Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
07 серпня 2023 року Справа №200/4113/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 26288796, зареєстроване місцезнаходження: 84112, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 2), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, зареєстроване місцезнаходження: 01601, Київська область, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, зареєстроване місцезнаходження: 01601, Київська область, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 рік, а також суддівської винагороди за період з 1 січня 2023 року по 30 липня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн;
- стягнути з Державної судової адміністрації України: недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 63 359,82 грн; недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 216 030,00 грн; недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 1 січня 2023 року по 30 липня 2023 року в розмірі 87 791,00 грн, а всього 367 180,82 грн, з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів».
Позовна заява підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання даного позову на підставі Закону.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд виходить з такого.
Згідно із ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 4 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. суддівської винагороди) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Як зазначав неодноразово Верховний Суд, зокрема, у постанові від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою ст. 122 КАС України.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
За висновком Верховного Суду, поняття «оплата праці», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 4 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати за періоди до липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.
Разом із цим згідно із ч. 1 глави 19 «Прикінцевих положень» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.
Суд зазначає, що постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину в країні неодноразово продовжувався і тривав до 24-00 год 30 червня 2023 року (скасований постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651).
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати їй всіх складових заробітної плати за період з серпня 2022 року по липень 2023 року заявлені до суду також без пропуску строку для такого звернення.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно приписів ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, з огляду на зазначені вище приписи дана справа є справою незначної складності та буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. […].
Враховуючи наведене, беручи до уваги наявність клопотання позивача про розгляд справи без її участі, справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому порядку (без виклику сторін).
Також суддя зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Як слідує з приписів ст. 43 КАС України обов'язковою ознакою відповідності позивача вимогам, які висуваються до зазначеної процесуальної особи КАС України, є встановлення його адміністративної процесуальної правосуб'єктності.
Отже, суд, крім іншого, має встановити особу позивача та її громадянський статус.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус від 20 листопада 2012 року № 5492-VI, документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Відповідно до ч. 4 ст. 160 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Дослідивши додані до адміністративної зави матеріали суддею не встановлено наявності документів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-V, на підставі яких суд мав би можливість встановити особу позивача, її громадянський статус, крім цього до позову на підтвердження зазначеного у позові реєстраційного номеру платника податків (позивача) не додано копії відповідної довідки.
Згідно із ч. 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи наведене суддя вважає за необхідне зобов'язати позивача надати суду копії зазначених документів.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 43, 46, 77, 80, 121-122, 160, 171, 172, 248, 256-257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, третьої особи Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі за даним позовом.
2. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. Справа буде розглядатись одноособовим складом суду.
4. Зобов'язати позивача протягом семи днів після отримання даної ухвали надати суду копію паспорта громадянина України (або іншого документа, що підтверджує її особу), копію довідки про РНОКПП.
5. Запропонувати відповідачам надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.
6. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання ухвали:
- довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої судді Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 1 січня по 31 грудня 2021 року, з 1 січня по 31 грудня 2022 року, з 1 січня по 31 липня 2021 року із зазначенням всіх окремих складових та щомісячного розміру;
- копію наказів (чи інших розпорядчих актів індивідуальної дії) Територіального управління про нарахування та виплату судді Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1 за періоди з 1 січня по 31 грудня 2021 року, з 1 січня по 31 грудня 2022 року, з 1 січня по 31 липня 2021 року суддівської винагороди із застосуванням при визначенні базового розміру посадового окладу судді в якості прожиткового мінімуму для працездатних осіб суми 2102,00 грн, визначеної ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст. 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (у випадку прийняття таких розпорядчих актів);
- довідки про розмір суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які мали б бути нараховані та виплачені судді Великоновосілківського районного суду Донецької області ОСОБА_1 за періоди з 1 січня по 31 грудня 2021 року, з 1 січня по 31 грудня 2022 року, з 1 січня по 31 липня 2021 року відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, у випадку, якщо б базовий розмір посадового окладу судді визначався без застосування обмежень щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн, визначенго ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст. 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (із зазначенням сум податків та зборів, що підлягають утриманню при виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення).
7. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання ухвали докази зменшення для суддів Великоновосілківського районного суду Донецької області бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороди у зв'язку із встановленням ст. 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та ст. 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в якості розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для застосування при визначенні базового розміру посадового окладу судді у фіксованому розмірі - 2102,000 грн (якщо таке мало місце).
8. Роз'яснити відповідачам, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а не подання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.
9. Запропонувати позивачу надати суду відповідь на відзив протягом двох днів з дня отримання відзиву на позов від відповідачів із одночасним надісланням відповіді на відзив відповідачам.
10. Запропонувати відповідачам надати суду заперечення на відповідь на відзив протягом двох днів з дня отримання відповіді на відзив із одночасним надісланням заперечень позивачу.
11. Запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду пояснення щодо позовних вимог позивача.
12. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - права та обов'язки, визначені у ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
13. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає
14. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна