04 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1531/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 у даній справі позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 28 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
27.07.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області, вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі №140/1531/22 після набрання ним законної сили щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії рішенням №907600152649, яким обмежено нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законодавством станом на 1 січня 2021 року, а не станом на 01 січня календарного року виплати пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 у справі №140/1531/22 в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії рішенням від 25.03.2022 у справі №140/1531/22, яким обмежено нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеного статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законодавством станом на 1 січня 2021 року, а не станом на 01 січня календарного року виплати пенсії.
Заява обґрунтована тим, що ГУ ПФУ у Волинській області на виконання рішення суду провело нарахування та виплату підвищення до пенсії, застосувавши розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, тобто 2270,00 грн, і при зміні розміру прожиткового мінімуму розмір доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ не переглядався. На думку заявника, виконуючи рішення суду у цій справі, відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунок підвищення до пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки така величина є змінною згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Станом на 04.08.2023 відповідач пояснень з приводу поданої заяви не подав.
Вирішуючи подану позивачем заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі ««Immobiliare Saffi» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Як слідує з матеріалів справи, на виконання судового рішення у даній справі 05.12.2022 Волинським окружним адміністративним судом стягувачу був виданий виконавчий лист №14338/2022 про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області провести ОСОБА_1 з 28 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
26.12.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) за виконавчим листом №14338/2022 від 05.12.2022 відкрито виконавче провадження №70576977.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі та наявність у нього права на звернення до суду в порядку статті 383 КАС України.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вирішуючи питання, чи мали місце протиправні дії ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 58 постанови від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 у справі №200/9195/19-а підтримала такий підхід до застосування положень Закону №1774-VIII, у пункті 88 постанови дійшла висновку, що унаслідок уведених Законом №1774-VIII змін була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій.
Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав, на що звернута увага в ухвалах Верховного Суду від 29.12.2022 у справі №240/13159/22, від 11.01.2023 у справі №240/3309/22, від 21.03.2023 у справі №240/13467/22 та ін.
На думку суду, вказаного правового підходу щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини необхідно дотримуватися і при визначенні конкретного розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року).
Як вбачається з рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 07.03.2023 №907600152649, позивачу встановлено підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ на виконання рішення суду у цій справі в розмірі 4540,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270,00 грн.
Отже, підвищення до пенсії, яке нараховане ОСОБА_1 , та надалі виплачується при виплаті пенсії щомісячно (4540,00 грн), становить два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, який застосовано згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, що і стверджує відповідач у своїх поясненнях.
При вирішенні заяви суд враховує також правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, за змістом якої передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі.
Суд звертає увагу, що статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481,00 грн; статтею 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн.
Таким чином, враховуючи приписи пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, ГУ ПФУ у Волинській області під час виконання рішення суду від 25.03.2022 у справі №140/1513/22 в частині здійснення ОСОБА_1 з 28.07.2021 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік), повинно було обчислювати вказане підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії, оскільки така величина щороку є змінною.
Проте, виконуючи рішення суду у цій справі, ГУ ПФУ у Волинській області протиправно не здійснює нарахування підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік такої виплати, обмежуючи таке нарахування та застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, у встановлений судом строк доказів виконання рішення суду у цій справі у інший спосіб суду не надав.
Оскільки рішення суду у цій справі в частині здійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії, протиправно боржником не виконується у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій боржника, вчинених на виконання рішення суду від 25.03.2022 у цій справі щодо обмеження нарахування та виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону №796-ХІІ, виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2021 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
Керуючись статтями 167, 248, 249, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №140/1531/22, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2021 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №140/1531/22 в частині здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2021 року, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Копію ухвали направити стягувачу ОСОБА_1 , Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а боржнику Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області - для виконання.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій