ради» вбачається, що ОСОБА_1 без направлення перебував на стаціонарному лікуванні з 21 серпня 2022 року по 01 вересня 2022 року.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3321 кардіологічного відділення ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» з 01 вересня 2022 року по 22 вересня 2022 року.
02 листопада 2022 року за вх. №2517 до Військової частини НОМЕР_2 надійшла заява ОСОБА_1 про те, що він не має жодної інформації про подальші дії щодо проходження служби, не знає до якої військової частини він має прибути, якого числа та місяця.
04 листопада 2022 року на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 надійшов рапорт за вх. №2536 від командира 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що старший стрілець 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти солдат ОСОБА_1 не повернувся з лікування.
На підставі рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_2 командир військової частини наклав резолюцію щодо призначення службового розслідування по даному факту.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) від 04 листопада 2022 року № 818 призначено службове розслідування та доручено його проведення старшому лейтенанту ОСОБА_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03 грудня 2023 року №971 завершено службове розслідування за фактом не повернення після лікування до військової частини НОМЕР_2 старшого стрільця 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти солдата ОСОБА_1 .
За не повернення після лікування до Військової частини НОМЕР_2 , порушення вимог ст. 3, 11, 12, 16, 17, 26, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; ст. 2- 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України; в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України; старшого стрільця 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 на підставі п. «в» ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після повернення до Військової частини НОМЕР_2 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Цим же наказом у відповідності до пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року призупинено солдату ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої пунктом 9.8 окремого рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №268/1298 та додаткової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року. Позбавлено солдата ОСОБА_1 щомісячної премії та грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за листопад 2022 року та за місяць повернення після самовільного залишення військової частини. Після повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та надання медичних довідок за час лікування, здійснити перевірку нарахованих та виплачених солдату ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, та у разі виявлення переплат здійснити відрахування з грошового забезпечення. Копії матеріалів службового розслідування направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Крамоторську.
Не погоджуючись з невиплатою грошового забезпечення з листопада 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022, у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відповідно до п. 31 ч. 11 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 7 лютого 2023 року №2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України від 2 травня 2023 року №3057-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, з 24 лютого 2022 року у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»(далі - Порядок №260). Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Так, відповідно до п.15 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03 грудня 2023 року №971 за не повернення після лікування солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , порушення вимог ст. 3, 11, 12, 16, 17, 26, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; ст. 2- 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на підставі п. «в» ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після повернення до Військової частини НОМЕР_2 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Цим же наказом у відповідності до пункту 15 розділу І Наказу Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року призупинено солдату ОСОБА_1 нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої пунктом 9.8 окремого рішення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №268/1298 та додаткової винагороди передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року. Позбавлено солдата ОСОБА_1 щомісячної премії та грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за листопад 2022 року та за місяць повернення після самовільного залишення військової частини. Після повернення солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та надання медичних довідок за час лікування, здійснити перевірку нарахованих та виплачених солдату ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення, та у разі виявлення переплат здійснити відрахування з грошового забезпечення. Копії матеріалів службового розслідування направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Крамоторську.
Наказ командира військової частини Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03 грудня 2023 року №971, якими позбавлено позивача грошового забезпечення та додаткової винагороди з листопада 2022 року, не є предметом розгляду цієї справи, в судовому порядку цей наказ станом на момент розгляду справи не оскаржується, що підтверджується відомостями наявним у спеціалізованій програмі Донецького окружного адміністративного суду КП «Діловодство спеціалізованого суду».
Отже, підстав для визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення для військовослужбовців за період з листопада 2022 року по сьогоднішній день та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення для військовослужбовців за період з листопада 2022 року по сьогоднішній день у суду не має.
Позовні вимоги звернені до Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 не проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01 серпня 2022 року та не перебуває у списках військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а тому порушень прав Військовою частиною НОМЕР_1 по відношенню до позивача під час розгляду справи судом не встановлено.
Суд не надає правової оцінки твердженням позивача, щодо його не згоди із висновками лікарів військового шпиталю, та не направлення його на проходження МСЕК, а також не надання відповідей на його звернення щодо направлення на військово-лікарську комісію чи на МСЕК, оскільки це не є предметом судового розгляду в рамках цієї справи.
Щодо порушеного позивачем питання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, суд зазначає наступне.
Так, у цій справи позивач звернувся до суд із позовом про визнання бездіяльності щодо не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення з листопада 2022 року протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення з листопада 2022 року.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини 5 статті 122 КАС для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що спірні правовідносини щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення виникли у листопаді 2022 року.
У той же час частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював неодноразово, зокрема, в постановах від 25 вересня 2018 року в справі № 815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі № 820/4748/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 813/8469/13-а, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 08 червня 2023 року у справі № 240/15540/20 та інших.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352) внесені зміни до КЗпП України. Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 липня 2022 року.
Так, стаття 233 КЗпП України викладена у наступній редакції.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1 вказаної статті).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2 вказаної статті).
Отже, з 19 липня 2022 року в КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату, без обмеження будь-яким строком.
При цьому, статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, окремо взагалі не врегульовує питання щодо строку звернення до суду працівника з позовом про стягнення заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці.
Натомість, частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України, в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлені спеціальні строки звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору: у справах про звільнення працівника - місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення; у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як встановлено судом, спірні правовідносини щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення виникли у листопаді 2022 року.
Позивач звернувся до суду засобами поштового зв'язку 26 січня 2023 року, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду визначеного частиною 1 статті 233 КЗпП України. З огляду на що строк звернення до суду із цим позовом позивачем не пропущено.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Після звернення у лютому 2023 року до суду з відповідною позовною заявою, позивач не звертався із заявою про збільшення позовних вимог (щодо оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 03 грудня 2022 року №971) або з заявою про зміну предмета позову.
Позивач не реалізував в межах розгляду цієї справи своє право на оскарження такого наказу, що був підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та позбавлення позивача грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди з листопада 2022 року.
З огляду на викладене підстави для задоволення позову відсутні
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 04 серпня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов