м. Вінниця
13 липня 2023 р. Справа № 120/2466/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
за участю:
секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,
представників позивача: Іщенка Д.М., Міровського В.А.,
представника відповідача: Норець В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкових повідомлень-рішень №01025040103, №01026040103 та №01027040103 від 28 листопада 2022 року.
Викладаючи обставини, якими обґрунтовують свої вимоги, позивачем викладено мотиви про безпідставність висновків контролюючого органу та зазначено про реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс", відсутність сировинних втрат при переробці насіння соняшнику, що підлягали оподаткуванню у травні 2022 року та відсутність підстав для проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складах ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат".
Таким чином, позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103 від 28 листопада 2022 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 17.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
11.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника та податкові накладні на вартість товарів, які не підтверджено за результатами інвентаризації.
При цьому зауважили, що позивачем не надано інвентаризаційний опис щодо складів готової продукції та здійснено не повне проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складах Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат".
Щодо дотримання вимог податкового законодавства позивача з ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс", то вказали на неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій з реалізації товарів.
Також, звернули увагу, що у ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс" наявні рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
18.04.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки на запит відповідача від 22.09.2022 року №2 було надано матеріали з проведення останньої інвентаризації залишків товарів ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" за вимогою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків станом на 19.07.2022 року, що проводилась в рамках документальної позапланової виїзній перевірки з питань законності декларування з податку на додану вартість за грудень 2021 року.
Підчас даної перевірки контролюючим органом не виявлено будь-яких нестач за результатами інвентаризації проведеної станом на 19 лишня 2022 року.
Таким чином, у випадку якби позивач, на запит відповідача від 22.09.2022 року №2 провів інвентаризацію у вересні 2022 року, за результатами якої було б виявлено нестачу товару, це свідчило б про те, що втрата/нестача товару сталася в період з липня по вересень 2022 року, і податкові зобов'язання потрібно було б нараховувати в періоді коли товар був втрачений (з липня по вересень 2022 року), але аж ніяк у лютому 2022 року. Така інвентаризація не могла б бути використана податковим органом в межах перевірки за лютий 2022 року.
Стосовно висновків контролюючого органу, що ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника вказали, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини, є невід'ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов'язані із здійсненням господарської діяльності товариства, а тому в останнього не виникало обов'язку щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідно відсутній і обов'язок щодо складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових накладних.
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс" зазначили, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання, про відсутність трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності.
20.04.2023 року представником позивача на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Завод рейкових скріплень" та на підтвердження безпідставності висновків відповідача про втрату сировини (соняшника) під час його переробки долучено додаткові документи.
27.04.2023 року позивачем подано клопотання у якому останній зауважив, що з метою підтвердження дотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс", підприємством перед укладенням договорів здійснювалася перевірка інформації про контрагентів у доступних електронних базах даних контролюючих органів, а також інформації щодо наявних вироків у кримінальних провадженнях стосовно посадових осіб підприємства в Єдиному реєстрі судових рішень. Будь-якої негативної інформації виявлено не було.
28.04.2023 року представником відповідача подано письмові заперечення у яких зазначено, що за результатами інвентаризації підтвердити залишки товарно-матеріальних цінностей неможливо, а тому такі залишки підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Також вказано, що згідно з наданими до перевірки документами, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана в подальших (дохідних) операціях підприємства пов'язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню.
04.05.2023 року від представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли додаткові пояснення у яких звернуто увагу, що надані позивачем документи по контрагентах ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс" не можуть бути доказами прояву належної обачності перевірки зазначених контрагентів для здійснення господарських операцій з поставки товарів за наслідками взаємовідносин із контрагентами та не спростовують висновків відповідача про відсутність у позивача права на отримання податкового кредиту.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 11.05.2023 року продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів.
24.05.2023 року представником відповідача подано додаткові пояснення у яких останній вказав, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Втім, оборотно-сальдові відомості не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оборотно-сальдова відомість є зведеним обліковим документом, який фактично формується на підставі первинних документів з метою контролю, узагальнення та впорядкування оброблення даних.
25.05.2023 року представником позивача на підтвердження використання в господарській діяльності товару придбаного у ТОВ "Дрілтекс" надано копію паспорта Олієпреса МП-68 та креслення стакана 102-77.
05.06.2023 року представником відповідача подано клопотання у якому зазначено, що надані позивачем до клопотання роздруківки карток рахунку 26 за березень - липень 2022, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 за червень - липень 2022, аналіз рахунку 26 за березень - липень 2022 не можуть бути належними доказами по даній справі, оскільки не є первинними документами.
При цьому, зазначили, що оприбуткування чи не оприбуткування у бухгалтерському обліку платника податків можливо встановити виключно на підставі первинних документів.
12.06.2023 року представником позивача долучено до матеріалів справи копії оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків та первинних документів, які підтверджують використання позивачем в господарській діяльності залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися на рахунках №26, №28 станом на кінець травня 2022 року.
Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 12.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
03.07.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у яких звернуто увагу, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
04.07.2023 року в доповнення до поданого клопотання від 12.06.2023 року, представником позивача долучено копії оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків, первинних документів, звітів про списання, які підтверджують використання позивачем в господарській діяльності, у червні - жовтні 2022 року, залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися на рахунку №20 станом на кінець травня 2022 року, а також інвентаризаційних описів станом на 31.10.2022 року.
У судовому засіданні 04.07.2023 року допитана в якості свідка головний бухгалтер ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" ОСОБА_1 , яка надала суду покази, що запит Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №2 від 22.09.2022 року щодо необхідності проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складах ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" за період з дати проведення останньої інвентаризації по 22.09.2022 року нею був отриманий 26.09.2022 року від працівника ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН". Уповноважені працівники контролюючого органу задля проведення інвентаризації у їх присутності до ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" 22.09.2022 року не прибули. В свою чергу, на виконання запиту №2 від 22.09.2022 року представником ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" направлено в адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків матеріали проведеної інвентаризації станом на 19 липня 2022 року. Будь-яких зауважень представники контролюючого органу не висловлювали.
13.07.2023 року представником Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надано письмові пояснення у яких зазначено, що інвентаризація, яка була надана позивачем, за результатами попередніх контрольно-перевірочних заходів, не підтверджує залишку товару та готової продукції на складах станом на проведення документально позапланової виїзної перевірки у травні 2022 року у зв'язку з постійно ритмічним характером виробництва та реалізації готової продукції ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" (олії соняшникової, шроту, лушпиння), тому у контролюючого органу виникає необхідність постійного проведення інвентаризації для підтвердження фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та готової продукції на складах ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат".
У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідка, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.
На підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №61/Ж1 від 20.09.2022 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат".
За результатами проведеної перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" щодо законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року (вх. від 05.05.2022 №9050553686) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02.11.2022 року /том 1 а.с. 19-32/.
Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, підпункту "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на суму 93364969 грн. та завищено податковий кредит на суму 9054 грн., що призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 4545685 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 9353335 грн., яка підлягає зменшенню та заниження податку на додану вартість за травень 2022 року на суму 79475003 грн.
В акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02.11.2022 року вказано:
- ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника у сумі 2093458,59 грн. та на вартість товарів у сумі 558431310,00 грн., які не підтверджено за результатами інвентаризації, що призвело до заниження суми р. 4.3 Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І. Податкові зобов'язання на суму ПДВ 293084,20 грн. та ставкою 20% на суму ПДВ 93071885,00 грн.;
- до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов'язаннями) на товар, що ставить під сумнів отримання товару від ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс" згідно Договорів;
- неможливо підтвердити реальність здійснення операцій з реалізації товарів ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс" в адресу ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат".
Не погоджуючись із актом про результати документальної позапланової перевірки 21.11.2022 року ПрАТ "Вінницький ОЖК" подано заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02.11.2022 року /том 1 а.с. 33-43/.
Однак, 28 листопада 2022 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103 /том 1 а.с. 13, 15, 17/.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №01025040103, №01026040103 та №01027040103 від 28.11.2022 року, ПрАТ "Вінницький ОЖК" подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення /том 1 а.с. 47-58/.
Втім, 16.02.2023 року за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №3809/6/99-00-06-01-02-06, яким вирішено податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103 від 28.11.2022 року залишити без змін, а скаргу без задоволення /том 1 а.с. 59-62/.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Судом встановлено, що податковим органом поставлено під сумнів та не підтверджено реальність вчинення господарських операцій у взаємовідносинах з ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс".
Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року №120/1010/20-а направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції у подібних правовідносинах вказав, що для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Завод рейкових скріплень" судом встановлено наступне.
14.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №186/22 /том 1 а.с. 97-98/.
За умовами даного Договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця залізничне кріплення та матеріали верхньої будови колії, а покупець зобов'язується оплачувати та приймати товар на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного Договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією розуміється кількість і асортимент товару, визначені в окремому рахунку-фактурі, виставленому постачальником та оплаченому покупцем.
Згідну з пунктом 1.3 Договору, найменування, кількість, ціна (вартість) без ПДВ, сума ПДВ за ставкою 20% та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, які будуть: являтись невід'ємними частинами даного Договору. В рахунках-фактурах також зазначаються умови оплати, строки поставки, умови поставки товару, якщо дані умови не визначені в Договорі.
Із акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02.11.2022 року вбачається, що у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності проведення господарських операцій між ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" та ТОВ "Завод рейкових скріплень", оскільки до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов'язаннями) на товар, що ставить під сумнів отримання товару згідно Договору.
ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Завод рейкових скріплень" надано до суду копії таких документів:
- рахунок на оплату товару №92 від 06.04.2022 року, зокрема: "Накладка 1Р-65" 20 шт., "Болт закладний М22х175 в зборі" 50 шт., "Болт клемний м22х75 в зборі" 50 шт., "Торцева ізоляція Р-65 (4мм)" 10 шт., "Торцева ізоляція Р-65 (8мм)" 10 шт., "Торцева ізоляція Р-50 (4мм)" 10 шт., "Торцева ізоляція Р-50 (8мм)" 10 шт. на загальну суму разом із ПДВ 43524,00 грн. /том 1 а.с. 99/;
- видаткову накладну №63 від 06.05.2022 року, яка підтверджує передачу товару /том 1 а.с. 219-218/;
- платіжне доручення №1253, яке підтверджує оплату за товар в сумі 43524,00 грн. /том 1 а.с. 101/;
- податкову накладну №67 від 29.04.2022 року із квитанцією про її прийняття, що складена між ТОВ "Завод рейкових скріплень" (продавець) та ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) /том 1 а.с. 102-103/.
- експрес накладну "Нова пошта", яка підтверджують надсилання та отримання товару покупцем /том 1 а.с. 105/;
- аналіз рахунку №631 за травень 2022 року /том 1 а.с. 106/, звіт по проводках за травень 2022 року /том 1 а.с. 100/.
Крім того, у відповідь на лист ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" №03/288 від 04.04.2023 року ТОВ "Завод рейкових скріплень" листом №5 від 05.04.2023 року /том 2 а.с. 5/ повідомило, що запасні частини, а саме: "Накладка 1Р-65" 20 шт., "Болт закладний М22х175 в зборі" 50 шт., "Болт клемний м22х75 в зборі" 50 шт., "Торцева ізоляція Р-65 (4мм)" 10 шт., "Торцева ізоляція Р-65 (8мм)" 10 шт., "Торцева ізоляція Р-50 (4мм)" 10 шт., "Торцева ізоляція Р-50 (8мм)" 10 шт. були придбані у ТОВ "Стальпром-17" в підтвердження чого надали договір поставки №10/01 від 10 січня 2022 року /том 2 а.с. 6-8/, рахунок на оплату №51 від 06.05.2022 року /том 2 а.с. 9/, видаткову накладну №52 від 06.05.2022 року /том 2 а.с. 10/, платіжні інструкції №5226 від 09.05.2022 року та №5288 від 10.06.2022 року /том 2 а.с. 11, 12/.
Отже, проведені господарські операції ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" з ТОВ "Завод рейкових скріплень" належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказує на реальний рух активів, що господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
Щодо реальності здійснення господарських операцій ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" із ТОВ "Дрілтекс" суд встановив наступне.
14 січня 2022 року між ТОВ "Дрілтекс" (постачальник) та ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №140101 /том 1 а.с. 107-108/.
За умовами даного Договору постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця обладнання та запасні частини, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору
Відповідно до пунктів 1.2.-1.3. вказаного Договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією розуміється кількість і асортимент товару, визначені в окремій Специфікації.
Найменування, кількість, ціна та відповідно загальна вартість товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих Специфікаціях на кожну окрему партію товару, які будуть вважатись невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно з Специфікацією №1 до Договору поставки №140101 від 14 січня 2022 року /том 1 а.с. 109/ постачальник поставляє покупцю "Стакан 102-77" у кількості 1 шт. загальною вартістю разом із ПДВ 10800,00 грн.
Із акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1111/Ж5/31-00-04-01-03/00373758 від 02.11.2022 року вбачається, що у контролюючого органу виникли сумніви щодо реальності проведення господарських операцій між ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" та ТОВ "Дрілтекс", оскільки до перевірки не надано паспорт та інструкцію з експлуатації (паспорт з гарантійними зобов'язаннями) на товар, що ставить під сумнів отримання товару згідно Договору.
На підтвердження здійснення господарських операцій ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" з ТОВ "Дрілтекс" позивачем надано до суду:
- видаткову накладну №140201 від 14 лютого 2022 року, яка підтверджує передачу запасної частини, а саме: "Стакан 102-77" /том 1 а.с. 117/;
- товарно-транспортну накладну, яка підтверджує доставку запасної частини /том 1 а.с. 118/;
- платіжні доручення №302, №452, які підтверджують оплату запасної частини, а саме: "Стакан 102-77" /том 1 а.с. 111, 114/;
- податкові накладні №2 від 04.02.2022 року, №6 від 11.02.2022 року із квитанціями про їх прийняття, що складені між ТОВ "Дрілтекс" (продавець) та ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" (покупець) /том 1 а.с. 112-113, 115-116/;
- таблицю закупівель за лютий 2022 року у ТОВ "Дрілтекс" /том 1 а.с. 120/;
- аналіз рахунку №631 за лютий 2022 року /том 1 а.с. 119/, звіт по проводках за лютий 2022 року /том 1 а.с. 110/.
Також, на підтвердження використання в господарській діяльності товару придбаного у ТОВ "Дрілтекс" представником позивача надано копію паспорта Олієпреса МП-68 та креслення стакана 102-77 /том 2 а.с. 178-181/.
Таким чином, проведені господарські операції між ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" та ТОВ "Дрілтекс" також відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, що свідчить про реальність змін майнового стану платника податків і, відповідно, про реальність (фактичність) таких операцій.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та його контрагенти ТОВ "Завод рейкових скріплень" та ТОВ "Дрілтекс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які досліджені судом під час розгляду справи та відповідають вимогам чинного законодавства України.
Суд зауважує, що долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами та в повному обсязі підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" є безумовним свідченням про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.
В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.
Отже, в даному випадку, суд дійшов до висновку, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.
Стосовно доказів, які не надавались позивачем до перевірки, то суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові № 380/7319/21 від 26 січня 2023 року де суд касаційної інстанції вказав, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.
Також, суд зазначає, що відповідач, вказуючи на нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами, виходив виключно з інформації, що наведена у акті перевірки та згідно інформації інформаційно-аналітичних баз ДПС.
Тобто, доводи/мотиви про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються виключно на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання.
У цьому контексті важливо також зауважити, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки його контрагентів.
Крім цього, однією з передумов для визнання нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами була узагальнена податкова інформація щодо начебто неможливості підтвердження отримання придбаного товару.
Водночас, на переконання суду, відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі №813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19, від 01.03.2023 у справі №120/1010/20-а).
Слід ураховувати також, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Великої палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19).
Суд також зауважує, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою.
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на прийняття щодо окремих контрагентів позивача рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, оскільки такі рішення були прийняті після взаємовідносин із позивачем.
Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
В розрізі викладеного, суд дійшов до переконання, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Окрім того, суд зазначає, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/338/20-а від 12 квітня 2023 року.
У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.
Наведений висновок підтвердив Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.
