Житомирський апеляційний суд
Справа №285/1563/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.2 ст.190 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 серпня 2023 року м. Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 ,
з участю: секретаря ОСОБА_3 ,
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції клопотання прокурора Зв'ягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2023 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України,
На розгляді Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2023 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України.
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2023 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 15 серпня 2023 року включно, або до моменту набрання вироком законної сили, в межах зазначеного строку.
На електронну адресу Житомирського апеляційного суду 28.07.2023 року від прокурора Зв'ягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки він закінчується 15.08.2023 року. Своє клопотання мотивує тим, що розгляд кримінального провадження не розпочато, та не можливо завершити розгляд до спливу строку тримання під вартою ОСОБА_5 .
Зазначає, що ОСОБА_5 раніше судимий та вчинив вказаний злочин в період іспитового строку, а також вчинив новий злочин після направлення обвинувального акту по вказаному злочину до суду, ніде офіційно не працевлаштований, переховувався від суду та тривалий час знаходився у розшуку, а тому з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. За для запобігання зазначеним ризикам необхідно продовжити ОСОБА_5 строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більший м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Прокурор підтримала вказане клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Заслухавши доводи прокурора в підтримку клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, пояснення обвинуваченого та захисника, які заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, суддя апеляційного суду приходить висновку про необхідність часткового задоволення даного клопотання в порядку підготовки провадження до апеляційного розгляду відповідно до положень ст.401 КПК України.
У відповідності до ч.2 ст.331 КПК України, визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з матеріалів провадження, застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою під час постановлення вироку з призначенням покарання із застосуванням вимог ч.1 ч.71, ч.4 ст.70 КК України у виді 5 років позбавлення волі спливає.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, вироком суду, який оскаржується, йому призначено покарання із застосуванням вимог ч.1 ч.71, ч.4 ст.70 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_8 раніше судимий, ніде не працевлаштований, перебуває на диспансерному обліку в наркологічному відділенні по причині психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання наркотичних речовин.
З огляду на матеріали кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , характеризуючих особу обвинуваченого даних, встановленого існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були встановлені в суді першої інстанції та продовжують існувати на стадії апеляційного провадження, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, апеляційний суд вважає, що на час апеляційного перегляду даного кримінального провадження необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому суддею-доповідачем не встановлено тих беззаперечних стримуючих факторів, які б переконливо забезпечили належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі зміни останньому запобіжного заходу на більш м'який.
На думку апеляційного суду, більш м'який запобіжний захід не забезпечить відповідну процесуальну поведінку обвинуваченого та унеможливить запобігання вищезазначеним ризикам, а тому строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід продовжити.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, з врахуванням часу закінчення строку відбуття призначеного покарання.
Керуючись ст.ст.199, 331, 401 КПК України, апеляційний суд,
Клопотання прокурора Зв'ягельської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25.08.2023 року (по час закінчення строку відбуття призначеного покарання).
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: