ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2023Справа № 910/21533/21 (910/5223/23)
За позовною заявою Керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Алексюка Миколи Ігоровича (01001, м. Київ, Майдан Незалежності,2)
до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про визнання недійсним договору іпотеки
в межах справи №910/21533/21
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Улахли О.М.
Представник сторін:
від позивача - Дикий Ю.О.,
від відповідача-1 - не з'явилися,
від відповідача-2 - не з'явилися.
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/21533/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Алексюка Миколи Ігоровича до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладення спірного договору з порушеннями законодавства.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24.05.2023.
У судовому засіданні 24.05.2023 судом оголошено перерву до 28.06.2023.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.06.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/21533/21 (910/5223/23) та призначено справу до розгляду по суті на 02.08.2023.
У судове засідання, призначене на 02.08.2023, з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином. При цьому, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подавав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2022 визнано кредитором у справі № 910/21533/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 660 450,00 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна фізичної особи.
Згідно з витягом № 292639726 від 24.12.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , долученим до заяви боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, наявна інформація про державну реєстрацію іпотеки, а саме: номер запису про іпотеку: 30504488 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 21.12.2007 17:38:53; державний реєстратор: приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; підстава для державної реєстрації: Додатковий договір, серія та номер: 2900, виданий 16.09.2010, видавник: ПН КМНО Авдієнко Віталій Вікторович; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45753470 від 28.02.2019 17:47:23, приватний нотаріус Антипова Ія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; відомості про основне зобов'язання: Строк виконання основного зобов'язання: 20.12.2037, розмір основного зобов'язання: 90 916,43 долари США, додаткові відомості про зобов'язання: Кредитний договір № 014/3949/2/08206 від 21 грудня 2007 року. Процентна ставка складає 2,5 % річних з 16 вересня 2010 року по 15 вересня 2011 року та 12 % річних з 16 вересня 2011 року по 20 грудня 2037 року; відомості про суб'єктів: Іпотекодавець: ОСОБА_1 , Іпотекодержатель: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 6286657, 21.12.2007 17:38:53, реєстратор: Київський міський нотаріальний округ; опис предмета іпотеки: № 267/1 (двісті шістдесят сім дріб один), яка складається з однієї жилої кімнати, загальна проектна площа складає 62,9 (шістдесят два цілих дев'ять десятих) кв.м., що розташована на 16 (шістнадцятому) поверсі, житлового будинку номер АДРЕСА_3 , будівництво якої не завершене.
21.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" і ОСОБА_1 був укладений Кредитний Договір з фізичною особою № 014/3949/2/08206.
Згідно з умовами вказаного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 85 780,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 20.12.2013 року зі сплатою 12 % річних.
21.12.2007 між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 014/3949/2/08206, який забезпечує вимоги банку, що витікають з кредитного договору № 014/3949/2/08206 від 21.12.2007.
Пунктом 1.2 Договору іпотеки № 014/3749/2/08206 визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань вказаних у п. 1.1 цього Договору ОСОБА_1 на умовах, передбачених цим договором, передає в Іпотеку Банку майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з однієї жилої кімнати, загальна проектна площа складає 62,9 кв.м., що розташована на 16 поверсі, житлового будинку АДРЕСА_3 , будівництво якої не завершене, і яка в майбутньому стане власністю ОСОБА_1 - до оформлення правовстановлюючих документів та належної реєстрації права власності на вищевказану квартиру, яка після оформлення правовстановлюючих документів та належної реєстрації права власності стане забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором - далі "предмет іпотеки".
Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки № 014/3749/2/08206 заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 660 450,00 грн.
У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за вказаним договором Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", ВАТ "Ерсте Банк") звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2015 по справі № 2205/14 задоволено у повному обсязі позов Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товаритва "Фідобанк" заборгованість у сумі 96 053,35 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.12.2014 є еквівалентом 1 480 710,32 грн. та пеню у сумі 7 430,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" третейський збір по 7 640,70 грн. з кожного.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.08.2015 по справі № 755/10315/15-ц задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа. Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.02.2015 по справі № 2205/14.
Згідно з повідомленням Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" № 03-611 від 29.06.2021 на відкритих торгах (аукціоні) були реалізовані права вимоги за Кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Фідобанк" у складу пулу, № лоту F90GL39857. Відповідно до результатів електронних торгів, оформлених Протоколом № UA-EA-2019-01-11-000023-b, переможцем проведених відкритих торгів (аукціону) було визнано ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал". Оскільки з 28.02.2019 Банк вибув із правовідносин, що випливають із Кредитних договорів, права вимоги за якими на підставі Договору відступлення перейшли до ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал", ПАТ "Фідобанк" повідомив, що хі всіх питань пов'язаних із кредитними правовідносинами ОСОБА_1 та договорами укладеними в забезпечення виконання кредитних зобов'язань, боржнику необхідно звертатися до Нового кредитора ТОВ "ФК "Фінтайм Капітал".
У подальшому 11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 укладено Договір про відступлення права вимоги № 11/03/19, відповідно до умов якого ОСОБА_2 набув у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним Договором з фізичною особою № 014/3949/2/08206 від 21.12.2007.
11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтайм Капітал" та ОСОБА_2 укладено Договір відступлення прав за Договорами іпотеки.
Пунктом 1.1 вказаного Договору визначено, що ОСОБА_2 набуто право іпотекодержателя у тому числі за Договором іпотеки № 014/3949/2/08206, посвідченим 21.12.2007 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фєдотовою О.В. за реєстровим номером 6566, який був укладений між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 .
Вартість предмету іпотеки визначена сторонами в розмірі 660 450,00 грн. (п. 1.3 Договору іпотеки № 0143949/2/08206 від 21.12.2007).
Звернувшись із даним позовом до суду, арбітражний керуючий наголосив, що на час укладення оспорюваного договору іпотеки від 21.12.2007 редакція Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки. Таким чином, арбітражний керуючий просив визнати недійсним договір іпотеки від 21.12.2007 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (про державну реєстрацію іпотеки), індексний номер: 45753470 від 28.02.2019, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Ією Володимирівною та запис про іпотеку № 30504488 від 21.12.2007.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що визнає заявлені позивачем вимоги та не заперечує проти задоволення позову.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) був визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.
Предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернення стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.
Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні.
Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», що набрав чинності 14 січня 2009 року, якими були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».
При укладенні оспорюваного договору іпотеки від 21.12.2007 стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не містила положень про те, що майнові права на незавершене будівництвом приміщення могли виступати предметом іпотеки.
Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже положення статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній на час укладення договору іпотеки) передбачали, що предметом іпотеки може виступати об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказала, що у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов'язань після завершення будівництва об'єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , укладаючи оспорений іпотечний договір, надала нотаріусу усі необхідні документи, у тому числі, що підтверджують її право на набуття у власність у майбутньому спірної квартири, мала при цьому повний обсяг цивільної дієздатності, вільне волевиявлення, ознайомилася зі змістом правочину, власноручно підписала іпотечний договір.
При цьому, в пункті 1.8 оспорюваного договору іпотеки сторони погодили, що після закінчення будівництва, збудована квартира, що стане власністю іпотекодавця, продовжує бути предметом іпотеки, та договір залишається чинним і не потребує внесення змін та доповнень до нього.
До того ж, означений договір іпотеки був укладений за згодою іншого з подружжя - чоловіка іпотекодавця, що оформлено відповідно до пункту 2.1.6 договору іпотеки окремою заявою, зміст якої доведено до відома іпотекодержателя, та яка зберігається в справах нотаріуса.
Також за згодою чоловіка іпотекодавця укладено 16.09.2010 додатковий договір № 1 до договору іпотеки, про що вказано в пункті 3 такого додаткового договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Сам по собі факт того, що на час укладення спірного іпотечного договору стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки не може свідчити про його недійсність.
У свою чергу, позивачем жодним чином не доведено та не обґрунтовано порушення прав оспорюваним договором іпотеки. Так, ОСОБА_1 , виступивши іпотекодавцем майнових прав за спірним договором, тим самим надала згоду на передачу в іпотеку майнових прав на незавершену будівництвом квартиру, яка в майбутньому стане її власністю.
За таких обставин підстави для визнання договору іпотеки недійсним відсутні.
Подібний висновок висловлено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 520/10060/16-ц, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.06.2023 у справі № 639/7714/19.
Разом із цим, посилання позивача на правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 523/13449/15-ц, є неприйнятними, оскільки дана постанова прийнята за інших фактичних обставин у справі, в якій іпотекодавець не виступав одночасно позичальником за кредитним договором.
З огляду на те, що позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень мають похідний характер від основної позовної вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, суд дійшов обґрунтованого висновку також відмовити в задоволенні даної похідної позовної вимоги.
Одночасно з приводу визнання позову відповідачем-1 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 191 ГПК України).
Оскільки визнання відповідачем-1 пред'явлених позовних вимог суперечить положенням закону в частині наявності правових підстав для визнання правочину недійсним, суд визнання відповідачем-1 позову не приймає.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.08.2023
Суддя Мандичев Д.В.