про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
07 серпня 2023 р.
Справа№120/11680/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Стрижавська виправна колонія №81" про визнання бездіяльності протиправною
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи "Стрижавська виправна колонія №81" про визнання бездіяльності протиправною.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви приходжу до висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як слідує із матеріалів позовної заяви, у провадженні Слов'янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №1202050510002060 від 06.12.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 10.03.2022 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 08.05.2022 включно.
При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначає, що не дивлячись на закінчення строку дії ухвали Слов'янського міськрайонного суду від 10.03.2022, позивач досі перебуває під вартою.
Відповідні обставини, на переконання представника позивача, вказують на протиправну бездіяльність Державної установи "Стрижавська виправна колонія №81", яка полягає у не вчиненні дій щодо негайного звільнення позивача з під-варти.
Із наведеного вище слідує, що ОСОБА_1 під час знаходження в установі відповідача перебуває у правовому статусі особи під вартою.
Правовідносини з приводу розгляду судом справ про захист прав особи, котра тримається під вартою, пов'язані з умовами пересування унормовані виключно ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Так, положеннями ч. 1 ст. 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Таким чином, положення ст. 206 КПК України є спеціальною нормою права відносно осіб під вартою і охоплюють захист усіх прав людини, пов'язаних з умовами ув'язнення, позаяк жодних виключень законом не запроваджено.
Натомість, положення ст. ст. 537 та 539 КПК України присвячені урегулюванню правовідносин виключно з приводу розгляду судом справ про захист прав особи під час виконання покарань.
Пунктом 13-1 частини 1 статті 537 КПК України дійсно передбачена можливість оскарження особою інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.
Але цією особою, на яку поширюється дія п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України, є особа, що відбуває покарання, тобто засуджений, а не особа від вартою.
Відтак, в силу положень ч. 9 ст. 539 КПК України у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту права та інтереси осіб, котрі відбувають покарання.
Отже, положення ст. ст. 537 та 539 КПК України є спеціальними нормами права відносно осіб, стосовно яких відбувається виконання вироку.
Відносно згаданих осіб (тобто осіб, стосовно яких розпочата процедура відбування покарання за вироком суду) підлягають застосуванню і положення Кримінально-виконавчого кодексу України.
Натомість, у спірних правовідносинах позивач діє у статусі особи під вартою, а не засудженого, а тому не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства, оскільки захист усіх прав і інтересів осіб під вартою у відносинах з установою ув'язнення відбувається у порядку кримінального судочинства згідно з ст. 206 КПК України та приписами Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною першою статті 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Параграфом 1 глави 18 КПК України встановлено порядок застосування запобіжних заходів, затримання особи в порядку кримінального провадження.
Як уже було зазначено вище, положеннями ч. 1 ст. 206 КПК України визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (частина перша статті 206 КПК України).
Статтею 22 Закону України "Про попереднє ув'язнення" встановлено, що нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Крім того, частиною першою статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318, 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги характер спірних правовідносин, приходжу до висновку, що зазначену в цій справі бездіяльність відповідача належить оскаржувати саме в порядку КПК України, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, з наведених вище мотивів у відкритті провадження в даній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Стрижавська виправна колонія №81" про визнання бездіяльності протиправною.
2. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна