Ухвала
07 серпня 2023 року
місто Київ
справа № 533/392/22
провадження № 61-10481ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради, Кременчуцької районної державної адміністрації про визнання права на спадкове майно,
11 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Щодо дотримання заявницею строку на подання касаційної скарги
Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Оскільки постанова Полтавського апеляційного суду ухвалена 15 травня 2023 року, то останнім днем тридцяти денного строку для подання касаційної скарги є 14 червня 2023 року.
Заявниця звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду у 11 липня 2023 року, тобто із пропуском строку.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, у якому заявниця посилається на те, що копію оскаржуваного судового рішення вона та її представник не отримували, про рішення її представник дізнався 19 червня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Проте, заявниця не підтвердила належними доказами факту невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України щодо направлення їй копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та вжиття нею невідкладних заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення, а посилання на факт ознайомлення із оскаржуваним судовим рішень на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень без наведення інших об'єктивних обставин, підтверджених письмовими доказами, не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, наведені заявницею у клопотанні підстави поновлення строку не підтверджено доказами, а за відсутності матеріалів справи до відкриття касаційного провадження Верховний Суд позбавлений можливості перевірити зазначені аргументи заявника.
Тому, заявниці необхідно надати докази порушення судом апеляційної інстанції вимог щодо видачі (надсилання) їй копії постанови (довідка суду), а також належно обґрунтувати із підтвердженням доказами перешкод у вчиненні нею процесуальних дій щодо отримання копії оскаржуваного.
Суд звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком осіб, які беруть участь у справі. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії)).
Саме на заявницю покладено обов'язок доведення наявності у неї об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Щодо виконання заявницею обов'язку зі сплати судового збору
На порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як випливає зі змісту судових рішень ОСОБА_1 звернулася до суду у липні 2022 року з позовом, у якому просила:
визнати за нею право на земельну частку (пай), що знаходиться на території Хорішківської сільської ради Козельщинського (Кременчуцького) району Полтавської області, у розмірі 3,39 умовних кадастрових гектара, у порядку спадкування за законом після смерті баби, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, предметом оскарження у цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду однієї вимоги майнового характеру.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 481,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Отже, щодо позовної вимоги майнового характеру про визнання права на земельну частку (пай), судовий збір має розраховуватися з вартості спірного нерухомого майна (частина перша статті 176 ЦПК України).
Водночас, оскільки оскаржувані судові рішення не містять відомостей про вартість спірного майна (земельної частки (паю)), заявниця має навести його вартість та відповідно сплатити судовий збір за оскарження судових рішення за результатами розгляду позову майнового характеру (виходячи з 1 відсотка ціни позову, - вартості спірного майна, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), з урахуванням 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовних заяв.
Судовий збір за подання цієї касаційної скарги має бути сплачений єдиним платіжним документом (квитанцією, платіжним дорученням) із наведенням обґрунтування розміру судового збору.
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо підтвердження підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо інших недоліків касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко