вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
27 липня 2023 рокуСправа № 912/732/23
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/732/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія", Проїзд Поліграфістів, 8-Б, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28006
до відповідача: Державного підприємства "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація", пров. Приладний, 2-А, м. Київ, 03142
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 42767945
про стягнення 210 400,00 грн
Представники:
від позивача - Ісмайлова А.В., адвокат, свідоцтво КР №000507 17.07.2020 ордер ВА №1053359 від 15.05.2023 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - участі не брали;
третьої особи - Павловська С.С., самопредставництво, витяг з ЄДР.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" (ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Державного підприємства "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" (ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація", відповідач) про стягнення збитків в розмірі 210 400,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначено, що по закінченню строку дії договору оренди державного майна, яке знаходилось на балансі ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація", позивачем здійснено всі можливі дії для повернення майна. Однак таке майно не було прийнято з оренди позивача, внаслідок чого ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" було змушено забезпечити його зберігання, вартість послуг яких є збитками позивача.
Ухвалою господарського суду від 02.05.2023 за поданим позовом відкрито провадження у справі № 912/732/23 за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строк для подання заяв по суті справи, від позивача витребувано додаткові докази.
Окрім того, ухвалою суду про відкриття провадження у справі залучено до участі у справі третьою особою. яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Фонд держмайна, третя особа).
Відповідач позовні вимоги заперечив, про що подав до справи відзив, з тих підстав, що відповідач не є стороною договору та власником відповідного майна, позивачем не доведено наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача. Крім того, відповідач звертає увагу на неподання позивачем всіх документів щодо договору про охорону майна.
Третьою особою надано пояснення, в яких повідомлено, що ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" за результатами аукціону придбала у власність попередньо орендоване майно, про що 03.04.2020 укладено договір купівлі-продажу.
02.06.2023 позивачем подано пояснення з доказами, які витребував суд в ухвалі від 02.05.2023.
22.05.2023 суд розпочав підготовче засідання у справі, в якому оголошено перерву до 20.06.2023.
У підготовчому засіданні 20.06.2023 суд оголосив перерву до 30.06.2023 та на підставі ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України надав можливим позивачу подати додаткові письмові пояснення з питання щодо підстав позову, з урахуванням рішення господарського суду у справі № 912/4018/19.
30.06.2023 позивачем подано пояснення, в яких вказано на те, що факт бездіяльності ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" поставили в безвихідне становище ТОВ "Олександрійська ливарна компанія".
30.06.2023 суд продовжив підготовче засідання, в якому постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.07.2023.
27.07.2023 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник третьої особи навів пояснення щодо позову.
Відповідач в засідання суду не з'явився та подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація", в якому вказано про невизнання позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, врахувавши доводи щодо обґрунтувань і заперечень позову, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
31.07.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (Орендодавець) та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" (Орендар) укладено договір оренди №36-37 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір, а.с. 12-17), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: комплекс нежитлових будівель та споруд, що перебуває на балансі Державного підприємства "Центрально-Західна Компанія "Вуглеторфреструктуризація" (Балансоутримувач) та знаходяться за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, проїзд Поліграфістів, 10А .
Строк дії Договору з 31.07.2013 по 30.07.2014.
Передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу та вважається повернути з моменту підписання акта приймання-передачі, обов'язок складення якого покладається на Орендаря (пункти 10.9., 10.10. Договору).
Додатковою угодою від 29.07.2016 строк дії Договору продовжено до 30.06.2019 (а.с. 18-19).
21.05.2019 ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" звернулась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях із завою про продовження терміну дії Договору (а.с. 20).
Балансоутримувачем ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" в листі від 23.05.2019 повідомлено позивача про відсутність заперечень щодо продовження дії Договору (а.с. 21).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в листі від 29.05.2019 повідомило про відмову у продовженні Договору, з тих підстав, що прийнято рішення про приватизацію об'єкта, та вказано на необхідність повернути майно і провести розрахунок з орендної плати за фактичний період використання орендованого майна (а.с. 22-23).
Листом від 26.06.2019 ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях з проханням продовжити позивачу термін дії Договору до вирішення питання про приватизацію майна. В листі зазначено, що балансоутримувач не зможе утримувати, зберігати та охороняти вказаний об'єкт державної власності. (а.с. 24-25).
Згідно листа від 28.06.2019 ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" просило ВП Олександрійська ВДЛШ ДП "ОК "Укрвуглереструктуризація" у строки згідно пункту 10.9. Договору прийняти та підписати акт приймання-передачі майна (а.с. 26, 27).
В листі від 01.07.2019 Відокремлений підрозділ "Олександрійська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" повідомило ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" про неможливість підписання акта приймання-передачі майна, оскільки Балансоутримувач не має змоги охороняти даний об'єкт (а.с. 28).
20.08.2018 між ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" та Приватним підприємством "Шериф-Ком" укладено договір про надання охоронних послуг нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, проїзд Поліграфістів, 8-Б та проїзд Поліграфістів, 10А (а.с. 29-32).
Згідно додаткової угоди № 1 від 10.12.2019 внесено зміни до договору про охорону та передбачено, що вартість послуг з охорони становить 22 600,00 грн (а.с. 131).
На виконання договору про надання охоронних послуг оформлювались рахунки-фактури для оплати та позивачем здійснювалась на користь Приватного підприємства "Шериф-Ком" оплата за послуги охорони за період з липня 2019 по квітень 2020 року в загальному розмірі 210 400,00 грн (а.с. 33-37, 132-139).
03.04.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (Продавець) та ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна - комплексу будівель та споруд за адресою: Кіровоградська обл., м. Олександрія, проїзд Поліграфістів, 10А (а.с. 38-43).
28.04.2020 позивачем проведено розрахунок за вказане майно та 05.05.2020 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі майна (а.с. 44-46).
Право власності на майно зареєстровано за ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" 20.05.2020 (а.с. 47-48).
Посилаючись на вищевикладені докази та вказуючи про те, що ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" здійснено всі можливі дії для повернення майна по закінченню строку дії Договору оренди, однак Балансоутримувачем ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" не було прийнято майно з оренди, позивач вважає, що ним понесено збитки у вигляді здійснених витрат за охорону майна в розмірі 210 400,00 грн.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Положеннями ст. 225 Господарського кодексу України визначено перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, серед яких, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків/відшкодування шкоди необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
У даній категорії спору позивач повинен довести факт спричинення збитків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків. За вимогами ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
На відповідача покладається обов'язок доведення відсутності його вини у порушенні зобов'язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною першою ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктами оренди відповідно до положень даної статті може бути, у тому числі, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Орендодавцями щодо державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом (ст. 287 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення, що передбачено в ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).
Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
За ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" N 2269-XII від 10.04.1992, який діяв на час укладення та припинення строку дії Договору, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно правил Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ст. 13).
Суд, відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотивована оцінка аргументів учасників процесу та поданих до справи доказів.
За змістом наведених норм, укладений 31.07.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області і ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" Договір оренди майна № 36-34 є підставою виникнення у ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" права користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору та обов'язку сплачувати орендну плату в розмірі і строки, погоджені Договором.
Припинення Договору зобов'язує ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" повернути орендоване майно згідно умов Договору Балансоутримувачу, а останній зобов'язаний прийняти таке майно з оренди.
Матеріалами справи встановлено, що кінцевий строк дії Договору, з урахуванням його продовження, визначено по 30.06.2019.
В матеріалах справи наявне листування з приводу повернення майна та яке надав позивач, відповідно до якого вбачається, що ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" 28.06.2019 направив Відокремленому підрозділу "Олександрійська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" акт приймання-передачі майна та просив прийняти майно.
У відповідь на вказаний лист Відокремлений підрозділ "Олександрійська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" повідомив про неможливість підписання акта приймання-передачі з причини відсутності змоги забезпечити охорону такого майна.
За приписами п. 4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Поряд з цим, як встановлено судом за відкрити даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 26.05.2020 Господарським судом Кіровоградської області по справі № 912/4018/19, порушеної за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до відповідача ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" про стягнення 113 617,48 грн, ухвалено рішення суду про задоволення позову повністю. З ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" стягнуто на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 113 617,48 грн неустойки за період користування майном з 04.07.2019 по 23.09.2019.
Вказане рішення суду за результатами його апеляційного оскарження ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" змінено в частині розміру стягненої суми та стягнуто з ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" 53 276,33 грн. неустойки.
Постанова суду апеляційної інстанції є такою, що набрала законної сили, на виконання якої видано відповідні накази.
У рішенні місцевого суду зазначено, що неповернення відповідачем (ТОВ "Олександрійська ливарна компанія") орендованого майна за актом приймання-передачі виключно з вини самого відповідача, позивач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) обґрунтовано нарахував відповідачу неустойку, встановлену нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Як слідує зі змісту рішення суду, ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" було обізнано про розгляд справи № 912/4018/19 та подало відзив на позовну заяву у вказаній справі, в якому зазначено, що у зв'язку з існуванням ризику розкрадання орендованого об'єкту державної власності, ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" прийнято рішення увійти в положення балансоутримувача та продовжити здійснення охорони та збереження державного майна за власні кошти підприємства до моменту здійснення приватизації, про що ним укладено відповідні договори.
За результатами апеляційного перегляду вищевказаного рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про покладення на ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" відповідальності за не виконання обов'язку з повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору у вигляді неустойки та в постанові від 08.07.2021 вказав на таке:
- виконання орендарем обов'язку з повернення речі наймодавцю не обмежується формальним підписанням та направленням орендодавцю акту приймання-передачі, а полягає у вчиненні фактичних дій зі звільнення приміщення, позаяк в силу приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України орендар повинен забезпечити повернення речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;
- відповідачем (ТОВ "Олександрійська ливарна компанія") не спростовано належними та достатніми доказами відсутність його вини щодо повернення орендованого майна позивачу за наслідком припинення Договору оренди від 31.07.2013 року №36-37.
