ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2023Справа № 910/431/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/431/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (Україна, 04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 23243188)
до 1) Міністерства фінансів України (Україна, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2; ідентифікаційний код: 00013480),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Україна, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Міністерства енергетики України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30; ідентифікаційний код: 37552996)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Представники учасників справи:
від позивача: Гучок В.В., довіреність № 79/2023 від 13.03.2023;
від відповідача-1: Лебідь Ю.В., Франчук В.В., в порядку самопредставництва;
від відповідача-2: Кулик О.І., довіреність № 272 від 30.05.2023;
від третьої особи: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства фінансів України (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач-2), у якій просить суд витребувати нерухоме майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, а саме у відповідача-1, та особи, за якою воно зареєстровано на праві господарського відання - відповідача-2 частину нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10 площею - 338,1 кв.м, за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, на свою користь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що набуття права власності відповідачем-1 та права господарського відання відповідачем-2 на спірне нерухоме майно відбулось на незаконних підставах, з грубим порушенням норм права, оскільки право власності на нього набуто позивачем шляхом внесення його до статутного фонду, що відбулося внаслідок перетворення Державного підприємства "Київобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" під час корпоратизації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/431/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2023.
14.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
17.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
27.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про заміну відповідача-1 в порядку процесуального правонаступництва.
У підготовче засідання 01.03.2023 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 01.03.2023 судом було прийнято до розгляду відзиви відповідачів, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено вирішення клопотання відповідача-1 про заміну сторони у справі на наступне засідання та оголошено перерву до 29.03.2023.
06.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 повторно надійшло клопотання про заміну відповідача-1 в порядку процесуального правонаступництва.
24.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів.
29.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло заперечення щодо відповіді на відзив та клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив відповідача-1.
29.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло заперечення щодо відповіді на відзив.
Підготовче засідання, призначене на 29.03.2023, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/431/23 призначено на 03.05.2023.
03.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 03.05.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 03.05.2023 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення без розгляду відповіді на відзив відповідача-1, прийнято до розгляду відповіді на відзиви та заперечення відповідачів щодо відповідей на відзиви, а також долучено до матеріалів справи докази позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства фінансів України про заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва, залучено Міністерство енергетики України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, відкладено підготовче засідання на 31.05.2023.
09.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів.
15.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів та від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів.
17.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів.
25.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про зобов'язання позивача повторно направити копію позовної заяви на адресу третьої особи.
29.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.
У підготовче засідання 31.05.2023 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 31.05.2023 судом було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про зобов'язання позивача повторно направити копію позовної заяви на адресу третьої особи та оголошено перерву до 21.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/431/23 призначено на 21.06.2023.
19.06.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову.
У підготовче засідання 21.06.2023 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 21.06.2023 судом було прийнято до розгляду письмові пояснення третьої особи щодо позову. Присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2023.
У судове засідання 12.07.2023 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представники відповідачів надали суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечували.
У судовому засіданні 12.07.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго", згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказом Міністерства економіки України від 17.05.1995 № 75 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації та графіків її проведення", затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу виробничого-енергетичного об'єднання Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" (пункт 1), на базі Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" та затверджено її статут (пункт 2).
Відповідно до пункту 5 цього наказу Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Київобленерго" вважається правонаступником Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго".
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 у справі №39/91 Міністерством палива та енергетики України видано наказ від 21.11.2006 № 452 "Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго", пунктом 1 якого затверджено Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації.
У Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго" під час його корпоратизації станом на 01.07.1995 під порядковим номером 14426 зазначено ЗРУ-10, за адресою: К-Святошинський р-н, п. Боярка, інвентарний номер об'єкта - 11001434, балансова вартість, за якою об'єкт включено до статутного фонду - 520237650 крб.
Відповідно до Інвентарної картки обліку основних засобів ВАТ "Київобленерго" від 21.11.2006, будівля ЗРУ-10 за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49, інвентарний номер - 11001434, має площу 338,1 кв.м.
Як вбачається з довідки ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", станом на 27.10.2022 на балансі позивача обліковується об'єкт основних засобів - ЗРУ-10 (група нежитлових приміщень №2 та МЗК), що розташований за адресою: м. Боярка, Фастівський р-н, Київської обл.
Листом № 10-33-17287 від 22.11.2022 Фонд державного майна України надав Перелік нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго" (на сьогодні - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"), що є правонаступником Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", до якого включено об'єкт - ЗРУ-10 (група нежитлових приміщень №2 та МЗК), що розташований за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49.
Позивач зазначає, що він користується зазначеним приміщенням для обслуговування обладнання підстанції "Тарасівка" (П/С 110/10/10 кВ "Тарасівка").
Так, на підтвердження факту користування вищезазначеним майном, позивач надав: Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 08.02.2016, яким засвідчено проведення технічного переоснащення шляхом реконструкції основного засобу 31010322.00/400050583 "Силове обладнання напругою 10 кВ"; Договір про приєднання до електричних мереж № К-00-14-0651 від 27.05.2014 та Договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0479 від 10.12.2018, у яких визначено джерело електропостачання - ПС "Тарасівка".
Разом з цим, рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 20.03.2012 №29/9 оформлено право державної власності за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на, зокрема, будинок ЗРУ (літ. П) загальною площею 797,80 кв.м в м. Боярка по вул. Маяковського, 49, що перебувають на праві повного господарського відання Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р Міністерство фінансів визначено уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 840.
На виконання пункту 6 Плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840, та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942, 21.11.2019 між Міністерством фінансів України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було укладено Договір № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно з п. 3.1 якого власник (відповідач-1) передає користувачу (відповідачу-2) майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функції оператора ГТС відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Директиви 2009/73/ЄС.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 24.07.2020 зареєстровано право власності Держави Україна в особі Міністерства енергетики та електрифікації України на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2135030032224), до складу якого входить будинок ЗРУ "П", загальна площа 797,8 кв.м, за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49, і право господарського відання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на це майно.
У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р визначено Міністерство енергетики уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, що є додатком до оригіналу розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 р. № 1087 "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами".
Вважаючи свої права порушеними внаслідок проведення державної реєстрації права власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України на будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м, що розташований у м. Боярка, вул. Маяковського, 49, що включає належну позивачу частину нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10 площею 338,1 кв.м, набуту ним у порядку корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить витребувати на свою користь вищезазначене нерухоме майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, а саме у відповідача-1, та особи, за якою воно зареєстровано на праві господарського відання - відповідача-2.
Узагальнені доводи відповідачів та третьої особи, які заперечують проти задоволення позовних вимог, полягають в наступному.
Відповідач-1 та третя особа посилаються на відсутність у матеріалах справи доказів наявності у позивача права власності на спірний об'єкт нерухомого майна. За їх доводами наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 було затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" та засновано на його базі Державну акціонерну енергетичну компанію "Київобленерго", а також затверджено її статут, водночас цим наказом не затверджено перелік майна, що передавалося новоствореному підприємству, що свідчить про відсутність підстав вважати, що будівлю ЗРУ-10 чи ЗРУ "П" було передано до статутного фонду Державної акціонерної енергетичної компанії "Київобленерго". Щодо наданого позивачем наказу Міністерства палива та енергетики України від 21.11.2006 № 452, відповідач-1 та третя особа зазначають, що його було видано на виконання рішення суду, яке не містило переліку майна для передачі та не встановлювало права власності на майно. Крім того, в абзаці другому пункту 1 цього наказу зазначено, що передачу переліку необхідно оформити відповідним актом приймання-передачі майна, який в матеріалах справи відсутній. Лист Фонду державного майна України від 22.11.2022 № 20-33-17287 відповідач-1 вважає неналежним та не допустимим доказом, з огляду на те, що відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) за достовірність інформації, наведеної у поданих до державного органу приватизації документах, несе відповідальність заявник. Крім того відповідач-1 зазначив, що позивач не надав доказів майнового правонаступництва щодо спірного нерухомого майна при реорганізації (перетворенні), у вигляді передавального акту, затвердженого засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про перетворення юридичної особи, із зазначенням в ньому нерухомого майна, яке є предметом позову.
Відповідач-2 зазначає, що в силу п. 5.9 Договору № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України та положень Закону України "Про трубопровідний транспорт" він не має права відчужувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 4 Цивільного кодексу Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.2003 № 210/93 корпоратизація - це перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш ніж 75% статутного фонду яких перебуває в державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, підприємств, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на час корпоратизації) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час корпоратизації) товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
За змістом пунктів 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (у редакції, чинній на час корпоратизації), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.
Зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1898/18.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36 (далі - Методика), розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу III та з дотриманням вимог розділу VI цієї Методики.
Пунктом 11 розділу ІІІ Методики передбачено, що цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.
Згідно з п. 28 розділу IV Методики вартість основних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку (інвентарних карток) і відповідно до Порядку індексації вартості окремих видів майна або за результатами експертної оцінки, якщо приватизація здійснюється на неконкурентних засадах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 затверджено Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду.
Відповідно до п. 4 цього Положення головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об'єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.