При цьому, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Стосовно висновків контролюючого органу, що ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника в сумі 2093458,59 грн., що призвело до заниження суми р. 4.3 Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за ставкою 14% розділу І. Податкові зобов'язання на суму ПДВ 293084,20 грн., суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок № 656).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 даний порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.
У Додатку 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.
Пунктом 2.25 Порядку зазначено, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.
Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту.
Пунктом 12.8. Порядку встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.
При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.
Отже, при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов'язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.
Наявність таких втрат відображено ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" у відповідних Виробничих звітах (Форма № 23) /том 1 а.с. 63, 67, 72/.
Позивачем було надано виробничі звіти за травень 2022 року, складені за результатами перероблення олійної культури і в яких відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати (1,30%, 1,34%, 1,95%).
Отже, згідно з Виробничими звітами сировинні втрати в процесі переробки склали 1,30%, 1,34%, 1,95%.
Таким чином, суд погоджується із позицією позивача, що ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" під час технологічного процесу переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, зокрема за рахунок зменшення вмісту вологи в процесі виробництва.
Судом також встановлено, що згідно Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олії та жирів Національної академії аграрних наук України від 02.06.2020, величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів.
При вирішенні даного питання суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові №440/7141/20 від 19 січня 2023 року де вказано, що при здійсненні виробничого процесу переробки сировини існують втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов'язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи з сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід'ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
З огляду на встановлені обставини у цій справі, зокрема, що виробництво олії є безпосередньою господарською діяльністю позивача, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини, є невід'ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов'язані із здійсненням господарської діяльності Товариства, а тому в останнього не виникло обов'язку щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідно відсутній і обов'язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №440/4066/21 від 28 лютого 2023 року та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №120/10300/22 від 30 травня 2023 року, №120/9973/22 від 26 липня 2023 року.
Надаючи оцінку твердженням контролюючого органу, що позивачем не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на вартість товарів у сумі 558431310,00 грн., які не підтверджено за результатами інвентаризації, що призвело до заниження суми р. 4.3 Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за ставкою 20% на суму ПДВ 93071885,00 грн., суд вказує наступне.
Так, відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
В свою чергу, порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879 (далі - Положення №879).
Відповідно до пункту 5 Положення №879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:
- питання виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;
- установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;
- виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;
- виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.
Відповідно до абзацу 6 пункту 7 Положення №879 проведення інвентаризації є обов'язковою за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Вимога про проведення інвентаризації надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Тобто повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується показами свідка, який допитаний у судовому засіданні, 22.09.2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН", яке знаходиться за тією ж юридичною адресою що і позивач, кур'єрською службою "Нова Пошта" направлено запит №2 від 22.09.2022 року /том 1 а.с. 87/.
У вказаному запиті повідомлено про необхідність проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складах ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" за період з дати останньої інвентаризації по 22.09.2022 року (дата проведення інвентаризації). Інвентаризацію провести в присутності посадових осіб контролюючого органу.
Запит №2 від 22.09.2022 року був переданий позивачу працівниками ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" 26.09.2022 року.
В судовому засіданні досліджено зміст запиту №2 від 22.09.2022 року та обставини щодо його надсилання.
Водночас, з'ясовано, що даний запит із вимогою провести інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей на складах ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" за період з дати останньої інвентаризації по 22.09.2022 року (дата проведення інвентаризації) відправлено лише 22.09.2022 року.
Відправлення здійснено із міста Київ кур'єрською службою "Нова пошта" в адресу іншої юридичної особи, зокрема ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН".
В ході розгляду справи встановлено, що фактично запит №2 від 22.09.2022 року отримано 26.09.2022 року, який було передано головному бухгалтеру ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" уповноваженими особами ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН".
З цього приводу судом допитано свідка, який підтвердив наведені обставини, також під час допиту повідомила, що помилково зазначила дату отримання даного запиту 22.09.2022 року, так як в цей день запит лише було відправлено із міста Київ.
Представником позивача звернуто увагу суду, що зміст запиту містить вимогу в проведенні інвентаризації 22.09.2022 року у присутності посадових осіб контролюючого органу.
Втім, запит надійшов 26.09.2022 року і в той же час посадові особи контролюючого органу не прибули для проведення інвентаризації у їх присутність.
Наведене підтверджується витягами з Журналу реєстрації перевірок, Журналу видачі разових і тимчасових перепусток та ознайомлення з правилами поведінки відвідувачів, студентів та працівників інших організацій, які тимчасово знаходяться або виконують роботу на "Вінницький олійножировий комбінат" /том 1 а.с. 89-92/.
З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що інвентаризація не проведена у зв'язку із неналежними діями посадових осіб контролюючого органу щодо надсилання запиту, а також не послідовності в формуванні та неоднозначності змісту направленого запиту.
Суд звертає увагу, що запит повинен містити чіткий зміст, не допускати двухзначність трактування його вимог, тобто відповідати ознакам належним чином оформленого документа контролюючого органу (абз. 6 п. 7 Положення №879), а надсилається він виключно в адресу (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику), що не було дотримано та в належний спосіб забезпечено контролюючим органом.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом податкової перевірки, результати якої оскаржуються позивачем, була законність декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року.
ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат", як добросовісним платником податків, реагуючи на запит від 22.09.2022 року №2, направлено відповідачу матеріали з проведення останньої інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей на складах ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" за вимогою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оформлену належним чином, станом на 19.07.2022 року, що проводилась в рамках документальної позапланової виїзної перевірки з питань законності декларування з податку на додану вартість за грудень 2021, за результатами якої було складено акт від 26.07.2022 року №416/31-00-04-01-01-26/00373758 /том 1 а.с. 177-192/.
Дослідивши зміст акту №416/31-00-04-01-01-26/00373758 від 26.07.2022 року, судом встановлено, що під час такої перевірки контролюючим органом не виявлено будь-яких нестач за результатами інвентаризації проведеної станом на 19 липня 2022 року.
Із наведеного слідує висновок, що якби позивач, на запит від 22.09.2022 року №2 все ж таки провів інвентаризацію у вересні 2022 року, за результатами якої було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, це свідчило б про те, що втрата/нестача товару сталася в період з липня по вересень 2022 року, тому податковий орган не міг нараховувати податкові зобов'язання за втрачений товар саме в травні 2022 року.
Окрім того, в матеріалах справи міститься акт №486/Ж5/31-00-04-02-01/00373758 від 21.03.2023 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року /том 1 а.с. 193-211/.
Із пункту 2.9. акту №486/Ж5/31-00-04-02-01/00373758 від 21.03.2023 року вбачається, що в ході перевірки ПрАТ "Вінницький олійножировий комбінат" було проведено інвентаризацію активів та зобов'язань. Результати інвентаризації оформлено інвентаризаційними описами, надлишки та нестач не виявлено.
Отже, даним актом підтверджується, що в період з моменту проведення останньої інвентаризації (19.07.2022) по грудень 2022 року будь-яких надлишків та нестач, відносно яких необхідно нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у позивача не виявлено.
Відтак, суд погоджується із твердженнями представника позивача, що за наслідками перевірки посадові особи Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не сформулювали жодних обґрунтованих правомірних висновків про неможливості підтвердження залишків запасів, товарів та готової продукції за травень 2022 року або нестачу товарно-матеріальних цінностей товариства.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, твердження контролюючого органу стосовно необхідності складення та реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на вартість товарів, які не підтверджено за результатами інвентаризації, а також про заниження податкових зобов'язань є безпідставними та необґрунтованими.
За таких обставин суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №01025040103, №01026040103 та №01027040103 від 28 листопада 2022 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 26840,00 грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №01025040103 від 28 листопада 2022 року, №01026040103 від 28 листопада 2022 року, №01027040103 від 28 листопада 2022 року.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницький олійножировий комбінат" (вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 00373758) судовий збір в розмірі 26840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ ВП 44082145).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Вінницький олійножировий комбінат" (вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 00373758);
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ ВП 44082145).
Рішення у повному обсязі складено 07.08.2023 року (дата складення повного тексту судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 17.07.2023 року по 04.08.2023 року включно, тобто останнім днем строку є перший робочий день - 07.08.2023 року).
Суддя Свентух Віталій Михайлович