вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2486/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
до Фізичної особи-підприємця Солтис Сергія Івановича (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Парковка та Реклама" Криворізької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості
Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради звернулось з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Солтис Сергія Івановича про стягнення заборгованості за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №20/37 від 04.11.2014 в загальному розмірі 1816,36грн, з якої: 1270,88 основного боргу, 180,66грн пені, 38,27грн трьох відсотків річних, 326,55грн інфляційних витрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №20/37 від 04.11.2014 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач нарахував та просить стягнути 3% річних, пеню та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 позовну заяву Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради залишено без руху на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, ч.ч. 1, 2 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
02.06.2023 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків №12/16/1015 від 30.05.2023, відповідно до змісту якої позивачем надано належні докази відправлення учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів та усунуто недоліки.
Крім того, разом із позовною заявою позивач звернувся з клопотанням про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
- Комунальне підприємство "Парковка та Реклама" Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 34811376; адреса: 50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, майдан Праці, б. 1).
Позивач в обґрунтування клопотання зазначає, що Комунальне підприємство "Парковка та Реклама" Криворізької міської ради є учасником орендних відносин, які виникли між позивачем Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) і відповідачем Фізичною особою-підприємцем Солтис Сергієм Івановичем (орендар) на підставі договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста №20/37 від 04.11.2014. Орендна плата, яка сплачується орендарем, розділяється між бюджетом та Комунальним підприємством "Парковка та Реклама" Криворізької міської ради, яке визначено обслуговуючим комунальним підприємством комунального майна.
Суд дослідив позовні матеріли та дійшов висновку про доцільність залучення Комунального підприємства "Паркова та Реклама" Криворізької міської ради до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Парковка та Реклама" Криворізької міської ради. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
03.07.2023 до канцелярії суду від представника Комунального підприємства "Парковка та Реклама" Криворізької міської ради надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтвердила викладені в позовній заяві обставини та просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду від 06.06.2023 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 50056, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, мікрорайон Сонячний, буд. 57, кв. 43.
Зазначене підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Україні з повідомленням №56 від 08.06.2023 (а.с. 59 том 1). Трекінг-номер відправлення 4930022509138.
За інформацію з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за трек №4930022509138 ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута за зворотною адресою, у зв'язку із «закінченням встановленого терміну зберігання» 12.07.2023 (а.с. 60 том 1).
Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з її неотриманням адресатами, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 27.07.2023, оскільки 12.07.2023 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялось відповідачу ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзиви на позов.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на 07.08.2023 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
04.11.2014 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Солтисом Сергієм Івановичем (далі - орендар, відповідач) укладено договір №2037 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), нежиле приміщення, вбудоване у напівпідвал житлового будинку загальною площею 46,9кв.м., розташований за адресою: вул. Лермонтова, 21, для використання під розміщення телеательє, балансоутримувачем якого є управління комунальної власності міста виконкому міськради. Об'єкт оренди облаштований холодним водопостачанням, каналізацією, центральним опаленням, електромережею. Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється.
Договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (п. 2.1 договору).
Відповідно до умов пункту 2.2 договору вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передавання, який треба оформити в 5-денний термін з КП "Парковка та реклама".
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує річну орендну плату у розмірі 5% від незалежної вартості об'єкта оренди. Орендна плата становить 278,90грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - вересень 2014 року. Орендна плата за перший місяць оренди - листопада 2014 року визначається шляхом коригування її розміру за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок КП "Парковка та реклама", щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного після сплачуваного, з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством.
Згідно з пунктом 4.5 договору оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об'єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об'єкта оренди балансоутримувачу по акту.
Орендар вносить орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності (п. 4.6 договору).
Відповідно до п. 4.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з діючим законодавством у розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Цей договір діє з 04.11.2014 по 03.10.2017 включно (п. 11.1 договору).
У разі якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 11.5 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку або був розірваний сторонами.
04.11.2014 сторони склали акт про прийому-передачі нежитлового приміщення відповідно до якого Комунальне підприємство "Парковка та реклама" передає, а ФОП Солтис С.І. приймає у строкове платне користування нежиле приміщення вбудоване у півпідвал житлового будинку загальною площею 46,9кв.м., за адресою: вул. Лермонтова, 21, під розміщення телеательє, балансоутримувачем якого є УКВМ виконкому міськради.
02.09.2022 сторони склали акт про прийому-передачі нежитлового приміщення відповідно до якого Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради приймає, а ФОП Солтис С.І. передає нежиле приміщення вбудоване у півпідвал житлового будинку загальною площею 46,9кв.м., за адресою: вул. Лермонтова, 21, балансоутримувачем об'єкту оренди є КП "Парковка та реклама" КМР.
Позивач розрахував та заявив до стягнення орендну плату за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста за період користування майном з листопада 2021 року по лютий 2022 року в сумі 1270,88грн без ПДВ.
Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку орендної плати перелік місяців виникнення заборгованості:
- листопад 2021 року - 425,16грн;
- грудень 2021 року - 450,99грн;
- січень 2022 року - 195,79грн;
- лютий 2022 року - 198,93грн.
Таким чином, з посиланням на умови договору, враховуючи, що об'єкт оренди відповідачем було повернуто за відповідним актом балансоутримувачу, позивач розрахував та заявив до стягнення орендну плату за період користування майном з листопада 2021 року по лютий 2022 року в сумі 1270,88грн без ПДВ.
07.02.2023 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості.
Наявна заборгованість у загальній сумі 1270,88грн і стала причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі об'єкта в оренду та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати та її розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, правомірність заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту приймання-передач нежитлового приміщення, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендодавцем обов'язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нерухомого майна.
За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в частині 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частинами 1 та 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, нежитлові приміщення, заклади та інше майно і майнові права, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Статтею 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.
Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішенням Криворізької міської ради від 23.09.2020 №5014 внесено зміни до рішення міської ради від 27.07.2016 №754 "Про затвердження Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради в новій редакції", а саме: викладено Положення про управління комунальної власності міста виконком Криворізької міської ради в новій редакції.
Відповідно до Розділу ІІ наведеного Положення основним завданням управління комунальної власності міста є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міст приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.
Таким чином, управління комунальної власності міста входить до системи виконавчого органу міської ради, яка є органом місцевого самоврядування та має законне право на звернення до суду на користь територіальної громади міста із позовом, предметом спору якого є стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди включно.
Пунктом 6 договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, визначену договором.
Доказів сплати орендної плати за вказаний період користування об'єктом оренди відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 1270,88грн, строк оплати якої настав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 4.7 договору в розмірі 180,66грн, 3% річних - 38,27грн, інфляційні втрати - 326,55грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України (розрахунок - а.с. 22-24 том 1).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені згідно з діючим законодавством у розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Так, позивачем за порушення строків оплати орендних платежів нараховано до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 180,66грн за загальний період з 21.12.2021 по 20.09.2022.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує до стягнення інфляційні втрати у сумі 326,55грн за загальний період з січня 2021 року по лютий 2023 року та 3% річних у сумі 38,27грн за загальний період з 21.12.2021 по 25.01.2023.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1816,36грн, з яких: 1270,88грн - основний борг, 180,66грн - пеня, 38,27грн - 3% річних, 326,55грн - інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Солтис Сергія Івановича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1816,36грн, з якої: 1270,88 основного боргу, 180,66грн пені, 38,27грн трьох відсотків річних, 326,55грн інфляційних витрат - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Солтис Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, ідентифікаційний код 25522449) 1270,88грн - основного боргу, 180,66грн - пені, 38,27грн - 3% річних, 326,55грн - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 07.08.2023.
Суддя В.О. Татарчук