про відмову у відкритті провадження у справі
07 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21164/23
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Лозовський О.А., вивчивши позовну заяву 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 22697,83 грн.
У відповідності до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У відкритті провадження у справі слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з заявлених позовної вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 22697,83 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Позивачем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не зазначено жодної норми права, на підставі якої йому, як суб'єкту владних повноважень, надано право звертатися до адміністративного суду з такими позовними вимогами.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на користь ОСОБА_1 відповідно до розрахункового листа було здійснено нарахування та виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 22697,83 грн.
Згідно результатів внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України, щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, виявлено безпідставну виплату в т. ч. ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 22697,83 грн. Також комісією, яка проводила службове розслідування встановлено, що нормами спеціального законодавства, яке врегульовує соціальний захист військовослужбовців та виплату грошового забезпечення в Державній прикордонній службі України, не передбачено питання виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби, але не використав її у зв'язку із загибеллю (смертю).
Водночас, пунктом п'ятим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Зазначений спір не є публічно-правовим з огляду на те, що законом не передбачено права суб'єкта владних повноважень звертатись до адміністративного суду про зобов'язання особи повернути безпідставно набуте майно.
Посилання позивача на те, що зазначені спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби є безпідставним, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено право звернення з такими позовними вимогами на виконання владної управлінської функції.
Крім того, ОСОБА_1 не перебувала на посаді публічної служби у 3 прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.
Стаття 46 КАС України визначає, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За частиною 5 цієї статті КАС визначено чітко підставі, коли громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Водночас, якщо позивач вважає, що відповідачем безпідставно набуто вказані кошти, він може звернутися до суду про захист своїх майнових прав у порядку цивільного судочинства.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статті 8 Конституції України та статті 6 КАС України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 Суд підкреслив, що юридична конструкція «згідно із законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні міри захисту проти довільного втручання публічної влади в здійснення прав.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частина першою статті 19 Цивільно процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, такі вимоги повинні розглядатись за правилами цивільного процесуального законодавства.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, а копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський