вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2519/22
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)
до Комунального підприємства “Борщагівка” Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19)
про стягнення 105977,46 грн. заборгованості, у тому числі - 94052,93 грн. компенсації вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу, 1422,39 грн. 3% річних та 10502,14 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Ковальчук С.О.
Представники сторін:
від позивача: Мотлях О.О. (довіреність № 1-3509 від 13.03.2023 р., свідоцтво № 000950 від 12.06.2020 р.), Баранецька М.Р. (довіреність № 1-3246 від 05.12.2022 р., свідоцтво № 21/2361 від 13.11.2019 р.);
від відповідача: Станіславський С.В. (ордер № 1042622 від 15.01.2023 р.).
Обставини справи:
Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (далі - АТ “Укртрансгаз”, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Борщагівка” Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - КП “Борщагівка”, відповідач) про стягнення 105977,46 грн. заборгованості, у тому числі - 94052,93 грн. компенсації вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу, 1422,39 грн. 3% річних та 10502,14 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 87,837 тис.куб.м у лютому 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, з огляду на що, за твердженням позивача, вартість вказаних обсягів має компенсуватися позивачу відповідно до порядку, встановленого частиною другою статті 8 Закону України № 1730-VIII від 03.11.2016 р. “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 94052,93 грн. компенсації вартості відібраного без номінацій обсягу природного газу, 1422,39 грн. 3% річних та 10502,14 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2022 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
21.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 1001ВИХ-22-4818 від 14.12.2022 р. (вх. № 18849/22 від 21.22.2022 р.), за змістом якого позивач просив суд розгляд справи № 911/2519/22 здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2022 р було призначено судове засідання з розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження на 19.01.2023 р.
17.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.01.2023 р. (вх. № 911/23 від 17.01.2023 р.), за змістом якого останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що Комунальне підприємство “Борщагівка” не є прямим споживачем Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, об'єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи, та отримує природний газ на точці входу з газопровідної мережі після його транспортування позивачем магістральними газопроводами до газопровідних станцій та подальшого транспортування (розподілу) газорозподільною мережею в межах іншої послуги, яка надається оператором ГРМ. Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що виникнення у позивача небалансу обсягів природного газу за спірний період відбулося внаслідок дій Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період. Також відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2023 р. було постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2519/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.02.2023 р.
Підготовче засідання відкладалось.
26.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 100/вих.-23-532 від 24.01.2023 р. (вх. № 1559/23 від 26.01.2023 р.), за змістом якої останній зазначає, що обставини споживання відповідачем природного газу у лютому 2017 року в обсязі 87,837 тис. куб. м підтверджуються ним самим, а обов'язок сплати позивачу компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу встановлений безпосередньо нормами чинного законодавства, а також вказує, що позовні вимоги АТ “Укртрансгаз” є правомірними та обґрунтованими, оскільки лише такі позовні вимоги, на думку позивача, зможуть забезпечити ефективність захисту, а також механізму відновлення порушених прав та законних інтересів. Окрім того, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву просив суд поновити процесуальний строк для її подання.
20.03.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 20.03.2023 р. (вх. № 5286/23 від 26.01.2023 р.) про призначення експертизи, за змістом якого останній зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за відібраний без номінацій (поставлений) обсяг природного газу в розмірі 87,837 тис. куб. м, у зв'язку з чим просить суд призначити у даній справі судову економічну експертизу з метою з'ясування, чи підтверджуються документально (за даними бухгалтерського обліку позивача) наявність заборгованості КП “Борщагівка” перед позивачем в сумі 94052,93 грн. та факт відібрання природного газу без номінацій в обсязі 87,837 тис. куб. м.
11.04.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства “Укртрансгаз” надійшли заперечення б/н, б/д (вх. № 6967/23 від 11.04.2023 р.) проти призначення судової економічної експертизи, за змістом яких позивач просить суд звернути увагу, що клопотання про призначення судової економічної експертизи відповідач обґрунтовує лише тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за відібраний без номінацій (поставлений) обсяг природного газу в розмірі 87,837 куб.м, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, вбачається необхідність в призначенні відповідної експертизи. Разом з тим, поставлені відповідачем питання спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а обґрунтувань зворотного відповідачем не наведено. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які були б взаємно суперечливими, а докази, подані відповідачем, навпаки тільки підтверджують правомірність позовних вимог AT “Укртрансгаз”. Водночас, непогодження відповідача з розміром позовних вимог не дає підстав стверджувати про необхідність призначення в даному випадку судової економічної експертизи. Таким чином, враховуючи, що приписами процесуального закону визначено, що експертиза у справі призначається в разі, коли необхідні спеціальні знання для з'ясування обставин, що мають значення для справи, які входять до предмета доказування та у сфері іншій, ніж право, вказане клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, на думку позивача, не підлягає задоволенню.
12.04.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від АТ “Укртрансгаз” надійшли додаткові письмові пояснення б/н, б/д (вх. № 7118/23 від 12.04.2023 р.), згідно яких позивач зазначає, що у даній справі № 911/2519/22 відносини, які виникли між AT “Укртрансгаз” та КП “Борщагівка”, регулюються приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про ринок природного газу” та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 р. Подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу. Так, у спірний період та до 31.12.2019 р. (дати початку функціонування окремого суб'єкта на ринку природного газу України - ТОВ “Оператор ГТС України”), позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). При цьому, постачання природного газу повинно було відбуватися з обов'язковим дотриманням та урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом ГТС та ЦК України. У даному випадку у справі № 911/2519/22 виникла ситуація, в якій НАК “Нафтогаз України” не подавала номінацій оператору ГТС (позивачу), однак, виробник теплової енергії - КП “Борщагівка” продовжувало споживати (відбирати) природний газ, а AT “Укртрансгаз”, у свою чергу, довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб'єкта ринку природного газу, а саме - позивача, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Тобто, позовні вимоги AT “Укртрансгаз” забезпечені ефективним та таким, що встановлений Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, способом захисту для відновлення порушених прав та законних інтересів позивача. Як вбачається з матеріалів справи, відбір природного газу у спірному періоді відбувся без поданих будь-яким постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у лютому 2017 року.
09.05.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства “Укртрансгаз” надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 09.05.2023 р. (вх. № 1439/23 від 09.05.2023 р.) щодо актуальної судової практики, за змістом яких позивач просить суд звернути увагу на те, що в низці аналогічних судових справ за позовами AT “Укртрансгаз” про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” судами були задоволені позовні вимоги AT “Укртрансгаз”.
У судовому засіданні 22.05.2023 р. представник позивача заперечувала проти призначення експертизи у даній справі та зазначала про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, а також про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Розглянувши у судовому засіданні 22.05.2023 р. клопотання відповідача б/н від 20.03.2023 р. (вх. № 5286/23 від 20.03.2023 р.) про призначення експертизи, заслухавши позицію представника позивача, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою залишив його без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 22.05.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2022 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2023 р.
08.06.2023 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 08.06.2023 р. (вх. № 11247/23 від 08.06.2023 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.
12.06.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 12.06.2023 р. (вх. № 11391/23 від 12.06.2023 р.) про закриття провадження у справі, в якому останній вказує, що між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2020 р. у справі № 911/2759/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р., у зв'язку з чим відповідач просить суд закрити провадження у даній справі № 911/2519/22.
12.06.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 12.06.2023 р. (вх. № 11402/23 від 12.06.2023 р.) про застосування строків позовної давності, за змістом якого останній зазначає, що позивач звернувся до господарського суду за захистом його порушених прав у листопаді 2022 р., а права начебто були порушені більше, ніж три роки тому (в лютому 2017 р.), про що останньому було відомо, і, відповідно, позивач пропустив визначені в ЦК України строки позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати позовну давність до даного позову та відмовити в його задоволенні.
У судовому засіданні 12.06.2023 р. представник відповідача зазначав про неознайомлення з матеріалами справи станом на час судового засідання, а також надав пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про застосування позовної давності; представник позивача проти вказаних клопотань представника відповідача заперечував та наголошував на відсутності підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки предметом справи № 911/2759/19, що вже розглянута, було стягнення вартості безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а у даній справі предметом спору є стягнення компенсації вартості безпідставно відібраного природного газу (без номінацій) на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2023 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.07.2023 р.
У судовому засіданні 20.07.2023 р. представники позивача позовні вимоги підтримували; представник відповідача проти позову заперечував.
Суд, розглянувши у судовому засіданні з розгляду справи по суті клопотання відповідача б/н від 12.06.2023 р. (вх. № 11391/23 від 12.06.2023 р.) про закриття провадження у справі, протокольною ухвалою залишив його без розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує заяви та клопотання учасників справи (п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України).
Разом з тим, клопотання відповідача про закриття провадження у справі було подано до суду вже після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України на стадії розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Як вбачається з клопотання, представником відповідача не зазначено та не доведено наявності поважних причин неможливості подання такого клопотання під час підготовчого провадження.
В силу приписів ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення клопотання КП “Борщагівка” б/н від 12.06.2023 р. (вх. № 11391/23 від 12.06.2023 р.) про закриття провадження у справі без розгляду на підставі приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Водночас, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності б/н від 12.06.2023 р. (вх. № 11402/23 від 12.06.2023 р.) було долучено до матеріалів справи, оскільки відповідач у своєму відзиві заявляв про застосування позовної давності до вимог позивача та зазначав про подання в подальшому окремого клопотання про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 20.07.2023 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Акціонерне товариство “Укртрансгаз” до 31.12.2019 р. було оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 cт. 1 Законом України “Про ринок природного газу”.
Комунальне підприємство “Борщагівка” Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі - споживач).
КП “Борщагівка” є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу”, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, від 22.03.2017 р. № 187 та від 19.10.2018 р. № 867 затверджувалися "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".
За змістом вказаних Положень виробник теплової енергії мав право у визначений період купувати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України".
Між Комунальним підприємством “Борщагівка” (споживач) та НАК "Нафтогаз України" (постачальник) було укладено договори на постачання природного газу № 1639/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016 р., № 17194/1617-БО-17 від 27.10.2016 р., що було встановлено в процесі розгляду Господарським судом Київської області справи № 911/2759/19.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 742-р “Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року”, від 04.10.2017 р. № 720-р “Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року”, від 03.10.2018 р. № 717-з “Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року” на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було покладено обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018, 2018/19 років безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі - КП “Борщагівка”.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортних систем, замовники послуг транспортування зобов'язані подати оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.
Відповідно до п. 1 вказаного Розпорядження КМУ від 05.10.2016 р. № 742-р, яке є обов'язковим до виконання, на НАК “Нафтогаз України” та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям на початку опалювального сезону.
Однак, як слідує з позову, за результатом опрацювання поданих номінацій, АТ «Укртрансгаз» було встановлено відсутність номінацій НАК “Нафтогаз України” у спірний період для КП “Борщагівка”, а саме - на лютий 2017 року.
Водночас, АТ «Укртрансгаз» було встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС, суб'єктом ринку природного газу, зокрема, будь-яким постачальником в обсязі 87,837 тис.куб.м у лютому 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для КП “Борщагівка”.
При цьому, відбір природного газу КП “Борщагівка” у спірний період підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 р. у справі № 911/2759/19, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р. та ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 р., та в якому встановлено обставини щодо споживання відповідачем у лютому 2017 року природного газу в обсязі 87,837 тис.куб.м.
Таким чином, оскільки між НАК “Нафтогаз України” та КП “Борщагівка” діяли договірні відносини з постачання природного газу, однак відбір газу в обсязі 87,837 тис.куб.м у лютому 2017 року відповідачем був здійснений з ресурсу АТ «Укртрансгаз» без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, то позивач, на його переконання, має право на відшкодування вартості відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу в сумі 94052,93 грн., яку і просить стягнути з відповідача з нарахуванням відповідних сум 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи позиції сторін, подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (надалі - Кодекс ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Згідно із пунктом 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.
Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (частина 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу"), а функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб'єктами ринку, що зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб'єктів.
Відповідно до Ліцензії НКРЕКП Серії АЕ № 194511 від 28.02.2013 р. АТ “Укртрансгаз” до 31.12.2019 р., тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб'єкта на ринку природного газу України - оператора ГТС, виконувало функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Як зазначалося вище, такі спеціальні обов'язки були визначені Кабінетом Міністрів України, зокрема, в постановах: № 758 від 01.10.2015 р. “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)”; № 187 від 22.03.2017 р. “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу”; № 867 від 19.10.2018 р. “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу”.
Відповідно до вказаних постанов НАК “Нафтогаз України” була зобов'язана постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач. Водночас, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України “Про ринок природного газу” та Кодексом ГТС.
30.11.2016 р. набрав чинності Закон України № 1730-VIII від 03.11.2016 р. «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а згодом 29.08.2021 р. також набрав чинності Закон України № 1639-ІХ від 14.07.2021 р. «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639).
Як зазначав позивач, оскільки на практиці виникали ситуації, коли АТ "НАК "Нафтогаз України" не подавало номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ "Укртрансгаз" доводилося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб'єкта ринку природного газу (позивача), якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій, з метою врегулювання ситуації, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.
За змістом статті 1 Закону № 1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема, кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 р. включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до статті 2 Закону № 1730 його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Законом № 1639 були внесені численні зміни до Закону № 1730, зокрема, розширено сферу його дії, у тому числі - шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнення статті 8 частиною 2.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1730 (в редакції Закону № 1639) підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 р. по 31.12.2019 р. здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 р., щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 р. включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Аналіз наведених приписів Закону № 1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 р. включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 р. - 31.12.2019 р.; 4) строк оплати настав з 01.10.2021 р.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що загальний обсяг відібраного відповідачем без номінацій природного газу в лютому 2017 року складає 87,837 тис.куб.м.
Вказаний обсяг відбору природного газу підтверджується, зокрема, реєстром обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК “Нафтогаз України” із мереж АТ “Київоблгаз”, згідно з якими в графі “Обсяг згідно підтвердженої номінації” зазначено “0”, водночас, у графі “Обсяг згідно алокації” (тобто фактично спожитий обсяг без підтвердженої номінації постачальника) зазначено про відбір КП “Борщагівка” природного газу в наступному обсязі та періоді: в лютому 2017 року обсягом 87,837 тис.куб.м; актом наданих послуг транспортування природного газу, підписаним між Філією управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» та КП “Борщагівка” за лютий 2017 року на обсяг 87,837 тис.куб.м природного газу.
Також, як зазначалося вище, обставина відбору природного газу КП “Борщагівка” з мереж УМГ ПАТ «Укртрансгаз» у вказаному обсязі у спірний період підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2020 р. у справі № 911/2759/19, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 р. та ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 р., та в якому встановлено обставину споживання відповідачем у лютому 2017 року природного газу в обсязі 87,837 тис.куб.м.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Слід зазначити, що заперечення КП “Борщагівка” проти позовних вимог полягають, зокрема, в наступному: НАК “Нафтогаз України” у спірний період була постачальником природного газу КП “Борщагівка” на підставі укладених договорів; відповідач не є прямим споживачем Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, об'єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи, та отримує природний газ на точці входу з газопровідної мережі після його транспортування позивачем магістральними газопроводами до газопровідних станцій та подальшого транспортування (розподілу) газорозподільною мережею в межах іншої послуги, яка надається оператором ГРМ; виникнення у позивача небалансу обсягів природного газу за спірний період відбулося саме внаслідок дій АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період.
При цьому, заперечень стосовно того, що відповідачем було здійснено відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій матеріали справи не містять. Останній вказує лише на те, що обов'язок із подання номінацій був покладений на АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, а сам відбір газу був вчинений відповідачем на договірній основі, в той час як жодних відносин з позивачем у відповідача як споживача природного газу немає.
Щодо даної позиції відповідача суд зазначає наступне.
Предметом заявленого позову в даній справі є стягнення заборгованості з компенсації вартості відібраного відповідачем без номінацій у лютому 2017 року природного газу обсягом 87,837 тис.куб.м на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” № 1730-VIII від 03.11.2016 р., із змінами, внесеними Законом № 1639 від 14.07.2021 р.
Як зазначалося вище, компенсація вартості природного газу позивачу здійснюється за використаний природний газ протягом періоду з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року без поданих постачальником газу номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів.
Таким чином, для спростування позовних вимог відповідач мав надати суду докази подання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу, підписані між постачальником природного газу і КП «Борщагівка». Однак, вказані докази до матеріалів справи подані не були.
Стосовно посилання відповідача на укладення договорів постачання природного газу між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та КП «Борщагівка» суд відзначає, що сама лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення конкретної поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції, що було врегульовано сторонами в п.п. 3.1, 3.4 вказаних договорів.
Водночас, відповідачем не було подано доказів сплати грошових коштів на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” за отриманий природний газ, як і не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення такої господарської операції, як постачання АТ "НАК “Нафтогаз України” відповідачу природного газу в обсязі 87,837 тис.куб.м у лютому 2017 року.
З урахуванням зазначеного вище, судом встановлено, що у спірний період КП «Борщагівка» мало договірні відносини щодо постачання природного газу з АТ “НАК “Нафтогаз України”, натомість постачальник не надав номінації щодо відбору природного газу з газотранспортної системи у лютому 2017 року та не здійснив постачання природного газу відповідачу, внаслідок чого останнім здійснювався відбір природного газу з газотранспортної системи АТ “Укртрансгаз” без поданих номінацій його постачальником.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що упродовж спірного періоду відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС.
З огляду на викладене, в силу вимог Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” № 1730-VIII від 03.11.2016 р. (із змінами, внесеними Законом України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” № 1639-IX від 14.07.2021 р.) у відповідача виникло зобов'язання компенсувати позивачу вартість відібраного в лютому 2017 року без номінацій обсягу природного газу.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 8 Закону України № 1730 (зі змінами та доповненнями) обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
У зв'язку із зазначеним, згідно поданого до матеріалів справи розрахунку позивача, вартість відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу в лютому 2017 року у загальному розмірі 87,837 тис.куб.м за цінами реалізації природного газу за категоріями споживачів загалом складає 520908,54 грн., яку відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 р., щомісяця рівними частинами оплатити позивачу.
Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021 р.) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 7234,84 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.
Як слідує з матеріалів справи, станом на листопад 2022 року строк оплати відповідачем за період з 01.10.2021 р. по 01.11.2022 р. вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому за розрахунком позивача, який є обґрунтованим та арифметично вірним, відповідач зобов'язаний був сплатити 94052,93 грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення вказаної суми компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому 2017 року підлягає задоволенню.
Крім того, позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, на підставі приписів ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 1422,39 грн. 3 % річних та 10502,14 грн. інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 922/3013/18.
При цьому, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 р. у справі № 902/186/21.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 1422,39 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за загальний період з 01.11.2021 р. до 01.11.2022 р., він є арифметично вірним та обґрунтованим.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 10502,14 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з листопада 2021 року до жовтня 2022 року, і також є обґрунтованим та арифметично вірним.
З урахуванням вищезазначеного, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявлених позивачем розмірах.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.
Водночас, відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності та про відмову у зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, КП “Борщагівка” посилається на те, що у відповідності до позовних вимог відбір спірного газу було здійснено в лютому 2017 року, відтак, з огляду на норми ст.ст. 256, 266, 267 ЦК України, строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду сплив, оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду у листопаді 2022 року.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу.
За змістом ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відтак, за змістом норм чинного законодавства початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до суду із позовною заявою, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку.
Як зазначалося вище, з метою забезпечення сталого функціонування ринку природного газу було прийнято Закон України від 14.07.2021 р. № 1639-ІХ “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ на забезпечення фінансової стабільності на ринку природною газу”, яким доповнено статтю 8 Закону України від 03.11.2016 р. № 1730 про нормативне регулювання правовідносин щодо заборгованості підприємств ПЕК перед оператором ГТС, які протягом періоду з 01.12.2015 р. по 31.12.2019 р. здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій.
Тобто, тільки з прийняттям вказаного Закону № 1639 було визначено порядок компенсації використаного природного газу без поданих номінацій на користь оператора ГТС та право останнього отримувати такі виплати з 01.10.2021 р., як і право звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Отже, судом встановлено, що строк позовної давності щодо суми основного боргу у вигляді нарахованої компенсації, про сплив якого зазначає відповідач, позивачем при зверненні до суду в листопаді 2022 року пропущено не було.
Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Зважаючи на те, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковими вимогами порівняно із заявленою сумою компенсації, за стягненням якої позивач звернувся до суду, та до яких відповідно до ст. 257 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки, суд зазначає, що строк позовної давності стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних також не було пропущено позивачем у даній справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Борщагівка” Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08129, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19, код 32393133) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 94052 (дев'яносто чотири тисячі п'ятдесят дві) грн. 93 коп. основного боргу, 1422 (одну тисячу чотириста двадцять дві) грн. 39 коп. 3% річних, 10502 (десять тисяч п'ятсот дві) грн. 14 коп. інфляційних втрат, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07.08.2023 р.
Суддя В.М. Бабкіна