Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/8508/23
07 серпня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України,
24 липня 2023 року з Подільської окружної прокуратури до Подільського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Указане питання поставлено на обговорення учасників судового провадження, оскільки у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України питання про підсудність кримінального провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Прокурор вважав, що справа підсудна Подільському районному суду м. Києва, оскільки обвинувальний акт направлений відповідно до вимог правил підсудності.
Захисники та обвинувачений вважали за доцільне направити кримінальне провадження до апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності, оскільки справа підсудна Бердянському міськрайонному суду з урахуванням розпорядження голови Верховного Суду про зміну територіальної підсудності.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Як вбачається з тексту обвинувального акта, ОСОБА_4 як організатор і виконавець у змові з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організував ведення на території тимчасового окупованого м. Бердянськ Запорізької області господарської діяльності щодо обміну валюти. ОСОБА_8 з початку окупації м. Бердянськ 27.02.2022 під керівництвом та контролем ОСОБА_4 розпочала здійснення незаконної діяльності щодо обміну валюти, у взаємодії з державою-агресором. При цьому, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_4 зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території Запорізької області та після окупації м. Бердянськ 20.05.2022 отримала офіційну ліцензію в окупаційній адміністрації м. Бердянськ на здійснення підприємницької діяльності в якості ФОП згідно з законодавством російської федерації, на функціонування пунктів обміну валют за адресою: АДРЕСА_1 , та продовжила здійснювати діяльність у сфері обміну валюти. При цьому ОСОБА_4 керував вказаною діяльністю, надавав ОСОБА_8 конкретні вказівки щодо провадження зазначеної господарської діяльності, отримував прибуток від її проведення, організовував передачу незаконним органам влади, створеними рф на території м. Бердянськ, грошових коштів за сприяння у здійсненні господарської діяльності, організовував виведення грошових коштів на територію, підконтрольну Україні.
Місце вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному акті не зазначено, у той же час указано, що обвинувачений як організатор і виконавець організував ведення на території тимчасового окупованого м. Бердянськ Запорізької області господарської діяльності щодо обміну валюти, зокрема, функціонування пунктів обміну валют за адресою: АДРЕСА_1 .
Указана в обвинувальному акті адреса територіально належать до м. Бердянська Запорізької області та відповідно перебуває під територіальною юрисдикцією Бердянського міськрайонного суду, тобто поза межами територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва.
Слід зауважити, що в обвинувальному акті відсутні будь-які дані про вчинення кримінального правопорушення на території Подільського району м. Києва.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.09.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» 49/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Бердянського міськрайонного суду на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.
Згідно з ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне звернутися до Київського апеляційного суду для вирішення питання про внесення до Верховного Суду подання про направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
До суду також надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, яке обґрунтоване тим, що метою застосування запобіжного заходу відносно нього є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню через вжиття заходів, спрямованих на переховування співучасників. Вказав, що у разі обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде неможливо запобігти наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважали відсутніми повноваження суду в підготовчому судовому засіданні вирішувати клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, при цьому наполягали на зміні запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт або визначити заставу з тих підстав, що підозра необґрунтована, передбачені ст. 177 КПК України ризики відсутні, у діях обвинуваченого відсутній склад будь-якого злочину, просили врахувати наявність у нього на утриманні дітей, стан здоров'я сина, що потребує утримання та лікування, наявність міцних соціальних зв'язків, перебування під вартою понад 5 місяців, наявність місця проживання у м. Львові та м. Києві, відсутність намірів у обвинуваченого переховуватися та перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений підтримав позицію захисників.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року обвинуваченому продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 серпня 2023 року.
При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченої та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішенні «Маріянчук та інші проти України» наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства». У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив, що саме на національні судові органи покладається обов'язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.
Продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі «Самойлович проти України», яка полягає в тому, що у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З огляду на наведене, а також враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який становить особливу суспільну небезпеку, вірогідний ризик переховування його від суду, вчинення нового злочину, ризик перешкоджання кримінальному провадженню через вжиття заходів, спрямованих на переховування співучасників. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, судом не встановлено. у зв'язку з чим для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно дійти висновку про наявність підстав на даній стадії судового розгляду для продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги доведеність прокурором актуальності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність доводів сторони захисту для зміни або скасування такого запобіжного заходу, суд дійшов висновку щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не вбачає підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, суд вважає за необхідне в силу вимог абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Керуючись ст. ст. 2,7, 177, 178, 183, 194, 314-316, 615 КПК України, суд
Обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420221020700000305, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 серпня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про внесення до Верховного Суду подання для визначення підсудності.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 05 жовтня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1