Ухвала
07 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 401/208/23
провадження № 61-10759ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі - ТОВ «Світловодськпобут») про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначала, що 12 грудня 2019 року отримала дозвіл на відключення власної квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. 16 липня 2020 року її квартиру АДРЕСА_1 відключено від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП, про що складений акт.
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про припинення нарахування, оскільки в належній їй квартирі встановлено індивідуальне опалення.
Вважала, що дії відповідача щодо нарахування плати за послуги з централізованого опалення після його відключення порушують її права.
Враховуючи викладене, просила суд зобов'язати ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 липня 2020 року.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування ОСОБА_1 плати за послуги з централізованого опалення належної їй квартири АДРЕСА_1 , з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 липня 2020 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 самовільно не відключала належну їй квартиру від централізованого опалення. У встановленому порядку отримала дозвіл на відключення квартири. Факт відключення квартири від мереж ЦО та ГВП з достовірністю підтверджується актом від 16 липня 2020 року. Місцевий суд не вбачав жодних підстав для проведення нарахування коштів за послуги з теплопостачання ОСОБА_1 , оскільки фактично остання не споживала послуги ТОВ «Світловодськпобут» з 16 липня 2020 року і відповідно проведені нарахування ТОВ «Світловодськпобут» підлягають припиненню. Місцевий суд дійшов висновку, що відповідач порушує права позивачки шляхом незаконного нарахування плати за послуги з теплопостачання з 16 липня 2020 року.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Світловодськпобут» задоволено. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду, позивачка не довела, що відключення квартири від мереж централізованого опалення здійснене нею в порядку, передбаченому Правилами користування тепловою енергією, а не самовільно. На час складення акта про відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 не мала відповідного дозволу на відключення від централізованого опалення та не отримала технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, про обов'язкову наявність яких зазначено у рішенні виконкому Світловодської міської ради від 12 грудня 2019 року № 968 «Про переобладнання квартир та встановлення індивідуального опалення в квартирах багатоповерхових житлових будинків м. Світловодськ». За змістом акта про відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення від 16 липня 2020 року, який складений та підписаний власником квартири ОСОБА_1 , представником виконавця робіт з відключення квартири від системи теплопостачання та представником ОСББ «Єдність 2019-4», таке відключення відбулося без запрошення та участі представника виконавця комунальних послуг з постачання теплової енергії ТОВ «Світловодськпобут».
17 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2023 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 січня 2023 року розгляд цієї справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до положень статей 19, 274 ЦПК України справа є малозначною.
Кропивницький апеляційний суд вирішував цю справу з повідомленням учасників справи, в порядку частини третьої статті 369 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявник оскаржує судове рішення, ухвалене у справі про зобов'язання припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири з моменту відключення її від централізованого опалення.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору, вважає, що наявні підстави для визнання цієї справи, відповідно до 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, справою незначної складності.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі незначної складності оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Наведені заявницею обставини, які, на її переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження апеляційним судом.
Верховний Суд дійшов переконання, що заявниця не зазначила у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на її думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду справи незначної складності судом касаційної інстанції.
Щодо доводів заявниці про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявниця не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний