про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21432/23
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В. І., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, пенсійний орган, відповідач) про
визнання протиправною бездіяльності щодо не перерахунку пенсії з 07.10.2007 по 01.10.2017 відповідно до чинної на той момент норми ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу по Україні, за яку сплачено страхові внески за 2008 рік; не перерахунку з 01.10.2017 пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки згідно п. 4-3 Перехідних і прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; та щодо непроведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (далі - Постанова №124), постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році” (далі - Постанова № 251), постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 “Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році” (далі - Постанова № 127), постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році”(далі - Постанова № 118), постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” (далі - Постанова № 168) ;
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області перерахувати з 07.10.2007 по 01.10.2017 пенсію відповідно до чинної на той момент норми ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу по Україні, за яку сплачено страхові внески за 2008 рік;
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області перерахувати з 01.10.2017 пенсію відповідно до п. 4-3 Перехідних і прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області провести індексацію пенсії з 01.03.2019 відповідно до Постанови №124, з 01.05.2020 відповідно до Постанови № 251, з 01.03.2021 відповідно до Постанови №127, з 01.03.2022 відповідно до Постанови № 118, з 01.03.2023 відповідно до Постанови № 168 із застосуванням коефіцієнтів підвищення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 відповідно.
Згідно пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 2684 гривні.
Отже, позовна вимога немайнового характеру повинна бути оплачена судовим збором у сумі 1073,60 грн (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також частиною третьою статті 6 Закону №3674-VI передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Оскільки позовну заяву подано до суду в електронній формі (через систему «Електронний суд») та у ній об'єднано три вимоги немайнового характеру (1 - про визнання протиправною бездіяльності щодо не перерахунку пенсії з 07.10.2007 по 01.10.2017 відповідно до чинної на той момент норми ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу по Україні, за яку сплачено страхові внески за 2008 рік та похідна про зобов'язання вчинити дії; 2 - про визнання протиправною бездіяльності щодо не перерахунку з 01.10.2017 пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки згідно п. 4-3 Перехідних і прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та похідна про зобов'язання вчинити дії; 3 - про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення індексації пенсії відповідно до Постанови №124, Постанови № 251, Постанови № 127, Постанови № 118, Постанови № 168 та похідна про зобов'язання вчинити дії), тому така позовна заява повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 2576,64 грн (1073,60 грн. х 3 х 0,8).
В порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у розмірі 2576,64 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що відповідачем протиправно не було перераховано пенсію за віком та не застосовано до неї індексацію, що призвело до значного зменшення його пенсійного забезпечення, такі незаконні дії ставлять позивача в скрутне матеріальне становище; предмет позову полягає у захисті соціальних прав позивача; позивач, сплативши судовий збір, у майбутньому з об'єктивних причин може не відшкодувати його у порядку виконання судового рішення у зв'язку із значним розміром заборгованості за виконавчими документами по стягненню виконавчого збору.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За приписами частини другої статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд може звільнити від сплати, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але єдиною підставою для цього є врахування судом майнового стану сторони. Майновий стан сторони визначається судом з конкретних обставин, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір за звернення до суду. Визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду.
Суд також наголошує, що звільнення від сплати судового збору у справах, де предметом позову є захист соціальних прав, можливе лише із урахуванням саме майнового стану позивача.
Проте, до клопотання про звільнення від сплати судового збору не долучено жодних доказів на підтвердження неможливості сплати позивачем судового збору через майновий стан.
Щодо доводів про те, що позивач у майбутньому може не відшкодувати сплачений судовий збір у зв'язку із значним розміром заборгованості за виконавчими документами по стягненню виконавчого збору, варто зазначити, що частиною першою статті 8 Закону №3674-VI чітко передбачені умови, за яких суд може, враховуючи майновий стан сторони, звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, і наведені вищевказані доводи у такому переліку відсутні.
Таким чином, відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. Невмотивоване звільнення від сплати судового збору може вказувати на порушення принципу рівності по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Крім того, згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У позовній заяві заявлено основні позовні вимоги (про визнання протиправною бездіяльності) та похідні (про 1- зобов'язання перерахувати з 07.10.2007 по 01.10.2017 пенсію відповідно до чинної на той момент норми ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу по Україні, за яку сплачено страхові внески за 2008 рік; 2- зобов'язання перерахувати з 01.10.2017 пенсію відповідно до п. 4-3 Перехідних і прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; 3- зобов'язання провести індексацію пенсії з 01.03.2019 відповідно до Постанови №124, з 01.05.2020 відповідно до Постанови № 251, з 01.03.2021 відповідно до Постанови №127, з 01.03.2022 відповідно до Постанови № 118, з 01.03.2023 відповідно до Постанови № 168 із застосуванням коефіцієнтів підвищення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197 відповідно).
Позивач звернувся до суду із цим позовом лише 02.08.2023, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами в частині про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання перерахувати з 07.10.2007 по 01.10.2017 пенсію відповідно до чинної на той момент норми ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням середньої заробітної плати на одну застраховану особу по Україні, за яку сплачено страхові внески за 2008 рік; зобов'язання перерахувати з 01.10.2017 по 01.02.2023 (тобто, за період поза межами шестимісячного строку звернення до суду) пенсію відповідно до п. 4-3 Перехідних і прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; зобов'язання провести індексацію пенсії з 01.03.2019 відповідно до Постанови №124, з 01.05.2020 відповідно до Постанови № 251, з 01.03.2021 відповідно до Постанови №127, з 01.03.2022 відповідно до Постанови № 118 із застосуванням коефіцієнтів підвищення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14.
Позивач не подав заяву про поновлення цього строку у вказаних частинах позовних вимог, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.
В той же час, у позовній заяві зазначено, що позовні вимоги за даним позовом повинні розглядатися без обмеження будь-яким строком.
З цього приводу необхідно зазначити, що законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізналася та повинна була дізнатись.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Отже, пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії і розумний строк з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок пенсії.
Отримання представником позивача листів відповідача від 17.03.2023, від 27.03.2023, від 26.06.2023, від 17.07.2023, у відповідь на його адвокатські запити, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії (через свого представника) щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище процесуальним вимогам, встановленим КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду документа про сплату судового збору в розмірі 2576,64 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та заяви про поновлення строку звернення до суду у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб сплати судового збору у сумі 2576,64 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість гривень шістдесят чотири копійки) та надати (надіслати) суду оригінал відповідного розрахункового документу (квитанції, платіжного доручення тощо) або докази звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та надістати (надати) суду заяву про поновлення строку звернення до суду у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.І. Смокович