03 серпня 2023 року
м. Київ
справа №582/256/19
провадження № 51-4570ск23
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
Головуючої ОСОБА_1 ,
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
вивчила касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 01 травня 2023 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, і
встановила:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання за ст. 128 КК України у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Роменської міської ради 16490,14 грн витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 34765,28 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 01 травня 2023 року вказаний вирок місцевого суду скасовано, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 листопада 2018 року у вечірній час доби, точного часу в ході судового розгляду не встановлено, приблизно між першою та третьою годиною ночі, ОСОБА_6 разом зі своїми знайомими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 перебували в с. Коровинці Роменського (Недригайлівського) району Сумської області по
вул. Київській, поблизу магазину «Всесвіт», де відпочивали. Потім між
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виникла сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час якої ОСОБА_6 , не маючи умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, продовжуючи виниклу між ними сварку, підійшов до ОСОБА_5 та здійснив поштовх обома руками в область грудної клітини останнього, від чого потерпілий упав на спину та головою вдарився об асфальтобетонне покриття тротуару, в результаті чого отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілого посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджуєпро безпідставну перекваліфікаціюдій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України. Вважає, що апеляційний суд, в порушення ст. 129 КПК України не вирішив питання щодо цивільних позовів прокурора та потерпілого. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК України є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .
Кваліфікація дій засудженого за ст. 128 КК України є правильною.Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Твердження представника потерпілого про неправильну перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, оскільки останній умисно спричинив потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження є безпідставними.
Як вбачається з вироку, висновки про доведеність вини ОСОБА_6 в необережному заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень місцевий суд зробив на підставі зібраних у кримінальному провадженні та детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв'язку.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що з ОСОБА_6 у нього виникла сварка та штовханина, потім останній його вдарив ногою по голові, після чого він упав, а коли піднявся ОСОБА_6 його штовхнув руками і він упав на цементну алейку; показаннями свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_5 і той упав на спину і головою вдарився об асфальт; показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , які підтвердили обставини конфлікту, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, про те, що ОСОБА_6 мав намір нанести саме ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження свідки не зазначали.
Судом в основу обвинувального вироку було покладено й висновок експерта від 24 лютого 2021 року №940, з якого слідує, що тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - лінійний перелом лобної та тім'яної кісток, забій-стиснення головного мозку гострою епідуральною гематомою, підшкірна гематома в тім'яно-потиличній ділянці; перелом нижньої стінки правої орбіти; садно правого колінного суглобу утворились від падіння з вертикального положення тім'яно-потиличною ділянкою на площину та могли утворитись внаслідок поштовху в груди з послідуючим падінням на пішохідну доріжку. При цьому характер та локалізація ушкоджень голови виключають можливість їх утворення внаслідок нанесення удару ногою.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази фактичні дані, що містяться: у протоколах огляду місця події від 13 листопада 2018 року; у протоколі проведення слідчого експерименту від 02 січня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_5 ; у протоколах слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ; висновках експерта від 17 січня 2019 року №33, № 35, №36.
Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що
ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України.
Доводи представника потерпілого про умисне заподіяння ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень належним чином перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
Так, обов'язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Кримінальна відповідальність за необережне тілесне ушкодження (стаття 128 КК України) настає за наявності таких самих елементів об'єктивної сторони, як і складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, за умови, якщо були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а за суб'єктивною стороною цей злочин проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Розмежування умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121 КК України) і необережного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів. Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах обумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.
З встановлених як судом першої так і судом апеляційної інстанцій обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 під час конфлікту з ОСОБА_5 штовхнув останнього обома руками в груди, від чого потерпілий упав на спину та головою вдарився об асфальтобетонне покриття тротуару.
Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію, характер та механізм утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що ОСОБА_6 штовхаючи ОСОБА_5 не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_6 за ст. 128 КК України судом кваліфіковано правильно, оскільки тілесні ушкодження потерпілому було заподіяно внаслідок необережності у вигляді злочинної недбалості.
Аналогічні за змістом доводи касаційної скарги представника потерпілого були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням відповідних мотивів спростування, визнав їх необґрунтованими.
Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Посилання представника потерпілого на те, що апеляційний суд, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України не вирішив питання щодо цивільних позовів потерпілого та прокурора не може бути єдиною підставою для скасування судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК України та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості, призначення покарання, і може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
На думку колегії суддів касаційного суду судами попередніх інстанцій дотримано вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду вказаного кримінального провадження.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 01 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3