м. Вінниця
07 серпня 2023 р. Справа № 120/5658/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Бершадської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 28 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 31.10.2022 № 948 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га";
- зобов'язати надати дозвіл розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:002:0294 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га;
- відстрочити виконання рішення у його зобов'язальній частині до закінчення (скасування) воєнного стану в Україні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання судового рішення від 08.09.2021 у справі № 120/3400/21-а Бершадська міська рада розглянула клопотання ОСОБА_1 від 15.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, кадастровий номер 0520485800:01:002:0294 та рішенням від 31.10.2022 № 948 відмовила у наданні відповідного дозволу, керуючись п.п. 5 п. 27 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
05.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 , вказуючи, що мета покладеного рішенням суду від 08.09.2021 у справі № 120/3400/21-а обов'язку не охоплює зобов'язання Ради всупереч Закону № 2145-ХІ безальтернативно прийняти позитивне для позивача рішення про надання відповідного дозволу на виготовлення документації із землеустрою, оскільки обсяг таких обов'язків включає: повторний розгляд клопотання позивача, врахування висновків суду при його розгляді, прийняття рішення за результатом розгляду клопотання.
На переконання відповідача, Бершадська міська рада цілком правомірно відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, зважаючи на заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, встановлену ЗУ Законом № 2145-XI.
Крім іншого, відповідач звернув увагу суду щодо неактуальності відомостей поданого позивачем викопіювання з публічної кадастрової карти стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:002:0294 станом на дату подання цього позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
15.01.2021 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про передання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 2 га шляхом поділу та об'єднання земельної ділянки щодо поділу та об'єднання земельної ділянки за кадастровим номером 0520485800:01:002:0294 на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та відповідно просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання раніше сформованої земельної ділянки. До клопотання додав графічне зображення з публічної кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування, копію паспорту та ідентифікаційного коду.
Разом з тим, з тим у зв'язку з неприйняттям одного із визначених законом рішень за такою заявою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 120/3400/21-а визнано протиправною бездіяльність Бершадської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та зобов'язано Бершадську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, кадастровий номер 0520485800:01:002:0294 на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 120/3400/21-а відповідачем розглянуто клопотання позивача та рішенням 28 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 31.10.2022 № 948, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відповідного дозволу з тієї підстави, що на час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі розроблення такої документації забороняється (підпункт 5 пункт 27 Перехідних положень ЗК України).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Надаючи оцінку обставинам спору, суд враховує, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).
Нормами частини 6 статті 118 ЗК України передбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини 7 статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина 4 статті 116 ЗК України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина 4 статті 122 ЗК України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України);
- вдповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина 7 статті 118 ЗК України та частина 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.
Суд встановив, що позивач у січні 2021 року звертався до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Разом з тим, з тим у зв'язку з неприйняттям визначеного законом рішення за такою заявою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 120/3400/21-а визнати протиправною бездіяльність Бершадської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та зобов'язано Бершадську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.01.2021 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, кадастровий номер 0520485800:01:002:0294 на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Виконуючи рішення суду від 08.09.2021 у справі № 120/3400/21-а щодо повторного розгляду клопотання позивача, Берщадською міською радою ухвалено рішення від 31.10.2022 № 948, яким відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 . Підставою для відмови вказано: заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, встановлену ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".
В контексті встановлених обставин справи, суд вважає, що така відмова відповідача є протиправною, оскільки частина 7 статті 118 Земельного кодексу містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, і яким не передбачено такої підстави для відмови, яка наведена в оскаржуваному рішенні.
Разом з тим, згідно з частинами 1 та 2 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до частини 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Частинами 9 та 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність чи користування з підстав, визначених законом.
Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 826/5737/16.
В контексті встановлених обставин, суд приймає до уваги зазначені у оскаржуваному рішенні від 31.10.2022 № 948 мотиви його прийняття, проте у даному випадку слід враховувати дату звернення щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою позивача до відповідача (січень 2021 року), правове регулювання на таку дату, наявність судового рішення у справі №120/3400/21-а, його правові висновки, а тому під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач повинен вирішити по суті питання, за яким звернувся позивач у січні 2021 року, з огляду на такі обставини.
Згідно із пунктом 5 частини 3 статті 2 КАС України, однією із основних засад адміністративного судочинства є принцип обов'язковості судового рішення.
Зміст цього принципу більш детально розкрито у статті 14 КАС України, якою передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Одним із наслідків обов'язковості судового рішення є преюдиційні властивості встановлених ним обставин, оскільки згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, стосовно посилання відповідача на те, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.
Так, дійсно, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Як встановлено під час розгляду цієї справи та попередньо зазначалось судом, на виконання судового рішення Бершадська міська рада не розглянула по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Тобто, вказані обставини призвели до порушення права позивача на судовий захист, гарантованого законом, хоч і за форс-мажорних обставин, зокрема введення на території України воєнного стану.
Разом з тим, на переконання суду, принцип обов'язковості судового рішення не може бути нівельований суб'єктом владних повноважень, у будь-якому випадку. Тим, більше за умови наявності у процесуальному праві інституту відстрочення виконання судового рішення.
З огляду на наведене, рішення Бершадської міської ради від 31.10.2022 № 948 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слід скасувати.
Надаючи оцінку вимозі про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає таке.
Згідно частинами 3-4 статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
При обранні способу захисту порушених прав позивача суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15/06/2021 по справі № 823/106/18, який полягає у наступному.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
Разом з тим за встановлених обставин справи, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення відповідних обставин органом місцевого самоврядування з цього питання.
Крім того, суд враховує, що на момент ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.
Згідно статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Одне із таких обмежень встановлено Законом України від 24 березня 2022 року №2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Зазначене виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивача спосіб, адже обрання судом під час дії воєнного стану способу захисту порушених прав у вигляді зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою прямо суперечитиме Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-XI та фактично покладатиме на Раду обов'язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання Бершадської міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.
Згідно з частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При вирішенні цієї справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ухвали від 08.05.2023 у справі № 120/5658/23, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення 28 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 31.10.2022 № 948 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га".
Зобов'язати Бершадську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Бершадська міська рада Вінницької області (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 04051033).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.08.2023
Суддя Томчук Андрій Валерійович