- відповідач, що ним не заперечується в листі від 17.10.2019 року № 17/10, за наявності відмови позивача щодо продовження терміну дії Договору від 31.07.2013 року № 36-37, викладеної в листі від 29.05.2019 року, вчиняв дії спрямовані на умисне утримання орендованого майна у своєму володінні без належних правових підстав, що підтверджується сплатою рахунків, виставлених балансоутримувачем після припинення Договору від 31.07.2013 року №36-37.
Згідно приписів ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
За правилами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №640/10625/21).
Суд враховує, що неустойка, сплата якої передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є особливим видом цивільної відповідальності, яка застосовується у разі порушення орендарем зобов'язання з повернення майна з оренди.
Тобто, стягнення з ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" вказаної вище неустойки за рішенням суду у справі № 912/1408/19 свідчить про встановлений судом факт вини саме ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" в порушенні зобов'язання з повернення орендованого майна.
При цьому, обставини, які ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" покладає в обґрунтування підстав позову у справі № 912/732/23, охоплюються періодом стягнення неустойки з липня по вересень 2019 року. У справі, що розглядається, позивач не доводить вчинення ним активних дій щодо повернення майна поза межами зазначеного періоду та не повідомляє про наявність перешкод з прийняття майна зі сторони Орендодавця або Балансоутримувача після вересня 2019 року.
Крім того, повернення нерухомого майна з оренди передбачає не лише передачу майна орендодавцеві чи іншій уповноваженій особі за актом приймання-передачі, а й також його фактичне звільнення орендарем. Тобто, приміщення має бути реально повністю звільнене від орендаря та будь-якого його майна.
Навіть при обставинах необхідності забезпечення збереження майна у зв'язку з тим, що протилежна сторона не приймає майно з оренди за актом, про що стверджує ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", позивач зобов'язаний повністю звільнити приміщення від будь-якого свого майна. В іншому випадку має місце фактичне користування позивачем майном поза межами строку дії договору оренди.
Проте, позивач не зазначає та не доводить обставини реального звільнення орендованих приміщень від свого майна, а також не повідомляє про неможливість вказаного.
Окрім того, як зазначено вище, у відзиві на позов по справі № 912/4018/19 ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" було повідомлено про прийняття рішення увійти в положення Балансоутримувача та продовжити здійснення охорони та збереження державного майна за власні кошти підприємства до моменту здійснення приватизації.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
Отже, якщо особа висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що прийняття нею певних зобов'язань (у тому числі з охорони майна) є виключно її добровільним власним рішенням, а не наслідком протиправної поведінки іншої особи чи певної домовленості з такою особою, то в подальшому відповідна особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.
Також позивач не доводить розміру збитків, оскільки, як слідує зі змісту договору про надання охоронних послуг від 20.08.2018, послуги з охорони за таким договором надавались за двома адресами - Кіровоградська обл., м. Олександрія, проїзд Поліграфістів, 8-Б та проїзд Поліграфістів, 10А. Надані до справи рахунки-фактури для оплати послуг з охорони не виокремлюють окреме майно.
Однак, згідно Договору в оренді позивача перебувало майно лише за адресою - проїзд Поліграфістів, 10А. Яке відношення до орендованого майна має нерухоме майно за адресою проїзд Поліграфістів, 8-Б, щодо охорони якого також стосується договір з охорони від 20.08.2018, позивач не пояснює.
Згідно ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як слідує з матеріалів справи, учасниками справи під час вирішення спору у даній справі було повідомлено не всі обставини та надано не всі докази, які стосуються питання повернення майна. Вказане слідує з наявності рішення суду у справі № 912/4018/19 та досліджених у вказаній справі доказів, які не надано до справи № 912/732/23.
При цьому, суд у даній справі забезпечив сторонам необхідні рівні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дотримався принципів рівності та змагальності сторін. Вказане слідує, зокрема, з належного повідомлення всіх учасників про розгляд справи, надання можливим подати додаткові докази та письмові пояснення з конкретних питань тощо.
Як закріплено в ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування покладається на сторін та суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, застосовуючи передбачені процесуальним законом стандарти доказування, суд дійшов висновку про не доведення позивачем всіх складових елементів складу цивільного правопорушення, з якими законодавство пов'язує застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а саме - протиправної поведінки відповідача, збитків та їх розміру, причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача і збитками, якими позивач вважає сплачені ним грошові кошти за охорону майна.
З підстав наведеного суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" про стягнення з ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" збитків в розмірі 210 400,00 грн повністю.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позову судовий збір покладається на позивача. Інших судових витрат сторони не заявляють.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" електронною поштою: stesh_2017@ukr.net; Державному підприємству "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" електронною поштою: vugrest@gmail.com; Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях електронною поштою: dnipro@spfu.gov.ua.
Повне рішення складено 07.08.2023.
Суддя В.В.Тимошевська