Суд встановив, що в процесі інвентаризації майна Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" було складено інвентаризаційний опис основних засобів підприємства, згідно з яким у складі основних засобів перебував об'єкт - будівля ЗРУ-10, інвентарний номер 00072, місцезнаходження: п/ст "Тарасівська", вартість 520237652 крб.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Методики завершальним етапом здійснення оцінки майна цілісних майнових комплексів є складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.
З матеріалів справи вбачається, що акт оцінки цілісного майнового комплексу Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" було затверджено Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго", водночас копія цього акта в матеріалах справи відсутня.
Наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097 затверджено Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, метою якого згідно з пунктом 1.2 є визначення послідовності дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном (далі - уповноважені особи), під час передачі об'єктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), реорганізації; приватизації цілісних майнових комплексів шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, здачі в оренду з викупом та передачі засновниками холдингових, державних акціонерних компаній (далі - компанії).
Відповідно до пункту 2.2 цього Положення на письмовий запит відкритого акціонерного товариства або осіб, які відповідно до законодавства України є правонаступниками відкритих акціонерних товариств, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі порушення справи про банкрутство підприємства, засновник відкритого акціонерного товариства готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства за формою, що наведена в додатку 3.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 у справі №39/91, керуючись наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097, Міністерством палива та енергетики України, видано наказ від 21.11.2006 № 452 "Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго", пунктом 1 якого затверджено Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації.
У Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго" під час його корпоратизації станом на 01.07.1995, під порядковим номером 14426 зазначено ЗРУ-10, за адресою: К-Святошинський р-н, п. Боярка, інвентарний номер об'єкта - 11001434, балансова вартість, за якою об'єкт включено до статутного фонду - 520237650 крб.
Суд не може погодитись із доводами відповідача-1 та третьої особи щодо того, що Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України №452 від 21.11.2006, сам по собі не є правовстановлюючим документом, з огляду на те, що в абзаці другому пункту 1 цього наказу зазначено про необхідність оформлення передачі відповідним актом приймання-передачі майна.
Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18 (зі спору, що виник з подібних правовідносин) сформульовано правові висновки, згідно з якими правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації.
За загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Отже корпоратизація є різновидом універсального правонаступництва, який передбачає наявність лише одного правонаступника, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. За існуючого правового регулювання, достатніми доказами переходу майна, прав чи обов'язків при корпоратизації є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.
Однак позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження правонаступництва ним прав та обов'язків ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", до статутного фонду якого було передано будівлю ЗРУ-10 (інвентарний номер 11001434) під час корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго".
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації позивача є 25.02.2004; дані про юридичних осіб, правонаступником яких є позивач відсутні.
Відповідно до пункту 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 (в редакції станом на день створення позивача), у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.
Отже, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.
Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.
Вказані правові позиції відповідають висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
Відтак сам факт присвоєння позивачу ідентифікаційного коду, за яким було зареєстровано ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", не є належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права власності на нерухоме майно - будинок ЗРУ-10 по вул. Маяковського, 49 у м. Боярка Київської області, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час корпоратизації Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго".
За приписами частини 1 статті 104, частин 2 - 3 статті 106, статті 108 Цивільного кодексу України (в редакції станом на дату створення позивача) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відтак, за відсутності передавального акта, за яким до позивача перейшло майно та обов'язки правопопередника - ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", зокрема права власності на будинок ЗРУ-10 по вул. Маяковського, 49 у м. Боярка Київської області, відсутні підстави стверджувати про те, що факт правонаступництва відбувся і позивач, як власник, має право пред'явити позов в порядку статті 387 Цивільного кодексу України про витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стосовно доказів перебування на балансі позивача спірної будівлі та обладнання, що у ній знаходиться, суд зауважує, що поняття "переходу права власності" та "передачі майна на баланс" за своєю суттю мають різну юридичну природу. Факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.08.2018 у справі № 924/1020/17 та від 11.06.2019 у справі № 918/1400/14).
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позивач не довів факт правонаступництва прав і обов'язків ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго", як і не довів належними і допустимими доказами факту належності йому спірного нерухомого майна, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права саме відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Суд зауважує, що за адресою: Київська область, м. Боярка, вул. Маяковського, 49 зареєстровано кілька об'єктів нерухомого майна державної та приватної форм власності.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які дають можливість встановити, що приміщення ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв.м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв.м, речові права на який зареєстровано за відповідачами, є одним і тим самим об'єктом (накладається один на одне), а відтак позивач також не довів порушення його прав саме відповідачами.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 65 637,20 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.08.2023
Суддя О.В. Нечай