02 серпня 2023 року
справа № 703/2314/22
провадження № 22-ц/821/928/23
категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції у Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сухомудренка Богдана Володимировича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у складі: головуючого судді Биченка І. Я.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
16 серпня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом вищенаведеного змісту.
Позовна заява мотивована тим, що СВ Кам'янського ВП ГУНП в Черкаській області 12 серпня 2019 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 213 КК України, кримінальне провадження № 1201825011000349.
За результатами проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні прийнято рішення про оголошення повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 213 КК України, яке вручено позивачу 21 жовтня 2019 року слідчим СВ Кам'янського ВП ГУНП в Черкаській області Коломійцем В. П.
24 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, який погоджено прокурором прокуратури та направлено на розгляд до Кам'янського районного суду Черкаської області.
Вироком Кам'янського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення.
Вирок суду набрав законної сили 12 березня 2021 року.
Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом протягом 477 днів, що становить 15 місяців 19 днів.
Внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 була завдана моральна шкода. Обґрунтовуючи суму моральної шкоди позивач вказав, що внаслідок вказаних подій змінився його ритм життя, позивач не міг працювати, оскільки змушений був з'являтися до органів поліції, прокуратури та суду. Крім того, позивач не міг поїхати до дружини, яка проживає та працює в Італії, через безпідставне покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 42 КПК України.
Факт притягнення до кримінальної відповідальності ставав перешкодою для влаштування на роботу до установи чи організації, а час, який позивач витратив на відвідування органів прокуратури та суду він не міг використати у власних інтересах та в інтересах родини.
Крім того, позивач повинен був вживати заходів для відновлення своєї репутації серед членів родини, адже серед них була поширена інформація про те, що він займається протиправними справами. Зазначені обставини суттєво вплинули на свідомість, фізичний та психоемоційний стан позивача.
Посилаючись на вище викладені обставини, а також норми ЦПК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», позивач просив суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 466 000 грн за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 у наслідок незаконного перебування під слідством та судом в сумі 300 000 грн; незаконного оголошення повідомлення про підозру від 21 жовтня 2019 року в сумі 100 000 грн; у зв'язку з незаконним притягненням позивача як обвинуваченого, що виразилося у складенні, затвердженні та скеруванні до суду обвинувального акту відносно нього від 24 жовтня 2019 року, в сумі 50 000 грн; та 16 000 грн коштів, які сплачені позивачем адвокату за надання правової допомоги під час кримінального переслідування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 162 329 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
У решті вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та необґрунтованого кримінального переслідування позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Розмір моральної шкоди місцевий суд визначив в загальній сумі 162 329 грн, виходячи з того, що мінімальний розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення йому про підозру, а саме 21 жовтня 2019 року і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду, зокрема 12 березня 2021 року становить 112 329,00 грн (16 x 6 700 грн + 23 дні x 223 грн), водночас враховуючи ту обставину, що виклики позивача до органів досудового розслідування та суду порушували звичний ритм його життя та зумовлювали докладення додаткових зусиль для його організації, виходячи з міркувань розумності, співмірності та справедливості, прийшов до висновку про збільшення мінімального гарантованого розміру відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, щодо відшкодування 16 000 грн за надання ОСОБА_1 правничої допомоги під час досудового розслідування місцевий суд виходив з того, що такі витрати повинні бути розподілені судом у межах розгляду того кримінального провадження, у ході якого вони виникли. При цьому суд послався на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17), який вказує на те, що процесуальні витрати, понесені у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесених у даній справі, місцевий суд прийшов до висновку про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що долучені представником позивача - адвокатом Сухомудренком Б. В. до зазначеного клопотання докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, були надіслані відповідачам по справі.
Крім того, представники відповідачів зазначили, що такі докази ними отримані не були, що позбавило можливості сторону відповідачів, виходячи з принципу змагальності сторін надати відповідні заперечення. З огляду на що суд прийшов до висновку про відмову у їх стягненні в заявленому позивачем розмірі - 5 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі, поданій 30 травня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Сухомудренком Б. В., з посиланням на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушено питання про скасування рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року та постановлення нового судового рішення про стягнення з Держави України на користь ОСОБА_1 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, 100 000 грн за незаконне оголошення про підозру, 50 000 грн за незаконне притягнення позивача як обвинуваченого, що виразилося у складанні, затвердженні та скеруванні до суду обвинувального акту, що становить 450 000 грн та 16 000 грн коштів, які сплачені позивачем адвокату за надання правової допомоги під час кримінального переслідування.
Доводи скарги мотивовані тим, що місцевий суд, відмовляючи, зокрема у стягненні того розміру моральної шкоди про який ним ставиться питання у позовній заяві, та стягуючи лише 162 329 грн, прийшов до помилкового висновку, оскільки приведений розмір не відповідає глибині моральних страждань, як невинуватої особи, що незаконно притягнута до відповідальності.
Не зважаючи на те, що він не причетний до вчинення злочинних дій і його винуватість матеріалами кримінального провадження не доведена, слідчий та прокурор як представники публічного обвинувачення у кримінальному провадженні все ж не вжили заходів до закриття кримінального провадження та вчинили дії щодо його притягнення до кримінальної відповідальності, оголосивши повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 213 КПК України, скерувавши до суду обвинувальний акт та підтримавши публічне обвинувачення.
Факт повідомлення про підозру, а також перебування його під слідством та судом завдали йому значних моральних страждань та привели до зневіри у справедливість, з огляду на що розмір моральної шкоди скаржник оцінює в сумі 300 000 грн про стягнення яких і ставить питання.
Крім того, переконаний, що поза увагою суду залишилося його твердження про завдання моральної шкоди окремими діями, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є окремими підставами для відшкодування шкоди та які пов'язані із явно незаконним повідомленням про підозру та висуненням обвинувачення позивачеві, які оцінив у сумі 100 000 грн та 50 000 грн, відповідно, та які підлягають, на його думку, до стягнення окремо від мінімально гарантованої суми передбаченої Законом.
Щодо вимоги про стягнення витрат, понесених за правову допомогу під час розгляду кримінального провадження у розмірі 16 000 грн, суд не обґрунтовано відмовив у їх задоволенні з посиланням на те, що казані витрати є процесуальними витратами, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження і є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. При цьому місцевий суд послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року, у справі № 598/1781/17 предметом якого є стягнення витрат на правову допомогу які понесені потерплим.
У справі, за позовом ОСОБА_1 суб'єктивний склад правовідносин є іншим, а відшкодування понесених витрат прямо передбачене ч. ч. 3, 4, 5, ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими передбачено, що у наведених ст. 1 цього Закону випадках, серед яких незаконне засудження, громадянинові відшкодовується: штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином в тому числі у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги. Водночас місцевим судом не застосовано вказану норму закону та не обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї частини вимог.
Щодо відмови суду у стягненні витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 в рамках даної цивільної справи з підстав не надання підтвердження, про те, що долучені представником позивача докази до клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу були направлені відповідачам, скаржником зазначено, що вказані докази подані до суду у відповідності до спеціальної норми якою є ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В апеляційній скарзі, поданій 16 травня 2023 року Черкаською обласною прокуратурою, порушено питання про зміну рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року, зменшивши визначений розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 до 112 399 грн. Судовий збір сплачений Черкаською обласною прокуратурою за подачу даної апеляційної скарги в розмірі 3 721,50 грн просить компенсувати за рахунок держави.
Подана скарга мотивована тим, що місцевий суд здійснивши розрахунок суми відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , не обмежився стягненням мінімального розміру, що гарантований державою виходячи зі змісту ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а вийшов за його межі збільшивши фактично суму шкоди на 50 000 грн при цьому, не обґрунтувавши її належними доказами та вийшов за межі засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на вказане висновок суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому ніж передбачено законом розмірі є помилковим.
В апеляційній скарзі, поданій 18 травня 2023 року Державною казначейською службою України, порушено питання про зміну рішення в частині стягнення моральної шкоди зменшивши її розмір з 162 329,00 грн до 111 443,33 грн.
Мотивація скарги зводиться до того, що боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна, як учасник цивільних правовідносин. Резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб'єкт його виконання, номери та види рахунків. Крім того, в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 711/4624/21 зазначено, що кошти підлягають стягненню з держави за рахунок коштів Державного бюджету України. З огляду на що резолютивна частина оскаржуваного рішення повинна бути викладена таким чином, щоб моральна шкода завдана незаконними діями органів досудового розслідування стягувалася з держави України на користь позивача.
Щодо надмірності стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 162 329,00 грн, автор скарги зазначив, що за його обрахунком позивач перебував під слідством 1 рік 4 місяці та 19 днів, а загалом 16 місяців та 19 днів, а не 23 дні, як це зазначено у рішення суду першої інстанції. Враховуючи наведене, мінімальний розмір моральної шкоди у приведеній справі становить 111 443,33 грн. В той же час розмір моральної шкоди присуджений ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням значно перевищує мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, тоді як підстави для такого збільшення, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів в тому числі за відсутності будь-яких експертиз чи інших доказів, які б вказували на його обґрунтованість - відсутні.
В апеляційній скарзі, поданій 25 травня 2023 ГУНП у Черкаській області, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, порушено питання про скасування рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та постановлення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга, мотивована тим, що судом не в достатній мірі обґрунтовано підстави для задоволенні позову, не конкретизовано з чого саме виходив місцевий суд при задоволенні розміру моральної шкоди. Нормами чинного законодавства України передбачено, що позивач повинен довести наявність моральної шкоди та її розмір, проте судом першої інстанції не враховано, що до даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.
Скаржник переконаний, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями правоохоронних органів та настанням наслідків, які виразились у порушенні нормальних життєвих зав'язків позивачки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Черкаська обласна прокуратура послалася на безпідставність доводів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, надмірність стягнутої моральної шкоди, а також обґрунтованої відмови у стягненні витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 у рамках досудового розслідування та розгляду кримінальної справи відносно нього в суді.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДКСУ на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 червня 2023 року розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 , ДКСУ, Черкаської обласної прокуратури призначено на 02 серпня 2023 року з повідомленням учасників справи про дату час та місце розгляду справи.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУНП у Черкаській області на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2023 року розгляд апеляційної скарги ГУНП у Черкаській області призначено на 02 серпня 2023 року з повідомленням учасників справи про дату час та місце розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Із матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2019 року старшим слідчим СВ Кам'янського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Коломійцем В. позивачу ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України та вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного (т. 1 а. с. 15).
24 жовтня 2019 року заступником керівника Смілянської місцевої прокуратури Лутом І. В. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019250170000367 від 12 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України (а. с. 16-20).
28 жовтня 2019 року вказаний обвинувальний акт направлено до Кам'янського районного суду Черкаської області (т. 1 а. с. 27).
Вироком Кам'янського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, та виправдано його у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину (т. 1 а. с. 28-35).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 24/10-1 від 24 жовтня 2019 року адвокатом Ковтуном Ю. О. прийнято в рахунок оплати послуг за договором про надання правової допомоги № 24/10-1 від 24 жовтня 2019 року 16 000 грн сплачених ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 37).
Відповідно до Акту наданих послуг № 21/10-1 до договору про надання правової допомоги від 24/10-1 від 24 жовтня 2019 року адвокат Ковтун Ю. О. надав клієнту ОСОБА_1 послуги з представництва його інтересів на досудовому розслідуванні та в суді у справі № 696/1199/19 (т. 1 а. с. 36).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сухомудренка Б. В., ДКСУ, Черкаської обласної прокуратури та ГУНП в Черкаській області підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Предметом спору у вказаній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду.
Правовідносини у справі регламентуються Конституцією України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ЦК України, ЦПК України.
Положеннями ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Положеннями частин 1, 2, 8 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. Якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» чинній в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зокрема відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 2 наведеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно до п. п. 3, 4 ст. 3 вказаного Закону у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема судові та інші витрати, сплачені громадянином, а також суми сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Частинами 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Колегія суддів враховує, що оцінка моральної шкоди є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62, заява № 68490/01).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України, яка наведена вище. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 1176 ЦК України, зокрема у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні зазначеного питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, який є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21).
З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, максимальної межі розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Відшкодування моральної шкоди у цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичний біль, душевні і психічні страждання тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, часу та зусиль, потрібних для відновлення попереднього стану, і самої можливості такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Тож суд повинен з'ясувати усі доводи позивача, наведені ним на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21).
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період з 21 жовтня 2019 року по 12 березня 2021 року. Водночас судом неточно обраховано кількість днів та зазначено, що вказаний період склав 16 місяців і 23 дні, тоді як вірним буде обрахунок коли приведений період містить 16 місяців 19 днів, про що зокрема обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі ДКСУ.
Застосовуючи правило ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на період перебування позивача під слідством та судом, а також виходячи з розміру мінімальної заробітної плати який відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року встановлено - 6 700 грн, розмір моральної шкоди у гарантованому державою мінімальному розмірі, складає 111 443,33 грн (мінімальна заробітна плата 6 700 ) х 16 місяці 19 днів).
На ряду з викладеним судова колегія враховує що під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, інші заходи кримінального провадження не застосовувалися, в апеляційному порядку вирок суду не оскаржувався, а також те, що позивачем процесуально не доведено в контексті норм ст. 76-80 ЦПК України, зокрема належними допустимих, достовірними доказами у письмовій чи електронній формі, висновком експерта, показаннями свідків, завдання йому моральної шкоди, у розмірі, заявленому в позовній заяві.
Водночас, колегія суддів приходить до висновку, враховуючи особливості кримінального провадження, яке розглядалось відносно позивача, його тривалість та зусилля, які були докладені позивачем для доведення своєї невинуватості, що надані позивачем докази не свідчать про необхідність збільшення мінімального розміру моральної шкоди, як це виснувано місцевим судом.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року в цій частині та часткове задоволення апеляційних скарг Черкаської обласної прокуратури, ДКСУ та ГУНП у Черкаській області і, відповідне відхилення доводів скарги ОСОБА_1 в цій частині, стягнення відшкодування моральної шкоди на користь позивача у мінімальному гарантованому державою розміру який становить складає 111 443,33 грн.
На ряду з викладеним колегія зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.06.2018 року у справі № 489/2492/17, від 13.06.2018 року у справі № 464/6863/16, від 21.06.2018 року у справі № 205/119/17, від 25.07.2018 року у справі № 607/14493/16-ц.
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року і в частині відмови у відшкодуванні 16 000 грн за надання ОСОБА_1 правничої допомоги під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження, та відповідно до часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в частині що стосується даних витрат.
Як зазначалося раніше, звертаючись з позовом ОСОБА_1 мотивував заявлені ним вимоги, в тому числі і про стягнення витрат на правову допомогу понесену в рамках досудового розслідування та перегляду кримінальної справи в суді, Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Так, відповідно до п. 4 ст. 3 приведеного Закону, громадянинові відшкодовуються суми, сплачені ним у зв'язку з наданим йому юридичної допомоги.
Понесення витрат на правову допомогу ОСОБА_1 підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 24/10-1 від 24 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 37) та актом наданих послуг № 21/10-1 до договору про надання правової допомоги від 24/10-1 від 24 жовтня 2019 року адвокатом Ковтуном Ю. О. (т. 1 а. с. 36), що досліджувалися судом вище.
Посилання місцевого суду, як на підставу відмови у задоволенні приведеної частини вимог, на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року, справа № 598/1781/1, суд апеляційної інстанції розцінює як неспроможну з огляду на те, що вказана правова позиція викладена у справі предметом якої є стягнення з обвинуваченого витрат, які понесені потерпілим. В той же час предметом даної справи є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду особі, яка перебувала під слідством та судом в тому числі і витрати, сплачені даною особою у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, що узгоджується з нормами ст. п. 4 ст. 3 Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
З огляду на вказані обставини, та правові норми Закону, що їх регулює, судова колегія приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу понесену в рамках кримінального провадження в розмірі 16 000 грн.
Разом з тим, колегія суддів враховує і те, що стягнення спірних коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України є помилковим, з огляду на наступне
Відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
Згідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21).
З огляду на вказане правильним є стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, а також витрат за надання правничої допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, оскільки грошові суми при відшкодуванні шкоди відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, тому ДКС України (чи її територіальні підрозділи), яка здійснює безспірне списання коштів та Міністерство фінансів України, яке попередньо інформується про виконання рішення суду та повідомляється при недостатності коштів для відшкодування, є належним відповідачем у справі.
Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сухомудренка Б. В. на рахунок відхилення місцевим судом його клопотання про долучення ним доказів на підтвердження витрат понесених ним на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Представником позивача - адвокатом Сухомудренком Б. В. 26.04.2023 на адресу суду було подано заяву про приєднання документів, а саме копії: договору про правничу допомогу, акту про виконання робіт при наданні правової допомоги, рахунку-фактури (т. 1 а. с. 182 - 188).
Водночас доказів одночасного направлення копії заяви з наведеними додатками відповідачам у справі, як і посилання на їх направлення, заява не містять.
Отже, представником позивача в порушення вимог ст. 83 ЦПК України до заяви в суді першої інстанції, не було додано доказів її направлення з додатками іншим учасникам справи, що позбавляло сторону відповідачів можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21, зокрема, що неподання автором, зокрема клопотання про стягнення витрат на правову допомогу доказів його направлення іншим учасникам справи, позбавляє останніх спростувати ймовірну неспівмірність витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та ДКСУ задоволено частково, скаржниками за подачу приведених скарг сплачено судовий збір у розмірі 3 721,50 грн та 1770 грн, відповідно.
Таким чином, до стягнення з держави Україна на користь: Черкаської обласної прокуратури за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 860,75 грн, а користь ДКСУ - 885 грн пропорційно задоволеним вимогам. Підстави для розподілення судових витрат понесених ГУНП в Черкаській області, за наслідками апеляційного перегляду, відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сухомудренка Богдана Володимировича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 111 443,33 грн.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу понесену у кримінальному проваджені 16 000 грн.
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 860,75 грн,
Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Державної казначейської служби судовий збір у розмірі 885 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 серпня 2023 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Л. В. Нерушак